Рішення № 73110481, 19.03.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.03.2018

Справа № 320/3524/17-ц

2/320/176/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Купавської Н.М.

при секретарі – Чудаковій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 березня 2014 року у розмірі 23660 грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600грн. 00 коп., зазначаючи, що 03 березня 2014 року з відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого останній одержав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 15000 грн. У зв’язку з неналежним виконання відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 14 травня 2017 року становить 23660 грн. 30 коп. та складається з: 3411 грн. 96 коп. тіло кредиту; 10316 грн. 58 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 8328 грн. 89 коп. заборгованість за пенею; 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина) та 1102 грн. 87 коп. штраф (процентна складова).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу в його відсутність, на позові наполягає та просить його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися договором в розумінні ст.626 ЦК України. Зміст анкети-заяви зводиться до того, що відповідач лише висловив бажання на отримання кредиту, що не може вважатися обопільно досягнутою між сторонами згодою на укладення кредитного договору на умовах банку, які банківська установа не розкрила позичальнику. Позивач надав до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача перед Банком, в якому немає розрахунку заборгованості, а лише вказано рух коштів по рахунку і вказано процентні ставки, як-то 2,7%, 3,5%, 27,6%, 32,4% та 42%, при цьому не зрозуміло що це за відсотки, хто їх встановив не вказано. Сплату відсотків за користування кредитними коштами між Банком та відповідачем обумовлено не було зовсім. Посилання сторони позивача на те, що в заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що підписана ним Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг а також Тарифами, становлять між ним та банком "Договір надання банківських послуг" та те, що відповідач зазначив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами - це неналежний та недопустимий доказ, тому суд повинен це посилання позивача визнати як неналежний та недопустимий доказ. У відповідності до п. 3.2. розділу 3 Правил вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Сама позика відбулася без укладення Договору кредитування і Банк проводить розрахунки заборгованості за умови застосування відсоткових ставок 2,7%, 3,5%, 27,6%, 32,4% та 42%, не вказуючи за який період часу діяла відсоткова ставка, чи це місячна чи річна процентна ставка, і чому саме ці процентні ставки застосовано, хоча розмір процентів за користування кредитними коштами не обумовлювалися та не встановлювався. Між банком та відповідачем письмово не оговорювалися строки надання кредитних коштів та процентна ставка, але була надана кредитна карта 5168742324009038, яка має строк дії до листопада 2017 року. Згідно розрахунку заборгованості відповідача перед Банком, який позивач додав до позовної заяви на теперішній час, на думку позивача, відповідач заборгував банку тіло кредиту у розмірі 3 411,96 грн., але не вказано, скільки саме взагалі коштів (тіло кредиту) взагалі було видано відповідачу. У розрахунках вказані також інші суми, походження яких не доведено відповідними розрахунками з посиланнями на норми права. Із роздруківки заборгованості вбачається, що у вимоги стягнення заборгованості з відповідача враховано пеню та штрафи, на висунення вимог про стягнення яких вже минув строк давності. Так, 01.02.2016, 22.02.2016, 01.04.2016, та у інші дати до 22.05.2016 (22.05.2017 подано позов до суду) нараховано позивачем штрафи та пеню, які вписані у вимогу стягнення у позовній заяві, але 22.05.2017 вже минув річний строк позовної давності на висування вимоги стягнення вказаних коштів, а тому, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

03 березня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н у вигляді підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. При отриманні кредитної картки відповідач дав згоду на те, що підписана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач був ознайомлений в письмовому вигляді та зобов’язався регулярно ознайомлюватися із змінами «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.ргіуаtbаnk.uа, що підтверджується його особистим підписом у заяві /а.с.9/.

Відповідно до підписаної заяви та у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом із розрахунку 360 днів на рік.

Строк дії договору, як передбачено п.1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг, 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом даного строку ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.2 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п 2.1.1.5.7 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п.1.1.2.7 Умов та Правил надання банківських послуг.

Так, судом встановлено, що договір між сторонами був укладений у формі заяви, в якій позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява, разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, становить договір про надання банківських послуг.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем при звернені до суду з вказаним позовом строку позовної давності суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу чи іншого обов’язку.

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Так, згідно з випискою з особового рахунку та розрахунку заборгованості відповідач неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 25.09.2017 року (а.с.7, 8, 64-67).

Таким чином, банк звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості 25.05.2017, тобто, у межах трирічного строку загальної позовної давності. При цьому розрахунок неустойки проведено у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України за один рік до звернення до суду з позовом.

Судом встановлено, що відповідач обов’язок по сплаті кредиту належним чином не виконав у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 14 травня 2017 року складає по тілу кредиту 3411 грн. 96 коп.

Згідно ст.ст. 1050,1054 ЦК України позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти в розмірі та на умовах встановлених договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до підписаної заяви та у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом із розрахунку 360 днів на рік.

Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна gold» процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту Кредитування становить 2,3%. /а.с.10/.

Відповідно до наданої позивачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна gold» та розрахунку заборгованості станом на 14.05.2017 за договором № б/н від 03.03.2014 року, укладеним між сторонами, вбачається, що базова процентна ставка на момент укладення кредитного договору складає 2,3% у місяць (27,60% на рік), згодом, позивач двічі змінював умови кредитування: з 01.09.2014 було змінено процентну ставку за користування кредитом на 2,7% у місяць; а з 01.04.2015 на 3,5 % у місяць /а.с.7,10, 68-69/.

Про зміни процентної ставки відповідач був повідомлений, про що свідчать копії електронних витягів про направлення повідомлень про зміну процентної ставки /а.с.90-91/.

Відповідно до автоматизованого розрахунку заборгованості починаючи з 01.11.2015 відповідач має заборгованість по несплачених процентах, що нараховані на прострочену заборгованість, в сумі 10316 грн. 58 коп.

Банк, окрім стягнень за основними зобов’язаннями, просить стягнути неустойку: заборгованість по пені в розмірі 8328 грн. 89 коп.

При підписанні заяви про надання банківських послуг у Приватбанку сторони погодили, що дана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг.

З наданої довідки про умови кредитування сторонами передбачена пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Відповідно до ст.551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 р. у справі № 6-100цс14 частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та чистини четвертої статті 10 ЦК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Беручи до уваги те, що заборгованість по тілу кредиту складає 3411 грн. 96 коп., а розмір нарахованої банком неустойки значно перевищує, у декілька раз розмір збитків, суд вважає необхідним зменшити її розмір до 3500 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафів є необґрунтованими з огляду на таке.

При підписанні заяви про надання банківських послуг у Приватбанку сторони погодили, що дана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг.

У той самий час вищевказаними Умовами та Тарифами передбачено сплату штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів грошових зобов’язань більш ніж на 30 днів, що є подвійною відповідальністю боржника.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція висловлена у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, який є обов’язковим для застосування за правилами ст. 360-7 ЦПК України.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині щодо стягнення з відповідача штрафів.

На підставі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Аналізуючи зібрані по справі докази суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 17228 грн. 54 коп.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача також слід стягнути судовий збір в розмірі 1600 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 352-356 ЦПК України, ст.ст. 253, 257-258, 264, 267, 526-527, 530, 549, 551, 553-554, 610-611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 03 березня 2014 року станом на 14 травня 2017 року у розмірі 17228 грн. 54 коп., яка складається з : заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3411 грн. 96 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 10316 грн. 58 коп., пеня у розмірі 3500 грн. 00 коп., та витрати на сплату судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп., а всього 18828 грн. 54 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: