Ухвала суду № 73109865, 29.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2740/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І.В.,

суддів – Феєра І. С., Мишинчук Н. С.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження № 11-сс/777/201/18, за апеляційною скаргою, яку подав ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2018 року подана ОСОБА_2 скарга на бездіяльність Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, повернута особі, яка її подала.

З матеріалів за скаргою вбачається, що 20 березня 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. У скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що 06.03.2018 звернувся до Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, а 19.03.2018 йому стало відомо, що заяву скеровано за належністю до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, однак, після отримання заяви посадовими особами вказаного правоохоронного органу відомості про злочин не були внесені до ЄРДР. Просить зобов’язати слідчого, посадових осіб Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області внести відомості за його заявою про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що ОСОБА_2 пропущено встановлений ч. 1 ст. 304 КПК України десятиденний строк на звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, оскільки заяву про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 подав до Ужгородського РВП 06.03.2018, а зі скаргою до слідчого судді звернувся 20.03.2018. Разом із тим, в ухвалі вказується на те, що ОСОБА_2 не порушує питання про поновлення строку на оскарження бездіяльності слідчого, посадових осіб Ужгородського РВП. Тому, слідчий суддя прийшов до висновку про повернення скарги особі, що її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що ухвала слідчого судді, яка постановлена без його участі й копію якої він отримав 23.03.2018, є незаконною. Посилається на те, що ухвала постановлена всупереч вимог ч. 2 ст. 307 КПК України та містить ознаки недопуску його як потерпілого до правосуддя. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, а подану ним скаргу направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 406 КПК України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження, за відсутності прокурора та особи, яка подала апеляційну скаргу – ОСОБА_2, неявка яких з урахуванням положень ст. 405 цього Кодексу не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується, що повідомлення про час та місце розгляду скарги вказаним особам надіслані відповідно до вимог закону, а також те, що на момент розгляду скарги від прокурора та ОСОБА_2 дані про поважність причин їх неявки в судове засідання не поступали.

З матеріалів судового провадження вбачається, що ухвала слідчого судді від 20.03.2018 постановлена без участі ОСОБА_2, і цього ж дня йому направлена її копія (а. с. 8), а з матеріалами провадження останній ознайомився 23.03.2018, що підтверджується його розпискою, яка міститься на форзаці справи. Крім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що апеляційна скарга, датою підписання якої є 25.03.2018, надійшла до апеляційного суду електронною поштою 26.03.2018, що підтверджується наявним на першій сторінці апеляційної скарги штампом вхідної кореспонденції суду, тобто в межах передбаченого ч. 3 ст. 395 КПК України п’ятиденного строку з дня отримання копії вказаної ухвали, що у свою чергу свідчить про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Галасом В.І. не пропущений.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя повернув подану ОСОБА_2 скаргу, посилаючись на те, що ОСОБА_2 пропущено встановлений ч. 1 ст. 304 КПК України десятиденний строк на звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, оскільки заяву про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 подав до Ужгородського РВП 06.03.2018, а зі скаргою до слідчого судді звернувся 20.03.2018, тобто майже через чотири місяці після подання заяви, і що ОСОБА_2 не порушує питання про поновлення строку на оскарження бездіяльності слідчого, посадових осіб Ужгородського РВП.

Однак, колегія суддів не погоджується з вищенаведеним висновком слідчого судді з огляду на таке.

Так, прийшовши до висновку про необхідність повернення скарги з вищезгаданих підстав без участі ОСОБА_2, слідчий суддя належним чином не з’ясував час (день) отримання посадовою особою, яка уповноважена на внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення. При цьому, слідчим суддею не враховано, що з’ясування часу отримання особою, уповноваженою на внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, заяви про вчинене кримінальне правопорушення, є необхідним, оскільки саме з указаного періоду розпочинається перебіг строку на подання скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР.

Крім того, слідчим суддею не з’ясовано, чи виносилось слідчим, прокурором чи іншою службовою особою рішення (зокрема, постанова) про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення.

Вищенаведені обставини дають підстави вважати, що висновок слідчого судді про пропуск ОСОБА_2 строку на звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність Ужгородського РВП щодо невнесення відомостей до ЄРДР, ґрунтується на припущеннях і є передчасним, у зв’язку із чим, не може бути визнаний законним та обґрунтованим.

Крім того, зазначене в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали твердження про те, що ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до суду майже через чотири місяці після подання заяви про злочин, не ґрунтується на наявних у матеріалах судового провадження доказах (документах).

Колегія суддів також вважає, що, повертаючи подану ОСОБА_2 скаргу з наведених в ухвалі підстав, і при цьому, допустившись вищезгаданих порушень, слідчий суддя не врахував положення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у частині права на справедливий судовий розгляд справи; ст. 21 КПК України щодо доступу особи до правосуддя; ст. 24 КПК України щодо права, що регламентує можливість оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об’єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття законного та обґрунтованого судового рішення. При цьому, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано апеляційною інстанцією істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.

Підставами для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є такі порушення чи не врахування слідчим суддею, судом першої інстанції норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що, повернувши подану ОСОБА_2 скаргуз наведених в ухвалі підстав і прийнявши рішення без участі скаржника, слідчий суддя порушив право особи на доступ до правосуддя, що у свою чергу перешкодило слідчому судді повно та всебічно розглянути подану ОСОБА_2 скаргу, перевірити зазначені в ній доводи, з’ясувати вищезазначені обставини, а також вплинуло на постановлення законного та обґрунтованого судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи, якими апелянт обґрунтовує незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, знайшли своє підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, що у свою чергу зумовлює скасування постановленого слідчим суддею судового рішення.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів також враховує положення ст. 404 КПК України щодо розгляду апеляційної скарги в межах заявлених вимог, зокрема, те, що ОСОБА_2 просить направити скаргу на новий розгляд до суду першої інстанції, а також те, що до повноважень апеляційного суду не віднесено розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні, окрім скарг, поданих слідчому судді на постанови про закриття кримінального провадження.

Тому, скасовуючи ухвалу слідчого судді, апеляційний суд не вправі розглядати подану ОСОБА_2 скаргу по суті, у зв’язку із чим, приходить до висновку про необхідність направлення скарги на новий розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді скарги слідчому судді необхідно ретельно перевірити її доводи й, у залежності від здобутого, з урахуванням вищевказаних обставин, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_2, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2018 року, якою подана ОСОБА_2 скарга на бездіяльність Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, повернута особі, яка її подала, – скасувати, призначивши розгляд скарги в Ужгородському міськрайонному суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: