Рішення № 73109763, 02.04.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2973/17

Провадження № 2/307/346/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Панчишин В.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тячівська державна нотаріальна контора про визнання права на спадщину,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою про визнання за ним права власності на житловий будинок за № 86, по вул. Головній, у с. Вонігово, Тячівського району.

Посилається на те, що 18.04.2008 р. померла його баба ОСОБА_5, якій на момент смерті належав житловий будинок № 86, по вул. Головній, у с. Вонігово.

Вказаний будинок був споруджений у 1977 році, а в 1990 році частково був реконструйований.

Відповідно до записів у погосподарській книзі № 1, будинок був зареєстрований за ОСОБА_5

Станом на 02.11.2017 р. його ринкова вартість складає 68265 грв.

18.12.2006 р., його покійна баба склала заповіт, яким житловий будинок № 86, по вул. Головній, у с. Вонігово заповіла йому.

На час смерті спадкодавця він був неповнолітнім та проживав у спадковому будинку, тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину.

Його мати, ОСОБА_2 та дядьки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги за законом, але у держнотконтору про прийняття спадщини не зверталися.

Він звернувся у Тячівську держнотконтору про прийняття спадщини за заповітом, але через відсутність на будинок правовстановлюючих документів йому було відмовлено у видачі свідоцтва.

Так як він позбавлений можливості оформити право власності у нотаріальному порядку та просить визнати за ним право власності.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов визнали.

Представник Тячівської держнотконтори у судове засідання не з’явився і не повідомив суду причини неявки. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 18.04.2008 р. померла ОСОБА_5

Відповідно до довідки, виданої Вонігівською сільською радою № 1040 від 09.08.2017 р. ОСОБА_5 згідно погосподарської книги № 1 є власником дворогосподарства, за адресою: с. Вонігово, вул. Головна, № 86.

Згідно довідки, виданої цієї ж сільською радою № 1035 від 05.08.2017 р. будинок № 86, по вул. Головній, у с. Вонігово, реконструйований в 1990 році, на земельній ділянці площею 0.16 га.

Довідкою виданою Вонігівською сільською радою № 1497 від 20.12.2012 р. стверджено, що вулиця Леніна перейменована на вулицю Головна, згідно рішення 15-ї сесії 5-го скликання від 22.12.2007 р.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р., яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 р. № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 і зареєстрованого в Мін’юсті 18.02.2002 р. за № 157/6445 (з подальшими змінами), до 2002 року державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася цими підзаконними нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, будинок 86, по вул. Головній, у с. Вонігово, у відповідності до діючого на той час законодавства належав ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Відповідно до статей 1216-1218 та 1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

З приписів статті 1222 ЦК України убачається, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до заповіту від 18.12.2006 р. ОСОБА_5, на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, яким житловий будинок з всіма надвірними спорудами, який знаходиться у с. Вонігово, вул. Леніна, № 86, заповіла своєму внуку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Даний заповіт не відмінений і не скасований.

На час смерті спадкодавця позивач був неповнолітнім, крім того згідно відмітки у паспорті він був зареєстрований у тому ж будинку де проживала ОСОБА_5 Отже, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України він прийняв спадщину.

Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

При зверненні у Тячівську держнотконтору із заявою про прийняття спадщини позивачу було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок, що стверджується постановою державного нотаріуса від 10.11.2017 р..

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У рішенні від 30.11. 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з наведеного, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок у нотаріальному порядку.

11.08.2017 р. було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: № 86, вул. Леніна (Головна), у с. Вонігово.

Відповідно до зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд балансова інвентаризаційна вартість вищевказаного будинку складає 304680 грв.

З експлікації будинку № 86, по вул. Головна, у с. Вонігово, вбачається, що площа коридору складає 8.7 кв.м., житлової кімнати – 17.30 м.кв., житлової кімнати – 17.3 м.кв., комори – 6.8 м.кв. та кухні – 16.5 м.кв.

Інформаційною довідкою стверджено, що будь-які відомості про реєстрацію вказаного будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотеки, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відсутні.

За таких обставин, враховуючи, що будинок був зареєстрований у погосподарській книзі за спадкодавцем, що на момент його будівництва прирівнювалося до його реєстрації, ОСОБА_1 являється спадкоємцем за заповітом, на будинок відсутні правовстановлюючі документи, які б дозволяли видати свідоцтво про спадщину, що перешкоджає позивачу оформити право власності на спадкове нерухоме майно в нотаріальному порядку, то суд вважає за можливе позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок.

Судові витрати слід покласти на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1297 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю. Визнати за ОСОБА_1, мешканцем с. Вонігово, вул. Головна, № 86, Тячівського району, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: с. Вонігово, вул. Головна, № 86, Тячівського району.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий: Гримут В.І.