Рішення № 73109696, 27.03.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7181/17

2/303/414/18

ряд. стат. звіту - 57

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Пак М.М.

секретар судового засідання Тромпак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Мукачівського об'єднаного управління ПФУ в Закарпатській області, Мукачівської ОДПІ, ПАТ “КБ Надра”, ОСОБА_3, ПАТ КБ “ПриватБанк”, АТ “Індустріально-експортний банк”, філія “Закарпатська дирекція”, треті особи: Мукачівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Хустський районний відділ державної виконавчої служби, Мукачівська державна нотаріальна контора про зняття арештів із заставного майна, -

в с т а н о в и в:

Позивач – представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Мукачівського об'єднаного управління ПФУ в Закарпатській області, Мукачівської ОДПІ, ПАТ “КБ Надра”, ОСОБА_3, ПАТ КБ “ПриватБанк”, АТ “Індустріально-експортний банк”, філія “Закарпатська дирекція”, треті особи: Мукачівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Хустський районний відділ державної виконавчої служби, Мукачівська державна нотаріальна контора про зняття арештів із заставного майна.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_4», було укладено Кредитний договір №ML-801/054/2006 про надання Кредиту у розмірі 40 400,00 доларів США на придбання нерухомого майна. Для забезпечення повного та своєчасного виконання відповідачем його зобов’язань перед позивачем за кредитним договором, 02 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП ОСОБА_4», було укладено Договір іпотеки №РСL-801/236/2006, який посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_5 за реєстраційним номером 2657. Предметом договору іпотеки є двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, пл.Кирила і Мефодія (Миру), буд.№27, кв.№14. Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області 23 листопада 2009 року, ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 по Кредитному договору №ML-801/054/2006 від 02 жовтня 2006 року. Заборгованість боржника по вказаному рішенні суду становить 436 712,86 гривень. 26 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_4» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», було укладено Договір відступлення права вимоги №б/н. В ході реалізації права на звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель (ТОВ «ТОП Факторинг Україна») дізнався про накладення публічних обтяжень на предмет іпотеки Мукачівським міським відділом державної виконавчої служби та Хустським районним відділом державної виконавчої служби. Однак, заборгованість ОСОБА_1 не зменшилася та у відповідності до згаданого рішення суду становить 436 712,86 гривень, що є більшою ніж вартість іпотечного майна, яка згідно висновку про вартість майна від 24 лютого 2017 року становить 412057,00 гривень. У відповідності до частини 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» : «Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна». Підстав для накладення арешту та подальшої реалізації вказаного майна – немає, оскільки право застави виникло раніше ніж винесені судом рішення про

-2-

стягнення з боржника коштів по виконавчих документах на користь інших стягувачів. Крім того, вартість предмета застави є меншою ніж заборгованість відповідача перед іпотекодержателем. Тому звертається до суду та просить зняти арешти з заставного майна.

13 лютого 2018 року від начальника Мукачівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області ОСОБА_6 надійшов Відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що на обліку в управлінні фонду перебуває з 31 травня 2006 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як платник страхових внесків відповідно до статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 1 194,03 гривень. Так, боржнику було направлено вимогу про сплату боргу №Ф-1525У від 20 травня 2013 року для добровільної сплати. Однак, в добровільному порядку платником заборгованість не погашена, тому борг було передано до Мукачівського МВ ДВС для примусового виконання. 16 березня 2015 року на рахунок управління Фонду через Мукачівський МВ ДВС, боржником ОСОБА_1 було погашено всю суму заборгованості. Тому, просить у зв’язку з відсутністю боргу в управлінні Фонду, виключити з переліку відповідачів - Мукачівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Також, 14 лютого 2018 року від представника ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк» позов не визнає та вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Виходячи із норм Цивільного кодексу України, тільки власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, але позивач не володіє та не має права на розпорядження майном. Тому, представник ПАТ КБ «Приватбанк» вважає, що у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» слід відмовити у повному обсязі.

Позивач – представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задоволити.

Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та просив виключити його зі списку сторін цієї справи.

Відповідач - представник Мукачівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в судове засідання не з’явився, від начальника управління Фонду ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач – ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачі – представники ПАТ “КБ Надра”, ПАТ КБ “ПриватБанк”, АТ “Індустріально-експортний банк”, філії “Закарпатська дирекція” в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа: представник Мукачівської державної нотаріальної контори державний нотаріус ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, задоволення позовних вимог залишив на розсуд суду.

Треті особи: представники Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та Хустського районного відділу державної виконавчої служби в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 листопада 2009 року по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» до ОСОБА_1, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості, позовні вимоги задоволено та вирішено: “Звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості в розмірі 436712 (чотириста тридцять шість тисяч сімсот дванадцять) грн. 86 коп. за кредитним договором №ML-801/054/2006 від 02 жовтня 2006 року (а.с.14-15).

Згідно частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, 26 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_4» у відповідності до статтей 512,514, Цивільного кодексу України було укладено договір про відступлення права вимоги № б/н (а.с. 27-29).

-3-

Згідно з вищевказаним договором, Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_4» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором №ML-801/054/2006 від 02 жовтня 2006 року та договором іпотеки №РСL-801/236/2006 від 02 жовтня 2006 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України,«Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)», згідно статті 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» щодо права вимоги до Боржника за вищевказаним кредитним договором та договором застави.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше встановлено законом (право застави).

Згідно Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 20 цього Закону, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом, або договором.

Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою Іпотекою є застава нерухомого майна, залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі в застав встановлюються законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основних зобов'язань відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передав іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Також відповідно, до статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Попри це, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна № НОМЕР_1 та №104508953 сформованих 21 листопада 2017 року вбачається, що на іпотечне нерухоме майно було накладено арешти: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія і номер: 44611428, виданий 07.10.2014 року МВ ДВС Мукачівського МРУЮ; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія і номер: 39311133, видана 03.10.2013 року МВ ДВС Мукачівського МРУЮ; Постанова Мукачівського МВ ДВС серія АЕ №191050 від 09 червня 2008 року, об’єкт обтяження: квартира, адреса: Закарпатська область, м.Мукачево, пл.Кирила і Мефодія (Миру)АДРЕСА_2; постанова Мукачівського МВ ДВС серія АЕ №191046 від 09 червня 2008 року, об’єкт обтяження: квартира, адреса: Закарпатська область, м.Мукачево, пл.Кирила і Мефодія (Миру)АДРЕСА_2; постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №5013046 від 11 жовтня 2007 року, видана Відділом ДВС Хустського районного управління юстиції Закарпатської області; постанова про арешт майна боржника АА №200427 від 13.02.2008 року, видана Відділом ДВС Хустського районного управління юстиції Закарпатської області, ОСОБА_10; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 22303101, від 03.02.2011 року, видана відділом ДВС Хустського РУЮ (а.с.17-20).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

-4-

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов’язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності у боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Тобто, законом встановлено спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України необхідно дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Пунктом 6.4.1. укладеного між сторонами договору іпотеки від 02 жовтня 2006 року передбачено, що іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України. Отже в іпотечному договорі міститься застереження про позасудовий спосіб захисту інтересів іпотекодержателя шляхом надання йому права продажу предмета іпотеки.

Однак, наявність арешту на спірне майно перешкоджає позивачу реалізувати своє право, оскільки обтяжене майно не підлягає відчуженню.

В інший спосіб, крім пред’явлення до суду вимоги про звільнення майна з-під арешту, позивач не може захистити своє право на продаж спірного майна.

Такий спосіб захисту права кредитора, який є іпотекодержателем, передбачений частиною 4 статті 54 закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних

-5-

правовідносин), згідно з якою про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За таких обставин вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звільнення з-під арешту спірного майна, є обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.32, 52, 54, 57 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 391, 589, 591 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Мукачівського об'єднаного управління ПФУ в Закарпатській області, Мукачівської ОДПІ, ПАТ “КБ Надра”, ОСОБА_3, ПАТ КБ “ПриватБанк”, АТ “Індустріально-експортний банк”, філія “Закарпатська дирекція”, треті особи: Мукачівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Хустський районний відділ державної виконавчої служби, Мукачівська державна нотаріальна контора про зняття арештів із заставного майна - задоволити.

Зняти арешт з двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, пл..Кирила і Мефодія (Миру)АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 та знаходиться в іпотеці ТОВ «ОТП Факторинг Україна» згідно Договору іпотеки №РСL-801/236/2006 від 02 жовтня 2006 року та Договору відступлення права вимоги №б/н від 26 листопада 2010 року, накладені наступними постановами:

-Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 жовтня 2014 року міського відділу ДВС Мукачівського МРУЮ, ВП №44611428;

-Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 жовтня 2013 року міського відділу ДВС Мукачівського МРУЮ, ВП №39311133;

-Постанова Мукачівського міського відділу ДВС серія АЕ №191050 від 09 червня 2008 року, об’єкт обтяження квартира, адреса: Закарпатська область, м.Мукачево, пл..Кирила і Мефодія (Миру)АДРЕСА_2;

-Постанова Мукачівського міського відділу ДВС серії АЕ №191046 від 09 червня 2008 року, об’єкт обтяження квартира, адреса: Закарпатська область, м.Мукачево, пл..Кирила і Мефодія (Миру)АДРЕСА_2;

-Постанова про відкриття виконавчого провадження від 11 жовтня 2007 року відділу ДВС Хустського районного управління юстиції, ВП №5013046;

-Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2008 року відділ ДВС Хустського районного управління юстиції, серія АА №200427;

-Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 лютого 2011 року відділ ДВС Хустського районного управління юстиції, ВП №22303101.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його складення.

Головуючий М.М.Пак