Рішення № 73109578, 22.03.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Стр. 1 із 5

Справа №303/3636/16-ц

2/303/505/18

Номер рядка стат. звіту - 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого - судді Камінського С.Е.

при секретарі Чудіна В.М.

за участю: представника позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом

ОСОБА_1,

представника відповідача за первісним позовом - відповідача за зустрічним

позовом ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ КБ «ПриватБанк» про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення права на частку у спільному майні подружжя зі сплатою грошової компенсації та визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ КБ «ПриватБанк» про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_4 свого часу уклали шлюб, а саме 15 травня 2003 року, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії І-ФМ № 06101 від 15.05.2003 року. Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні стосунки між ними не склалися і заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 08 липня 2013 року їхній шлюб розірвано. З моменту розірвання шлюбу вони не проживають разом і не ведуть спільного господарства. В березні 2008 року за спільні кошти позивачем та відповідачем на підставі договору купівлі – продажу квартири від 27.03.2008 року було придбано нерухоме майно – квартира, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, вартість якої становила на той час 23400,00 гривень. Титульним власником квартири відповідно до договору значилась ОСОБА_4 Для проведення ремонту у вищевказаній квартирі, ними було отримано кредит в ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 16192,56 доларів США, в зв’язку з чим квартира була передана в іпотеку, що стверджується Договором іпотеки від 21 травня 2008 року. Згодом, а саме 16 липня 2008 року додатковою угодою до договору іпотеки було змінено суму кредитної лінії і вона становила 36693,50 доларів США. Дана квартира являється об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4. На сьогоднішній день з відповідачем не домовились про порядок поділу нерухомого майна.

У заяві про збільшення позовних вимог представник позивача посилається на Постанову Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відповідно до якої суд згідно із частинами 2, 3 ст.70 Сімейного кодексу в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя,

Стр. 2 із 5

враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи. Оскільки ОСОБА_3 самостійно виплатив кредит, просить суд визнати за ним право власності на 4/5 частини квартири, що є предметом позову.

ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні подружжя зі сплатою грошової компенсації та визнання права власності на квартиру.

Зустрічний позов мотивує тим, що вона - ОСОБА_4 перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, який зареєстрований 15 травня 2003 року. Від шлюбу вони мають малолітню доньку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка із січня 2013 року безпосередньо проживає разом з матір’ю та знаходиться повністю на її утриманні. 08 липня 2013 року заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду їхній шлюб з позивачем по первісному позову розірвано. В період шлюбу, а саме 27 березня 2008 року в інтересах їхньої сім’ї уклала договір купівлі – продажу квартири, за яким придбала для власної родини об’єкт нерухомого майна, а саме : квартиру № 37, що знаходиться за адресою : Закарпатська область м.Мукачево, вул.Береша, буд № 3. Даний правочин був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_6 за реєстровим № 1093. За весь час перебування у шлюбі – більше як 10 років, вона постійно працювала та оплачувала спільні з колишнім чоловіком (відповідачем) кредити, навіть не маючи змоги перебувати у відпустці по догляду за дитиною, адже коли доньці виповнилося 4 місяці вона вийшла на роботу, так як відповідач не зміг сам оплачувати кредитні зобов’язання, які були у них на той час. У зв’язку із цим, її мама оформила відпустку і допомагала їй з дитиною. Квартира була в поганому стані, без належних умов для проживання з дитиною, тому вони вирішили оформити кредит та зробити капітальний ремонт. Так 21 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Закарпатське регіональне управління» та відповідачем був укладений кредитний договір за № MKHOGA00000291 згідно умов додаткової угоди до якого від 15 липня 2008 року Кредитор (третя особа у даній цивільній справі) надав позичальнику (відповідачу) 36693 доларів (тридцять шість тисяч шістсот дев’яносто три долари) США 50 центів на строк до 18 травня 2018 року включно у вигляді не поновлюваної лінії з зобов’язанням сплачувати щомісячний платіж в розмірі 1,32 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. У цей же день - 21 травня 2008 року в якості забезпечення основного зобов’язання за даним Кредитним договором відповідачем як Іпотекодавцем, був підписаний з цією фінансовою установою, як Іпотекодержателем, договір щодо надання в іпотеку нерухомого майна, який належить їй на праві приватної власності, а саме квартири загальною площею 66,40 кв.м. житловою площею 41,60 кв.м. Даний договір іпотеки був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарптської області ОСОБА_7 за реєстровим № 2406. У зв’язку з надскладними сімейними відносинами, що склалися між ними з відповідачем у січні 2013 року, позивач із донькою змушена була переїхати на орендовану квартиру. З того часу і на по сьогоднішній день вона повністю сама утримує доньку. Відповідач участі в житті доньки не бере. З січня 2013 року і по сьогоднішній день відповідач проживає в квартирі, що є їх спільною сумісною власністю, знаючи, що вони з донькою проживають у її батьків, які фактично надали їм притулок. Неодноразово вона зверталася до відповідача з проханням продати квартиру, погасити кредитну заборгованість в банку, а залишок коштів поділити порівну, хоч її вкладень було набагато більше, ніж його, щоб купити вищевказану квартиру. У відповідь лунали погрози підпалити квартиру, привести проживати бомжів, розбити вікна. В січні 2013 року при переїзді з квартири їй вдалося забрати лише ліжко для доньки і речі особистого користування.

У відзиві на первісний позов ОСОБА_8 вказує, на те, що ОСОБА_3 у заяві про збільшення позовних вимог зазначає, що спірна квартира подружжя була придбана за кошти, що були отримані в кредит в ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № MKHOG00000291 від 21.05.2008 року, в розмірі 31298,44 доларів США. Хоча в первісному позові ОСОБА_3 стверджує і визнає той факт, що мета кредитного договору – забезпечення проведення ремонту в спірній квартирі, оскільки договір купівлі-продажу квартири датується 27.03.2008 року. Отже існує протиріччя між моментом укладення договору на придбання квартири подружжям (від 23.08.2008 року) та моментом

Стр. 3 із 5

укладання кредитного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк» нібито для придбання тієї ж квартири (від 21.05.2008 року). Аргументи позивача стосовно джерела отримання коштів на купівлю квартири спростовуються умовами кредитного договору на який він посилається, зокрема відповідно до п. 7.1 кредитного договору № MKHOG00000291, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 від 21 травня 2008 року, цільове направлення кредитного договору – споживчі цілі, відтак посилання позивача, що кредит брався безпосередньо для купівлі спірної квартири повністю спростовуються доказами наявними в справі наявними доказами по справі. При цьому в поданій заяві позивач ОСОБА_3 просить суд визнати за ним право власності на 4/5 частини квартири, що є предметом позову, а за відповідачем, яка має на утриманні їх малолітню доньку, яка проживає з матір’ю, лише 1/5 частини квартири, що дорівнює 13,28 м2 на двох осіб. У цьому випадку слід застосувати норми Житлового кодексу, який встановив, що норма житлової площі на одну особу становить 13,65 м2. Як вбачається, інтереси малолітньої дитини вимогами позивача за первісним позовом ОСОБА_3 порушуються в повній мірі.

Представник позивача за первісним - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 первісний позов просила задоволити, зустрічний позов не визнала.

Представник відповідача за первісним - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з’явився, надіслав до суду заперечення щодо первісного позову, свого відзиву стосовно зустрічного позову не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх у сукупності, суд прийшов до наступного.

У відповідності до вимог стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до вимог частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до п.9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України.

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до вимог ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не

Стр. 4 із 5

визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї ; за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст.63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У судовому засіданні належними, достатніми, достовірними доказами встановлено, що 15.05.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії І-ФМ № 06101 від 15.05.2003 року.

З наявної в матеріалах справи копії рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.07.2013 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано.

За час перебування у шлюбі подружжям була придбана квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартість якої становила на той час 23400 гривень. Квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією даного договору.

21 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем по первісному позову був укладений кредитний договір за № MKH0GA00000291 та додаткова угода від 16 липня 2008 року, відповідно до яких ПАТ КБ «ПриватБанк» надав позичальнику ОСОБА_4 36693 (тридцять шість тисяч шістсот дев’яносто три) долари 50 центів США на строк до 18 травня 2018 року.

В якості забезпечення основного зобов’язання позичальником ОСОБА_3 та майновим поручителем ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 21.05.2008 року реєстровий № 2406 на нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності, а саме квартиру загальною площею 66,40 кв.м., житловою площею 41,60 кв.м.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно

Стр. 5 із 5

подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким, чином, враховуючи, що набута сторонами в період шлюбу житлова квартира № 37 за адресою: АДРЕСА_3 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя позивачем за первісним позовом не надано, а відсуплення від рівності часток квартири у бік зменшення частки ОСОБА_4 призвело б до порушення прав і законних інтересів неповнолітньої дитини, тому суд дійшов висновку про необхідність її поділу між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за сторонами право власності за кожним на 1/2 частину вказаного майна.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 судом враховується те, що на підставі ч.2 ст.365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Також згідно ч.5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Оскільки такі кошти позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 на депозитний рахунок суду не внесено, тому підстав для задоволення вимог про визнання права власності на квартиру та стягнення з позивача за зустрічним позовом грошової компенсації не вбачається.

Розподіл судових витрат у справі необхідно провести з додержанням вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.3, 15, 16, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 69, 71 СК України ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

Р І Ш И В :

Первісний позов з врахуванням збільшених позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ КБ «ПриватБанк», про поділ майна подружжя задоволити частково.

Здійснити поділ спільного майна подружжя, шляхом виділу часток, а саме:

Визнати за ОСОБА_3 Михайловием, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4.

У зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ПАТ КБ «ПриватБанк», про припинення права ОСОБА_3 на частку у спільному майні подружжя зі сплатою грошової компенсації та визнання права власності на квартиру в цілому за ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_5, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, судові витрати

(сплачений судовий збір) за первісним позовом у розмірі 2866 (дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 98 коп.

Судові витрати у справі за зустрічним позовом віднести за рахунок позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 30 березня 2018 року.

Головуючий С.Е. Камінський