Постанова № 73108102, 27.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12755/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1467/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 19 27.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року м. Київ

справа № 369/12755/17

провадження № 22ц/780/1467/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В., Сліпченка О.І., Таргоній Д.О.

при секретарі - Тимошевській С.І.

сторони :

позивач - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року у складі судді Ковальчук Л.М., про забезпечення позову,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України:

пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості у розмірі 264 916, 20 грн.., з яких 174 935, 85 грн.. основна сума боргу, 69 491, 45 грн.. інфляційні витрати та 20 488, 90 коп. три відсотки річних.

23.11.2017 року позивачка звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автотранспортний засіб, який належить на праві приватної власності ОСОБА_5, а саме на автомобіль марки Nissan, модель X-Trail.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року заяву задоволено.

Накладено арешт на автомобіль Nissan, модель X-Trail, об'єм двигуна 1997 см.куб., 2013 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5

Не погоджуючись з такою ухвалою, відповідачка ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є невмотивована та необґрунтована, оскільки в ній не наведено доводів та обставин, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів може призвести до утруднення в майбутньому або унеможливити виконання рішення суду. Крім того, відповідачка у скарзі зазначила, що оскаржувана ухвала порушує принцип остаточності судового рішення, оскільки позивачка раніше вже зверталась з заявою про забезпечення позову і ухвалою суду від 17.11.2017 року їй було відмолено у задоволенні заяви.

Далі відповідачка зазначила у скарзі, що суд послався на недопустимі докази щодо співрозмірності заходів забезпечення, взявши до уваги ціни на подібні транспортні засоби із сайту ОLX, надані позивачкою. Крім того, зазначила, що суд не мав права розглядати вказаний спір, оскільки справа не підсудна цьому суду, при цьому суд, відкриваючи провадження у справі не вжив заходів, щоб пересвідчитись про дійсне місце проживання відповідача, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу.

У відзиві на скаргу, позивачка зазначила, що доводи скарги є безпідставними і юридично неспроможними. Так, місце проживання відповідачки є Києво-Святошинський район, оскільки остання знята з реєстрації по м.Києву, тому провадження у справі відкрито правильно, після чого вона звернулась до суду у провадженні якого перебуває справа з заявою про забезпечення позову, беручи до уваги неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов'язків та наявність прострочення у строках погашення понад 135 днів, тобто недобросовісність відповідача може потягти неможливість виконання судового рішення, взявши до уваги вимоги закону про співмірність видів забезпечення позову до заявлених позовних вимог та відповідно, в межах ціни позову, просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту, виключно на автотранспортний засіб, який належить на праві приватної власності відповідачці, що не призведе до порушення прав не тільки відповідачки, але й інших осіб, зокрема членів її сім'ї, оскільки накладення арешту не перешкоджає володінню та користуванню транспортним засобом.

Таким чином, позивачка вважала, що висновки суду є законними та обґрунтованими, тому просила скаргу відхилити.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивачка та її представник належним чином повідомлені про час розгляду справи, до суду не з'явилися, представник позивачки надіслала заяву про відкладенні розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому суді, проте, судова колегія вважає, що підстави зазначені представником не є поважними, тому приймаючи до уваги регламентовані строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у відсутність позивачки та її представника, згідно ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Як вбачається з позовних вимог, позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 264916 грн. 20 коп.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру МВС транспортний засіб Nissan, модель X-Trail, об'єм двигуна 1997 см.куб., 2013 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_5.

Згідно оголошень в Інтернет - виданнях (OLX) про продаж аналогічних автомобілів марки Nissan, модель X-Trail, об'єм двигуна 1997 см.куб., 2013 року випуску, яка складає 387 410,52 грн., що розрахована відповідно до п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, середня вартість автомобіля станом на дату подання заяви становить 321 536,84 грн..

Таким чином, суд першої інстанції враховуючи вимоги позивача, характер взаємовідносин сторін по справі, і те, що між сторонами у справі дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання у майбутньому рішення суду у разі задоволенні позовних вимог, дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль відповідачки.

Твердження відповідачки у скарзі про порушення судом принципу остаточності судового рішення, є необґрунтованим, оскільки ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.11.2017 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено, з підстав не надання позивачем доказів співмірності виду забезпечення із заявленими позовними вимогами, що не позбавляло позивачку права знов звернутись до суду з заявою про забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Доводи скарги про недопустимість доказів щодо співрозмірності заходів забезпечення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки апелянтом не спростовані докази середньої вартості автомобіля, надані позивачем.

Посилання у скарзі, що суд не мав права розглядати вказаний спір, оскільки справа не підсудна цьому суду, безпідставні. Як вбачається з матеріалів справи, позов пред'явлений до суду, за місцем знаходження відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.11.2017 року було відкрито провадження у справі, після чого за розглядом заяви позивачки про забезпечення позову, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року накладено арешт на автомобіль відповідачки.

08.12.2017 року судом отримано відомості адресно-довідкового підрозділу ДМС України про місце реєстрації у Подільському районі м.Києва і Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.12.2017 року справу передано на розгляд до Подільського районного суду м.Києва.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена після відкриття провадження у даній справі і до постановлення ухвали, якою справу передано на розгляд до Подільського районного суду м.Києва.

За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що зазначене судове рішення постановлено з додержанням вимог закону, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 389 ЦПК України, колегія судів, -

постановила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: І.В.Іванова

Судді: