Рішення № 73107567, 30.03.2018, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 370/2351/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої – судді Міланіч А.М.

при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради, ОСОБА_2, треті особи - Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, ОСОБА_3, про визнання недійсним та скасування рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельну ділянку, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа – відділ у Макарівському районі головного управління Дежгеокадастру у Київській області, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за договором купівлі-продажу від 4 серпня 2001 року вона придбала у власність земельну ділянку загальною площею 0,1357 га, яка складається з двох земельних ділянок – площею 0,1297 га та 0,006, що розташовані в смт.Макарів Київської області по вул.8-го Березня, 23.

Сусідня земельна ділянка по вул.8-го Березня в смт.Макарів Київської області, яка складається з двох земельних ділянок площею 0,143 га та 0,019 га, загальною площею 0,162 га, на підставі державного акту, виданого відповідно до рішення Макарівської селищної ради від 3 червня 2004 року, належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2

На підставі домовленості між сторонами щодо обміну земельними ділянками, відповідачка загородила тином належну позивачці земельну ділянку площею 0,006 га, але, в порушення домовленості, не передала позивачці рівноцінну ділянку біля будинку, встановивши 20 квітня 2016 року паркан по земельній ділянці позивачки площею 0,1297 га.

29 липня 2016 року у результаті виготовлення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки позивачці стало відомо, що присвоїти кадастрові номери належним їй земельним ділянкам неможливо в зв’язку з перетином (накладенням) земельних ділянок відповідачки з кадастровими номерами 3222755103:00:026:0005 і 3222755103:00:026:0004 на її (позивачки) земельні ділянки.

Тому просила визнати незаконним та скасувати рішення Макарівської селищної ради від 3 червня 2004 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність відповідачці ОСОБА_2 спірних земельних ділянок, визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку від 16 серпня 2004 року, виданий ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення селищної ради, та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3222755103:00:026:0005 і 3222755103:00:026:0004.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на землю від 11 грудня 2003 року, виданий ОСОБА_1, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,136 га, яка розташована по вул.8-го Березня, 23 в смт.Макарів Київської області та скасувати запис № 1065 від 11 грудня 2003 року в Книзі записів державної реєстрації державних актів на право приватної власності на землю на вказану земельну ділянку, посилаючись на те, що він (ОСОБА_4Л.) на підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 2006 року є власником 1/20 частини житлового будинку по вул.8-го Березня,23 в смт.Макарів Київської області, інші 19/20 частин цього будинку належать на праві власності ОСОБА_1 В травні 2017 року він звернувся до Макарівської селищної ради із заявою про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування його частини будинку площею 0,0142 га, в серпні 2017 року отримав відповідне рішення селищної ради від 25 травня 2017 року, землевпорядною організацією було виготовлено технічну документацію, але при державній реєстрації земельної ділянки виявлено взаємний перетин із суміжною земельною ділянкою, що перебуває у власності ОСОБА_1, яка оформила на себе право власності на всю земельну ділянку, яка була надана для обслуговування будинку.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5 свій позов підтримали, викладене в ньому підтвердили, позов ОСОБА_4 не визнали, посилаючись на те, що позивачка придбала земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, у власника іншої частини будинку ще залишилась в користуванні частина земельної ділянки. Від проведення земельно-технічної експертизи відмовились.

Представник відповідачки ОСОБА_2, він же представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_6 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, вважав оспорювані нею рішення ради та державний акт правомірними, а вимоги позивачки безпідставними, позов ОСОБА_4 підтримав, викладене в ньому підтвердив, визнав, що дійсно біля частини будинку, що належить ОСОБА_4 знаходиться ще не приватизована частина земельної ділянки, якою він користується, розмір якої представнику не відомий.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 вважав таким, що не підлягає задоволенню.

Макарівська селищна рада свого представника в судове засідання не направила, просила справу розглядати без його участі.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5, представника відповідачки ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_3, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позови ОСОБА_1 і ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що за договорами купівлі-продажу від 4 серпня 2001 року позивачка ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_7 ? частину житлового будинку № 23 (квартира № 1) з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в с.Макарів Київської області по вул.8-го Березня, та житлового будинку, не закінченого будівництвом, що знаходиться за тією ж адресою, а також земельну ділянку загальною площею 0,1357 га для ведення будівництва, обслуговування житлових будівель та господарських споруд, що складається з двох ділянок: площею 0,1297 га і 0,006 га та розташована на території Макарівської селищної ради по вул.8-го Березня, 23. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на землю від 15 вересня 1999 року, виданого Макарівською селищною радою Київської області відповідно до рішення виконкому Макарівської селищної ради від 9 березня 1999 року за № 23 (а.с.10 т.1, 64-65 т.2).

На підставі даного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 11 грудня 2003 року отримала Державний акт на право приватної власності на землю на вказану земельну ділянку площею 0,136 га, яка складається з двох земельних ділянок – площею 0,13 га і 0,006 га, та розташована в смт.Макарів Київської області по вул.8-го Березня (а.с.11 т.1).

Відповідно до рішення Макарівської селищної ради від 3 червня 2004 року № 271 відповідачці ОСОБА_2 16 серпня 2004 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,162 га, яка складається з двох земельних ділянок: площею 0,019 га, кадастровий номер 3222755103:00:026:0005, та площею 0,143 га, кадастровий номер 3222755103:00:026:0004, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в смт.Макарів Київської області по вул.8 Березня (а.с.65,78-82 т.1).

За договором купівлі-продажу від 16 квітня 2010 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 належні їй земельні ділянки площею 0,019 га, кадастровий номер 3222755103:00:026:0005, та площею 0,143 га, кадастровий номер 3222755103:00:026:0004, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в смт.Макарів Київської області по вул.8 Березня, загальна площа земельних ділянок складає 0,162 га (а.с.64).

23 лютого 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на вказані земельні ділянки (а.с.50-59 т.1).

За договором купівлі-продажу від 11 лютого 2006 року ОСОБА_8, від імені якого діяла ОСОБА_2, продав ОСОБА_4 1/20 частину будинковолодіння, яке складається з двох житлових будинків з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в смт.Макарів Київської області по вул.8 Березня, № 23. Дана частина будинковолодіння належала ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2003 року. 16 лютого 2006 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності на дану частину будинковолодіння (а.с.152-155 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, копії технічного паспорту на будинок № 23 по вул.8 Березня в смт.Макарів Київської області, та що визнається сторонами, ОСОБА_1 належить на праві власності 19/20 частин даного будинку, а ОСОБА_4 – 1/20 його частина (а.с.156-158).

В 2016 році Макарівським виробничим відділом ДП «Центр ДЗК» була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 в смт.Макарів по вул.8 Березня,23 з метою присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, однак рішеннями Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області від 29 липня 2016 року позивачці відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв’язку з перетином ділянки площею 0,1299 га з ділянкою 3222755103:00:026:0005, площа співпадає на 9,25 %, та перетином ділянки площею 0,0064 га з ділянкою 3222755103:00:026:0004, площа співпадає на 100% (а.с.15-30 т.1).

Рішенням Макарівської селищної ради Київської області від 25 травня 2017 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,0142 га в смт.Макарів по вул.8 Березня, 23 (а.с.165-166 т.1).

Землевпорядною організацією ТОВ «Ресурс» в 2017 році була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_4, однак, листом від 24 липня 2017 року відділ у Макарівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомив, що при здійсненні державної реєстрації вДержавному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0142 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в смт.Макарів по вул.8-го Березня, 23, було виявлено взаємний перетин із суміжною земельною ділянкою, що перебуває в приватній власності ОСОБА_1 (а.с.159-191 т.1).

Відповідно до ч.2 ст..152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обгрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що передачею у власність ОСОБА_2 земельних ділянок за оспорюваним рішенням та державним актом порушено її (позивачки) право власності на належні їй земельні ділянки, частина однієї з яких та повністю інша приватизовані позивачкою.

Однак, дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивачки вищезазначеними рішенням сільської ради та державним актом, захоплення земельних ділянок позивачки відповідачкою суду не надано і від проведення земельно-технічної експертизи ОСОБА_1 відмовилась.

При цьому суд не приймає до уваги подані позивачкою копії рішень Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області від 29 липня 2016 року, оскільки вказані рішення винесені лише на підставі даних Державного земельного кадастру, без дослідження фактичного землекористування сторін та співставлення їх правоустановлюючих документів. Жодних графічних матеріалів до цих рішень не додано, що позбавляє суд можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та порушення їх землекористування.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки підстав для визнання неправомірними та скасування оспорюваних рішення та державного акту не вбачається, то суд вважає за необхідне в позові ОСОБА_1 відмовити.

Також суд вважає, що не підлягає до задоволення і позов ОСОБА_4 зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.377 ЦК України, в редакції, що діяла на час укладення ОСОБА_4 договору купівлі-продажу його частини будинку 11 лютого 2006 року, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходило право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.1,4,5 ст.120 ЗК України, в редакції, що діяла станом на той же час, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

ОСОБА_4 придбав 1/20 частину будинку 11 лютого 2006 року і на той час ОСОБА_1 вже була власником іншої частини будинку та земельної ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 4 серпня 2001 року, оспорюваний державний акт вона отримала 11 грудня 2003 року відповідно до укладеного договору.

Таким чином, з набуттям ОСОБА_4 права власності на частину будинку, до нього перейшло право користування частиною земельної ділянки, на якій розташована дана частину будинку та частина ділянки, необхідна для її обслуговування.

Як встановлено судом частина земельної ділянки біля будинку площею 0,0142 га перебуває в користуванні ОСОБА_4 і він має намір її приватизувати.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_4 посилається на те, що до державного акту на земельну ділянку ОСОБА_1 включена і його земельна ділянка, однак, жодних доказів щодо цього суду не надано, а лист відділу у Макарівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 24 липня 2017 року (а.с.191) не може бути таким доказом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, так як суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4, то підстав для визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку позивачки не вбачається, а тому в позові ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Керуючись ст.78,120,152,153,155,158 ЗК України, ст.321,377,378 ЦК України, ст. 10-13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради, ОСОБА_2, треті особи - Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, ОСОБА_3, про визнання недійсним та скасування рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа – відділ у Макарівському районі головного управління Дежгеокадастру у Київській області, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області.

Повне рішення суду складено 30 березня 2018 року.

Головуючий-суддяОСОБА_9