Рішення № 731067, 12.06.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.06.07 р. Справа № 20/131

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянуву відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз”, м. Донецьк

про стягнення 1614720,54 грн.

За участю представників:

від позивача: Бережний Р.В., Коваленко Л.М. – дов.

від відповідача: Ковальов С.В. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду звернулася Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” із позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз” про стягнення 1614720,54 грн. – сум основного боргу, інфляційних збитків, пені та 3% за договором не постачання природного газу № 06/03-3025 від 24.12.03 р. (далі-Договір).

Заявою від 11.05.07 №-31/10-4330 про уточнення позовних вимог позивач зменшив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 87924,40 грн. – суму пені, 83975,73 грн. – суму 3% річних, 339311,02 грн. – суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів. Дану заяву судом прийнято до розгляду по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Договір, протоколи розбіжностей та їх врегулювання, додаткові угоди, акти передачі-приймання природного газу, на розрахунок боргу, а також на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, на постанови Верховного суду України, Вищого господарського суду України з розгляду касаційних скарг по господарським спорам.

Відповідач позову не визнав у повному обсязі, у відзиві на позовну заяву від 11.05.07р. №-05/2464 зазначив, що в силу обставин, що не залежать від нього, виник борг у сумі 1042425,24 грн., який є “комерційними втратами”.

У додатковому відзиві від 06.06.07р. №-05/2985 відповідач не заперечив проти уточнень позовних вимог в частині відмови від стягнення суми основного боргу та звернув увагу на те, що відповідач не сплачував будь-яким чином суму основного боргу. У додатковому відзиві відповідач визнав позові вимоги необґрунтованими повністю, зазначив, що позивачем неправильно визначено розмір суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, яка, на думку відповідача, мала б складати 323197,63 грн., а не 399311,02 грн., як то порахував позивач.

В обґрунтовання своїх заперечень відповідач надав суду копії актів передачі - приймання природного газу, копії листів, протоколу розбіжностей, протоколу узгодження розбіжностей, проектів актів звірки взаємних розрахунків, акт звірки станом на 28.02.07р., підписаний сторонами без зауважень.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.06.07 р. до 12.06.07р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд встановив:

24 грудня 2003р. позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) підписано договір. З боку Постачальника Договір підписано із приміткою “З протоколом розбіжностей”.

15 січня 2004р. сторонами підписано протокол розбіжностей до Договору, яким зафіксовано розбіжності сторін щодо умов п.п. 1.1, 2.1, 3.4, 4.1, 5.1, 5.2, 6.3, 6.4, 6.5 Договору. Зазначений протокол з боку постачальника підписано з приміткою “З протоколом узгодження розбіжностей”.

26 січня 2004р. сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей, згідно із яким Покупець погодився із зазначеними у протоколі розбіжностей умовами Договору в редакції постачальника.

Таким чином, вищезазначені пункти Договору сторонами прийняті в редакції Постачальника, викладеній в протоколі розбіжностей від 15.01.04 р.

Додатковою угодою №-1 від 15.03.04 р., протоколом узгодження розбіжностей до неї від 07.07.04 р., додатковою угодою №-3 від 10.02.05 р. сторони узгодили зміст п.п. 1.1, 2.1, 5.1.1 Договору.

Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався постачати відповідачеві у 2004р. природний газ для потреб населення, а відповідач прийняти та оплатити газ.

Згідно із п. 3.1 Договору, Постачальник передає Покупцю газ (отриманий як рентна плата за транзитне транспортування російського природного разу) в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газотранспортну систему ДК „Укртрансгаз”, або (газ видобутий на території України) в пунктах виміру газу (ПВГ), які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему.

Кількість газу, що передається, визначається по контрольно-вимірювальних приладах, що встановлені на газорозподільних станціях (ГРС) ДК „Укртрансгаз”. Контрольно-вимірювальні прилади повинні відповідати вимогам Правил виміру споживання газів та рідини стандартними звужуючими пристроями РД-50-213-80 Держкомітету СРСР по стандартах, іншим нормативним документам Держстандарту України і мати клас точності не гірший ніж 1,0.

Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу.

Згідно із п. 3.4 Договору, не пізніше 7 числа місяця наступного за звітним місяцем, Покупець зобов’язується надати Постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків згідно п.5.1 даного договору.

Пунктом 5.1 Договору в редакції Постачальника, викладеній в протоколі розбіжностей та узгодженій сторонами згідно із протоколом узгодження розбіжностей, оплата за газ для потреб населення здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Розрахунок за спожитий у звітному місяці газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 1 січня 2005 року.

Остаточний розрахунок за можливі втрати газу здійснюється за підсумками року до 15 січня 2005 року. В разі незатвердження НАК „Нафтогаз України” порядку відшкодування цих втрат в 2004 р., термін остаточного розрахунку узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод, які повинні бути підписані до 20.01.05 р.

Пунктами 6.3, 6.4 Договору в редакції, що узгоджена сторонами згідно із вищезазначеними протоколами, передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, за весь час прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пеня нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до п.10.1 Договору, він набирає чинності з 01.01.04 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.04 р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Протягом 2004 р. позивач постачав відповідачеві природний газ, який передавався та приймався сторонами в порядку та обсягах, що визначені п.3.1 Договору та актами передачі-приймання природного газу за 2004 р., проти чого сторони не заперечили.

В зазначених актах окремим рядком виділені обсяги притоків та відтоків природного газу.

Розбіжності щодо обсягів поставленого газу, в тому числі обсягів притоків (відтоків) між сторонами відсутні, вищезазначені акти підписані ними без зауважень.

Суть позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, якою позивач зменшив їх розмір, скориставшись правом, наданим йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України, полягає у вимогах про стягнення з відповідача 87924,40 грн. – суми пені, 83975,73 грн. – суми 3% річних, 399311,02 грн. – суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

При цьому, позивач стверджував, що внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов’язку з повної та своєчасної сплати природного газу за Договором за відповідачем утворився борг в сумі 1042425,26 грн., що підтверджується матеріалами справи та проти чого відповідач не заперечив. Відповідно до вищезазначеної заяви, позивач не наполягає на стягненні з відповідача зазначеного боргу, стверджуючи про його погашення відповідачем.

Відповідач позовних вимог не визнав повністю, однак у своїх відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву зазначив, що вищезазначений борг на користь позивача має місце.

При цьому, відповідач вважає, що за змістом п.5.1 Договору, узгодженого сторонами вищезазначеними протоколами, строк остаточного розрахунку за Договором сторонами не встановлено.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 зазначеного кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст.547 зазначеного кодексу, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність зменшених позовних вимог, виходячи з наступного.

На підставі Договору позивач постачав у 2004 р. відповідачеві природний газ, який відповідач прийняв в обсягах, визначених актами передачі-приймання газу, що сторонами не оспорюється.

У зв’язку з тим, що докази затвердження НАК “Нафтогаз України” порядку відшкодування можливих втрат газу в 2004 р. та підписання сторонами до 20.01.05 р. додаткових угод щодо терміну остаточного розрахунку за газ відсутні, в силу абзацу 1 п.5.1 Договору відповідач мав сплатити позивачеві весь отриманий за Договором у 2004 р. природний газ до 10.01.05 р.

Докази такої сплати суду не надані.

За даних обставин, в силу п.п.6.3, 6.4 Договору, ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.625 Цивільного кодексу України, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача, окрім основного боргу, пеню, 3% річних, та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Згідно із Заявою про уточнення позовних вимог, позивач не наполягає на стягнення з відповідача суми основного боргу, зменшивши позовні вимоги в цій частині позову.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 399311,02 грн., зменшені суми пені в розмірі 87924,40 грн. та 3% річних в розмірі 83975,73 грн. визначені позивачем відповідно до умов Договору, вимог вищенаведених норм та фактичних обставин справи, внаслідок чого підлягають стягненню з відповідача.

Заперечення відповідача проти позову спростовуються вищенаведеним, отже судом до уваги не приймаються.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 546, 547, 549, 625 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Уточнені (зменшені) позовні вимоги – задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз” (83055, м.Донецьк, пр.Театральний, 1, поточний рахунок 26003302748505 у філії “Головне управління Промінвестбанка в Донецькій області” АК ПІБ України, МФО 334635, код ЄДРПОУ 03361081) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтобаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, поточний рахунок 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 399311,02 грн. – суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 87924,40 грн. – суму пені, 83975,73 грн. – суму 3% річних, 5712,11 грн. держмита, 41,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена 12.06.07 р.

Повний текст рішення підписано 18.06.07 р.

Суддя

Надруковано 3 примірники:

1- позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу