Ухвала суду № 73105994, 28.03.2018, Лугинський районний суд Житомирської області

Лугинський районний суд Житомирської області

11301, вул. М. Грушевського, 2 а, смт Лугини, Лугинський район Житомирської області

тел. (04161) 9-14-72, факс (04161) 9-15-47, inbox@lg.zt.court.gov.ua

Справа № 279/4968/17

Провадження по справі № 1-кп/281/19/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року смт Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Свинченко Г.Д.,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Шуби Т.П.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

провівши в приміщенні суду в смт Лугини судове засідання по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060060001731 від 28.09.2017, яке надійшло на адресу суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбаченихч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 377 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Лугинського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 377 КК України, який обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, пов’язаних з погрозою вбивством та умисним заподіянням легких тілесних ушкоджень судді у зв’язку з її діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, а також умисним заподіянням легких тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу, у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою на 60 днів, мотивуючи це тим, що обвинувачений раніше неодноразово судимий та перебуваючи на свободі може впливати на потерпілих, свідків, які ще не допитані, може вчинити дії направлені на залякування останніх, з метою зміни ними своїх показів на його користь, переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення перешкоджати встановленню істини по справі іншим чином.

Також просила врахувати матеріальний, сімейний стан обвинуваченого, тяжкість покарання яке, загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких останній обвинувачується, обставини та зухвалий характер вчиненених ним злочинів, відсутність у нього родини та утриманців, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, навчання, джерела доходів.

Крім того зазначила, що ризики, визначені в ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 не зменшились та не відпали, а тому застосування більш м’якого запобіжного заходу ніж той, що було обрано обвинуваченому буде недоцільним.

Нові ризики, на її думку, не з’явилися, лише тому, що ОСОБА_3 перебуває в умовах ізоляції від суспільства.

Згідно положень п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, за найсуворіше з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, у зв’язку із суворим покаранням, яке визначено за вчинення інкримінованих правопорушень може переховуватись від суду та негативно вплинути на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити нові злочини.

Обставини та зухвалий характер вчинення ОСОБА_3 злочинів, не урівноважена та неконтрольована поведінка під час проведення судових засідань, свідчить про наявність ризику впливу останнього на потерпілих, свідків, оскільки, перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити дії, направлені на залякування останніх, з метою зміни ними своїх показів на його користь, може здійснити вплив на свідків.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась надіслала на адресу суду заяву з клопотання проводити розгляд справи без її участі.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав думку прокурора. Зазначив що в нього є обґрунтовані побоювання того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, буде здійснювати на нього тиск та вчиняти інші неправомірні дії стосовно нього або іншої потерпілої по справі - ОСОБА_5

Свої побоювання обґрунтовує тим, що навіть перебуваючи в залі судового засідання обвинувачений вів себе агресивно по відношенню до нього.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримай думку захисника ОСОБА_4

Відповідно, захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні подав клопотання про скасування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заміну його на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Прокурор в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 та зазначила, що навіть перебуваючи в залі судового засідання до початку минулого судового засідання обвинувачений, вів себе зухвало виражався на адресу потерпілого ОСОБА_2 словами нецензурної лексики, а на її зауваження з цього приводу почав виражатися в її адресу також нецензурними словами.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав думку прокурора.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні звернув увагу суду на те, що при подачі позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, не сплачено судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та просив з цих підстав залишитии позов без руху.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Потерпілий ОСОБА_2В.в судовому засіданні пояснив, що при подачі позовної заяви до ОСОБА_3 про стягнення з останнього матеріальної шкоди моральної шкоди керувався п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а саме що учасники бойових дій, звільняються від сплати судового збору.

Прокурор при вирішенні даного питання поклалася на розсуд суду.

У судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, дистанційно з Житомирською установою виконання покарань (№ 8).

Прокурор, захисник та потерпілий не заперечували проти проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Суд, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі приходить до наступних висновків.

16.01.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду з первісною позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення з останнього матеріальної шкоди в розмірі 10107 грн. 39 коп. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн. 00 коп. яку він уточнив 05.03.2018.

Однак, як встановлено в судовому засіданні позов не відповідає вимогам ч. 4 ст.177 ЦПК України, за змістом якої до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, позивачем заявлено вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10107 грн. 39 коп., яка є вимогою майнового характеру, та вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, яка є вимогою немайнового характеру.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст.23 ЦК України). Однак спосіб відшкодування моральної шкоди грішми не підміняє собою розуміння моральної шкоди як немайнової шкоди.

За приписами п.6 ч.1 ст. 5 вказаного закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зміст наведеної статті не дозволяє дійти висновку, що від сплати судового збору звільняються позивачі у зв’язку із поданням ними позовів про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір», відповідно до ч. 3 ст.6 якого за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Позивач в позовній заяві зазначив підставу звільнення від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а саме що учасники бойових дій, Герої України звільняються від сплати судового збору.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Однак позовна про стягнення матеріальної та моральної шкоди не є позовом, що порушує права позивача як учасника бойових дій чи Героя України.

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_2 не звільняється від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди.

У відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (про відшкодування моральної шкоди) фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі, який дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на час звернення до суду становить 704,80 грн.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року передбачено, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Таким чином судовий збір в розмірі 704,80 грн. підлягає сплаті позивачем за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Лугинському районі Житомирської області, 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37799357; банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача (МФО) 811039; рахунок отримувача 31212206700292; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Стосовно продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначає наступне.

10.10.2017 під час досудового розслідування ОСОБА_3 обрано запобіжний у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

06.12.2017 ухвалою Коростеньского міськрайонного суду Житомирської області обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, строк якого закінчується 05.02.2018 включно.

31.01.2018 ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, строк якого закінчується 31.03.2018 включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту суд зобов’язаний розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою.

До зазначеної вище дати судовий розгляд не може бути завершеним, оскільки не допитано всіх свідків, не допитано обвинуваченого, не досліджено письмові докази по справі.

ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз був засуджений 27.05.2014 Черняхівським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці, згідно ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання покарання по вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.11.2013 остаточно визначено до відбування 5 років 8 місяців позбавлення волі. Згідно постанови Песчанського районного суду Вінницької області від 12.04.2016 року умовно – достроково звільнений від відбуття покарання з невідбутим строком 2 роки 8 місяців 10 днів.

Однак маючи незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, будучи умовно - достроково звільненим від відбування покарання, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та вчинив злочини в яких зараз обвинувачується.

Вказане може свідчити про те, що обвинувачений, в разі звільнення з-під варти, може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду або від виконання процесуальних рішень, впливати на потерпілих та свідків, або вчиняти нові злочини.

Таким чином, оскільки на даний час присутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, щодо неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, або перешкоджання встановленню істини в справі, що може виразитись в тиску на потерпілих (свідків), а також враховуючи, що кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_3, пов'язані із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я до потерпілих від злочину, що являє собою суспільну небезпеку, можливість переховування обвинуваченого від суду, можливість вчинення інших незаконних протиправних дій та беручи до уваги матеріальний, сімейний стан обвинуваченого, його соціальну репутацію, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, відсутність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, у тому числі відсутність у нього родини та утриманців, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та навчання, характер протиправних дій, які ставляться йому в провину, наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої ОСОБА_3, наявності неодноразової судимості, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 необхідно продовжити.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку встановленому законом.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує вимоги пп. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, крім того суд враховує те, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення уникнення визначених вище ризиків.

Враховуючи необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, суд приходить до висновку про необхідність відмови клопотання захисника ОСОБА_4

Стосовно клопотання обвинуваченого про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.

Відповідно до ч. 4 ст. 336 КПК України якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов’язаний вручити такій особі пам’ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання.

Згідно з ч. 6 ст. 336 КПК України якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається в установі попереднього ув’язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи.

За таких обставин, беручи до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 утримується під вартою у Житомирській установі виконання покарань (№8), заявив відповідне клопотання, проти якого не заперечували сторони кримінального провадження, з метою більш оперативного розгляду цієї справи, вважаю необхідним наступне судове засідання проводити в режимі відеоконференції дистанційно з Житомирською установою виконання покарань (№ 8).

Керуючись ст. ст.331, 336, 369, 371, 372, 376 КПК України, ч.1 ст.185, ч.4 ст.177 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали.

Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків, відповідно до даної ухвали суду, у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Клопотання прокурора Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовільнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбаченихч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 377 КК України, продовжити на 60 днів, тобто до 26 травня 2018 року включно.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заміну його на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 377 КК України, на 12.04.2018 о 11 год. 00 хв..

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції – задовільнити.

Проведення судового засідання, призначеного на 12.04.2018 року на 11 год. 00 хв., по даному кримінальному провадженню здійснювати дистанційно у режимі відеоконференції між Лугинським районним судом Житомирської області та Житомирською установою виконання покарань (№8).

Доручити Житомирській установі виконання покарань (№8) забезпечити проведення судового засідання за участю ОСОБА_3 обвинуваченого вчиненні злочиннів, передбачених ч.2 ст. 345, ч.2 ст. 377 КК України, в режимі відеоконференції.

Зобов'язати уповноважену службову особу Житомирської установи виконання покарань (№8) вручити ОСОБА_3 пам'ятку про його процесуальні права та перебувати до закінчення судового засідання поряд з ним.

Копію ухвали негайно надіслати до Житомирської установи виконання покарань (№8) для організації проведення відеоконференції відповідно до вимог ст. 366 КПК України.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.

В судове засідання викликати свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Повний текст ухвали оголосити 30 березня 2018 року о 12 годині 30 хвилин в приміщенні Лугинського районного суду Житомирської області.

Копію ухвали вручити захиснику, обвинуваченому, прокурору, потерпілому та направити до Житомирської установи виконання покарань № 8.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Г. Д. Свинченко