Постанова № 73105831, 29.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5122/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представників сторін: відповідача-1 - ОСОБА_1; відповідача-2 - Бородая Д.В.; відповідача-3 - Ковалевського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 07.02.2018 по справі № 820/5122/17

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області , Ліквідаційної комісії Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ НП в Харківській області), Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - відповідач-2, Куп'янський відділ поліції ГУ НП в Харківській області), Ліквідаційної комісії Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-3), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Ліквідаційної комісії Шевченківського РВ ГУМВС України щодо відмови ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проведення розрахунку відпрацьованого надурочного робочого часу та виплати грошової компенсації за понаднормовий робочий час за період з 10.04.2013 року по 10.04.2017 року, нарахування та виплати компенсації за невідбуту частину відпустки за 2016 рік в кількості 20 днів, нарахування та виплати компенсації за роботу в умовах режимних обмежень, що пов`язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю, за період з 20.11.2012 року по 30.05.2017 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 компенсацію за відпрацьований надурочний та понаднормовий час з 10.04.2013 року по 10.04.2017 року з відрахуванням необхідних податків та зборів;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 компенсацію за невідбуту частину відпустки за 2016 рік з відрахуванням необхідних податків та зборів;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 компенсацію за роботу в умовах режимних обмежень, пов'язаною з роботою з документами, які становлять державну таємницю, за період з 20.11.2012 року по 30.05.2017 року з відрахуванням необхідних податків та зборів;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки при звільненні;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області відшкодувати ОСОБА_4 спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року по справі № 820/5122/17 клопотання представника Головного управління Національної поліції в Харківській області про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Ліквідаційної комісії Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні та моральної шкоди в частині позовних вимог - задоволено.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Ліквідаційної комісії Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні та моральної шкоди - залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Ліквідаційної комісії Шевченківського РВ ГУМВС України щодо відмови ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проведення розрахунку відпрацьованого надурочного робочого часу та виплати грошової компенсації за понаднормовий робочий час за період з 10.04.2013 по 10.04.2017, нарахування та виплати компенсації за невідбуту частину відпустки за 2016 рік в кількості 20 днів, нарахування та виплати компенсації за роботу в умовах режимних обмежень, що пов`язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю за період з 20.11.2012 по 30.05.2017; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 компенсації за відпрацьований надурочний та понаднормовий час з 10.04.2013 по 10.04.2017 з відрахуванням необхідних податків та зборів; компенсації за невідбуту частину відпустки за 2016 рік з відрахуванням необхідних податків та зборів; компенсації за роботу з документами, які становлять державну таємницю, за період з 20.11.2012 по 30.05.2017 з відрахуванням необхідних податків та зборів; стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час затримки при звільненні.

Закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Ліквідаційної комісії Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні та моральної шкоди в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області відшкодувати ОСОБА_4 спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Роз'яснено позивачу, що розгляд позовних вимог, провадження у справі за якими закрито, з урахуванням приписів ч.5 ст.21 КАС належить до юрисдикції цивільного суду.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року по справі № 820/5122/17 та справу направити для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції, зокрема, приписів ст. ст. 47, 83, 116, 117, 238 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року (справа № 1-13/2013), ч. 2 ст. 77, ч.1 ст. 121, ч.ч. 3, 4 ст. 122 КАС України, п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Таким чином, вважає, що в даному випадку відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі.

Представник відповідача-1, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача-2 та відповідача-3, у судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників відповідачів, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, приймаючи рішення про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом 02.11.2017 року (що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду першої інстанції), в якому просив суд задовольнити позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні та моральної шкоди за період з 20.11.2012 року по 30.05.2017 року.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі (постанова Верховного Суду України від 17 липня 2015 року у справі № 21-8а15).

Правовідносини з приводу проходження служби в Національній поліції та виплати грошового забезпечення врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком виплати грошового забезпечення поліцейських Національної поліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988.

Проте, зазначеними нормативними актами не врегульовано порядок стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні поліцейського.

В той же час такі питання врегульовано Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статтей 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За змістом ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Таким чином, доводи першого відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин положень Кодексу законів про працю України є необґрунтованими.

Так, статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні, відповідно до частини другої ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 26.10.2016 року по справі № 6-1395цс16 та Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.03.2018 року по справі № 806/1551/17.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Ліквідаційної комісії Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні необхідно залишити без розгляду, є неправомірним.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_4 про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області відшкодувати ОСОБА_4 спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.21 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до адміністративного суду), позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні заявлено з дотримання строку звернення до суду, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, неправомірним.

Згідно зі ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року по справі № 820/5122/17 підлягає скасуванню, а справа направлення до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 по справі № 820/5122/17 скасувати.

Адміністративну справу № 820/5122/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.П. ЖигилійСудді Т.С. Перцова С.В. Дюкарєва Повний текст постанови складено 02.04.2018 року.