Постанова № 73105657, 27.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В.

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5134/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Русанової В.Б., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Крайник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (суддя Єгупенко В.В.) від 14.12.2017 р. (повний текст постанови виготовлений 14.12.2017 р.) по справі № 820/5134/17

за позовом ОСОБА_2

до Начальника Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н.О., Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської міської ради Харківської області

третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_6

про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати неправомірними дії начальника міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н.О. щодо включення у Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25.04.2017 р. за № 150/122-17, умов при яких погоджується проект та скасувати окремі положення вказаного Висновку в частині встановлення умов врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20, ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, наступних питань, а саме: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами; скасувати рішення Ізюмської міської ради Харківської області 47 сесії 7 скликання від 28.08.2017 р. № 1221 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_2»; зобов'язати Ізюмську міську раду Харківської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1, який розроблений ФОП ОСОБА_6 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. по справі № 820/5134/17 позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірними дії начальника міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н.О. щодо включення у висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25.04.2017 р. за № 150/122-17, умов при яких погоджується проект та скасовано окремі положення Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданого 25.04.2017 р. за № 150/122-17 Міськрайонним управлінням в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а саме в частині встановлення умов врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20, ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, наступних питань, а саме: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами; скасовано рішення Ізюмської міської ради Харківської області 47 сесії 7 скликання від 28.08.2017 р. № 1221 «Про розгляд громадянина ОСОБА_2»; зобов'язано Ізюмську міську раду Харківської області повторно прийняти до розгляду заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1, який розроблений ФОП ОСОБА_6 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. по справі № 820/5134/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач, Ізюмська міська рада Харківської області, також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. по справі № 820/5134/17 та прийняти нову постанову, якою провадження за позовною вимогою про скасування висновку закрити, а щодо решти - відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги, в яких зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг та відзиви на них, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2014 р. позивач звернувся до Ізюмської міської ради Харківської області із заявою про безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,03 га., що розташована в АДРЕСА_1 поряд із належною йому земельною ділянкою по АДРЕСА_2, відповідно до кадастрового плану.

Внаслідок неотримання відповіді у строки, визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України, позивачем укладено з ФОП ОСОБА_6 договір на виконання землевпорядних робіт від 03.02.2015 року за № 08.

У зв'язку з цим, 04.02.2015 р. позивач повідомив Ізюмську міську раду про замовлення розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в порядку, визначеному ч. 7 ст. 118 ЗК України та додав договір на виконання землевпорядних робіт від 03.02.2015 року за № 08.

Рішенням Ізюмської міської ради Харківської області 84 сесії 6 скликання від 16.02.2015 р. № 2883 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2.» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 р. по справі 623/2330/15-а рішення Ізюмської міської ради Харківської області 84 сесії 6 скликання від 16.02.2015 р. «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2.» скасовано.

Судом першої інстанції також встановлено, що 15.06.2016 р. ФОП ОСОБА_6, з яким у позивача укладено договори стосовно розробки проекту землеустрою, звернувся до Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області із заявою про погодження документації із землеустрою, але 29.06.2016 р. листом № 96/41-16 позивачу відмовлено в погодженні документації з землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва та повернуто зазначений проект, як такий, що поданий безпідставно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 р. у справі № 820/3901/16, яка набрала законної сили 17.10.2016 р., задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та зобов'язано Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_6 від 15.06.2016 р. про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1, у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Також судом першої інстанції встановлено, що 11.04.2017 р. ОСОБА_6 звернувся до Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про повторний розгляд його заяви від 15.06.2016 р. про погодження проекту з урахуванням судових висновків у адміністративній справі № 820/3901/16 (а.с.15), а 25.04.2017 р. начальником Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_6 надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 150/122-17, відповідно до якого погоджено проект, розроблений ОСОБА_6 за умови врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20, ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України наступних питань: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами (а.с. 17).

У зв'язку з цим, 07.06.2017 р. позивач звернувся до Ізюмської міської ради із заявою про затвердження документації із землеустрою. До заяви позивачем додано: копію паспорта; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію витягу з ДЗК; оригінал проекту землеустрою.

Разом з тим, рішенням Ізюмської міської ради VІІ скликання від 28.08.2017 р. № 1221 ОСОБА_2 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (для ведення індивідуального садівництва), яка розташована по АДРЕСА_1, який розроблено ФОП ОСОБА_6 Вирішено розглянути повторно звернення ОСОБА_2 після подання ним належним чином звірених копії паспорта, копії картки № 178 фізичної особи - платника податків, копії витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6304347422017 від 22.05.2017 р.; оригінального примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2, позитивного висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, наданої за формою та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 р. № 580; позитивного висновку відділу містобудування архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради.

Не погодившись з діями начальника міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н.О. щодо включення у висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25.04.2017 р. за № 150/122-17, умов при яких погоджується проект, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду та просив визнати ці дії неправомірними, скасувати окремі положення зазначеного Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині встановлення умов врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20, ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, наступних питань, а саме: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами та рішенням Ізюмської міської ради Харківської області 47 сесії 7 скликання від 28.08.2017 р. № 1221 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_2».

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії начальника Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н.О. щодо включення у висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25.04.2017 р. за № 150/122-17, в частині встановлення умов врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20 та ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України наступних питань: щодо категорії земель за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувача не можна вважати правомірними. Також суд першої інстанції зазначив, що у випадку невідповідності пакета документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів із землеустрою або містобудівній документації, відмові у погодженні має передувати повідомлення про необхідність усунення недоліків поданого пакету документів, із зазначенням строку для їх усунення і тільки у випадку не усунення вказаних недоліків, заявникові може бути відмовлено у погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), що розташована в по АДРЕСА_1 буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому, з метою повного та всебічного захисту прав позивача суд визнав за необхідне зобов'язати Ізюмську міську раду повторно прийняти до розгляду заяву позивача про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 25.04.2017 р. начальником Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_6 надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 150/122-17, відповідно до якого погоджено проект, розроблений ОСОБА_6 за умови врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20, ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України наступних питань: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами.

В свою чергу, підставою для прийняття рішення Ізюмської міської ради Харківської області 47 сесії 7 скликання від 28.08.2017 р. № 1221 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_2», яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (для ведення індивідуального садівництва), яка розташована по АДРЕСА_1, який розроблено ФОП ОСОБА_6, слугувала та обставина, що позивачем не надано належним чином звірених копії паспорта, копії картки № 178 фізичної особи - платника податків, копії витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6304347422017 від 22.05.2017 р.; оригінального примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2, позитивного висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, наданої за формою та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 р. № 580; позитивного висновку відділу містобудування архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради.

В ході розгляду справи встановлено, що до моменту ухвалення Ізюмською міською радою свого рішення від 28.08.2017 р., а саме у липні 2017 р., позивач на офіційному сайті міської ради ознайомився з проектом рішення, з якого йому стало відомо про те, що за висновком орган місцевого самоврядування, позивачем під час звернення до міської ради із звернення про затвердження проекту землеустрою надано неналежним чином завірені копії документів, а також про неоднозначне тлумачення відповідачем висновку «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 25.04.2017 р.

У зв'язку з цим, 17.07.2017 р. позивачем подано скаргу до Ізюмської міської ради, до якої було додані завірені копії документів для врахування їх під час прийняття рішення Ізюмською міською радою (а.с. 21-28).

Крім того, 12.07.2017 р. ОСОБА_2 звертався до начальника Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н.О. із заявою про внесення змін до висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.04.2017 р. № 150/122-17, виключивши умови врегулювання питань щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки та щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами (а.с. 29), але на вказану заяву 13.07.2017 р. надано відповідь № Н-132/0-0.23.021-122/152-17 про відсутність підстав для внесення змін у висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Законодавством передбачена можливість для громадян України набути права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Згідно із ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

За змістом ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 123 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Положеннями ч. 3 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою, матеріали погодження проекту землеустрою.

За приписами ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 13 ст. 123 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Що стосується доводів апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що рішенням суду першої інстанції скасовано окремі положення висновку від 25.04.2017 р. № 150/122-17, що є втручанням у виключні повноваження суб'єкта владних повноважень. Також апелянт послався на те, що судом першої інстанції безпідставно залучено його до участі у справі та безпідставно стягнуто понесені позивачем судові витрати.

Що стосується не відповідності за формою та порядком отримання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.04.2017 р. № 150/122-17, виданого начальником міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюмі Ревенко Н.О., колегія суддів зазначає, що 16.09.2016 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 р. № 580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» (далі - Постанова № 580).

В той же час, висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.04.2017 р. № 150/122-17 видавався начальником міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюмі Ревенко Н.О. за результатами розгляду заяви розробника проекту ФОП ОСОБА_6 від 15.06.2016 р. на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 р. по справі № 820/3901/16 з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 р. по справі № 820/3901/16, що свідчить про те, що погодження проекту здійснювалось за результатами розгляду заяви розробника ФОП ОСОБА_6 від 15.06.2016 р., поданої ще до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 р. № 580.

У висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.04.2017 р. № 150/122-17 зазначено, що проект погоджується за умови врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20. та ч. 2. ст. 198 Земельного кодексу України, наступних питань, а саме: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами.

Судовим розглядом встановлено, що у відповідності до довідки Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі № 185 від 12.08.2016 р., що міститься в матеріалах проекту, дійсно відсутнє визначення категорії земель.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Тобто, питання встановлення категорії земельної ділянки є лише повноваженням Ізюмської міської ради, яка під час прийняття рішення і повинна визначити категорію даної земельної ділянки.

Наведене свідчить про те, що виконання вказаних умов висновку є виключними повноваженнями Ізюмської міської ради і лише остання має право їх виконати, а тому у відповідача не було підстав включати до висновку про погодження Проекту умови щодо визначення категорії землі.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції, з метою захисту прав позивача, правомірно визнав неправомірними дії начальника міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н.О. щодо включення у Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25.04.2017 р. за № 150/122-17, умов при яких погоджується проект та скасував окремі положення цього Висновку в частині встановлення умов врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20, ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, наступних питань, а саме: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами та правомірно скасував положення висновку в цій частині, оскільки саме таке рішення у повній мірі сприяє захисту порушених прав позивача. При цьому, скасування окремих положень висновку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки суд не скасовував по суті сам висновок, яким погоджений проект землеустрою та не приймав жодного рішення в цій частині, прийняття якого віднесено до компетенції відповідача.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що позивач звертався до Ізюмської міської ради з питанням погодження меж земельної ділянки та підписання акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Проте Ізюмська міська рада листом від 07.06.2016 р. № 1099, що міститься в матеріалах проекту, повідомила, що такі акти не передбачені чинним законодавством України та не повинні міститься у матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

Що стосується доводів апелянта з приводу безпідставного його залучення до участі у справі та стягнення з нього частини судових витрат, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 50 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції), відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно п. 7 ст. 3 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції), суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Як передбачено нормами ч. 1 ст. 48 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції), здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Таким чином, відповідачем може бути лише орган державної влади (юридичні особи) чи їхня посадова чи службова особа.

Судовим розглядом встановлено, що висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25.04.2017 р. за № 150/122-17 Міськрайонним управлінням в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

В той же час, Міськрайонне управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яке є юридичною особою та наділене відповідною адміністративною процесуальною правосуб'єктністю, що свідчить про те, що саме цей орган повинен відповідати за позовом в частині позовної вимоги щодо скасування окремих положень висновку щодо встановлення умов врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20 та ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України.

З цих же підстав, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що стороною у справі виступала, зокрема, посадова особа ГУ Держгеокадатру у Харківській області (начальник Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н.О.), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення саме з цієї особи частини понесених позивачем судових витрат.

Що стосується доводів апеляційної скарги Ізюмської міської ради Харківської області, колегія суддів зазначає наступне.

В доводах апеляційної скарги відповідач зазначив, що висновок від 25.04.2017 р. за № 150/122-17 не відповідає формі висновку передбаченому додатком до Постанови № 580. Також апелянт послався на те, що суд першої інстанції неправомірно скасував рішення Ізюмської міської ради Харківської області 47 сесії 7 скликання від 28.08.2017 р. № 1221 «Про розгляд громадянина ОСОБА_2» та зобов'язав Ізюмську міську раду Харківської області повторно прийняти до розгляду заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1, який розроблений ФОП ОСОБА_6 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2. Також апелянт вказував, що не позивачем поданий висновку про погодження проекту землеустрою Відділу містобудування, архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради.

Як було зазначено вище, 16.09.2016 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 р. № 580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» (далі - Постанова № 580).

В той же час, висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.04.2017 р. № 150/122-17 видавався начальником міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюмі Ревенко Н.О. за результатами розгляду заяви розробника ФОП ОСОБА_6 від 15.06.2016 р. на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 р. по справі № 820/3901/16 з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 р. по справі № 820/3901/16, що свідчить про те, що погодження проекту здійснювалось за результатами розгляду заяви розробника ФОП ОСОБА_6 від 15.06.2016 р., поданої ще до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 р. № 580.

Таким чином, твердження Ізюмської міської ради щодо невідповідності формі висновку та підпису на ньому вимогам Постанови № 580 є помилковим.

Що стосується не подання висновку про погодження проекту землеустрою відділу містобудування, архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Додатково, у випадках передбачених ч. 2 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

В свою чергу, відповідач не надав доказів у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на підтвердження того, що на спірній земельній ділянці розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, а тому погодження проекту землеустрою відділом містобудування, архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради не передбачено чинним законодавством України.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого щодо того, що рішення Ізюмської міської ради Харківської області 47 сесії 7 скликання від 28.08.2017 р. № 1221 «Про розгляд громадянина ОСОБА_2» прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку суд першої інстанції також правомірно застосував приписи ч. 2 ст. 11 КАС України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) обравши такий спосіб захисту прав позивача, як зобов'язання відповідача прийняти до розгляду заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1, який розроблений ФОП ОСОБА_6 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2, оскільки як було зазначено вище, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належить до виключних повноважень органу місцевого самоврядування.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача вказано на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині визначення належного способу захисту прав позивача, в частині того, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції вказано, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Ізюмську міську раду Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1, а в резолютивній частині судового рішення використано словосполучення «повторно прийняти до розгляду заяву», що не відображає дійсного способу захисту порушених прав позивача, так як норми ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачають саме розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність органом місцевого самоврядування, а не «прийняття до розгляду».

Колегія суддів вважає такі доводи представника позивача безпідставними, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, приписами ч. 9 ст. 118 ЗК України дійсно передбачено саме розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність органом місцевого самоврядування.

З урахуванням наведених вище норм права, колегія суддів зазначає, що словосполучення «прийняття до розгляду заяви» та «розгляд заяви» в цьому випадку фактично є тотожними поняттями, оскільки наслідком прийняття такої заяви буде саме її розгляд, як це передбачено приписами ч. 9 ст. 118 ЗК України. Крім того, позивачем рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося в цій частині, а колегія суддів не вбачає підстав для його зміни, з урахуванням наведених представником позивача доводів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки доводи апеляційних скарг його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. по справі № 820/5134/17 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Колегія суддів також зазначає, що в ході розгляду справи представником позивача заявлені клопотання про відшкодування судових витрат, які складаються з: витрат на правничу допомогу адвоката; представництва інтересів позивача у справі, у тому числі участь у судових засіданнях.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі ? Закон № 4191-VI) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В обґрунтування понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договори про надання правничої допомоги від 25.01.2018 р., квитанції про оплату витрат та акти виконаних робіт від 25.01.2018 р., 13.02.2018 р., 28.02.2018 р., 27.03.2018 р.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем понесені судові витрати за вчинення його представником - адвокатом ОСОБА_3 окремої процесуальної дії поза судовим засідання, а саме складення відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 850,00 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами.

Крім того, позивачем надано до суду апеляційної інстанції акти виконаних робіт від 28.02.2018 р. та 27.03.2018 р. та квитанції на підтвердження понесених судових витрат, а саме за участь адвоката у судових засіданнях, які відбулися 28.02.2018 р. та 27.03.2018 р. у загальному розмірі 3120,00 грн. (по 1560,00 грн.) У вказаних актах зазначено, що представником позивача витрачено шість годин, в тому числі з урахуванням часу, необхідного на проїзд до м. Харкова.

Враховуючи заявлену до відшкодування суму судових витрат, зважаючи на те, що представником позивача не надано доказів понесення витрат на проїзд до м. Харкова, а також зважаючи на те, що протягом двох судових засідань, які відбулися 28.02.2018 р. та 27.03.2018 р. представник брав у них участь протягом 1 години, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати за участь у судових засіданнях його представника у розмірі 260,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню солідарно з відповідачів судові витрати у розмірі 1110,00 грн.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. по справі № 820/5134/17 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. по справі № 820/5134/17 за позовом ОСОБА_2 до Начальника Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н.О., Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, адреса: вул. Пушкінська, 31, м. Ізюм, Харківська область, 64309) та Ізюмської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 26201641, адреса: 64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, 1) солідарно на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати у сумі 1110,00 грн. (одна тисяча сто десять гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Я.М. Макаренко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.04.2018 року.