Постанова № 73105541, 21.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1617/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Дмитрієва О.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І. - Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Херсонської митниці ДФС на постанову Херсонського окружного адміністративного суду, яка прийнята 04 грудня 2017 року у складі суду судді: Дмитрієвої О.О. в місті Херсоні по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» до Херсонської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення зайво сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» звернулось до суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці ДФС, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці ДФС № UA508070/2017/000025/2 від 11.09.2017 року про коригування митної вартості товарів; стягнути з відповідача на свою користь зайво сплачені кошти за проведення митного оформлення товару, внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару, у сумі 13827,54 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської митниці ДФС № UA508070/2017/000025/2 від 11.09.2017 року про коригування митної вартості товарів. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представником позивача подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Комерційна фірма «Строй Мастер» (покупець) та FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD (продавець) уклали 15.07.2017 року контракт № СH-UA-17/07/15 на придбання товару. Найменування та кількість товару, ціна, умови постачання, вартість товару, строк поставки, інші умови обумовлено сторонами в товаросупроводжуючих документах до зазначеного контракту.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару, позивачем до Херсонської митниці ДФС 11.09.2017 року було подано митну декларацію № 508070000/2017/000563.

Митна вартість товару, а саме 25815,02 доларів США, була визначена позивачем за основним методом за ціною контракту (метод № 1), щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості з митною декларацією позивачем були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 04.04.2017 року № CH-UA-17/07/15; пакувальний лист від 28.07.2017 року; рахунок-фактура (інвойс) від 28.07.2017 року; коносамент від 03.08.2017 року; автотранспортна накладна від 08.09.2017 року; декларація про походження товару від 28.07.2017 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 28.07.2017 року; договір про надання послуг митного брокера від 18.04.2012 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 11.09.2017 року; висновок ТТП № Вє-554 від 15.09.2017 року; платіжне доручення по оплаті за товар; комерційна пропозиція від виробника; експертна декларація країни відправлення; інтернет інформація про товар.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару, при перевірці повноти включення до ціни, що була фактична сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товари усіх витрат передбачених ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, відповідачем було встановлено, що згідно п. 4.1. контракту від 15.07.2017 року № 508070000/2017/000563 ціна за одиницю товару вказана у товаросупроводжуючих документах. Пунктом 4.2 визначено, що до ціни товару включена вартість таких складових як пакування та маркування товару. Митним органом під час проведення контролю звернуто увагу, що до ціни товару за зазначеним пунктом не вказано про включення витрат на страхування та транспортування товару до митного кордону України, а тому зроблено висновок щодо не включення витрат на страхування та транспортування до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар та не була заявлена декларантом, як складова митної вартості.

На підставі наведеного, відповідач дійшов висновку, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, та містять розбіжності, у зв'язку із чим, декларанту митним органом було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації; копію митного декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У відповідь на таке звернення митного органу декларантом було надіслано: прас-лист фірми «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS СО., LTD»; бізнес-пропозицію фірми «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS СО., LTD»; копію митної декларації країни відправлення.

11.09.2017 року Херсонською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 508070000/2017/000563 посилаючись на те, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, та містять розбіжності.

При прийнятті рішенні про коригування митної вартості від 11.09.2017 року № 508070000/2017/000563, митний орган керувався статтею 64 Митного кодексу України, за якою скоригував та визначив митну вартість товарів № 3 та № 4 за резервним методом. На підставі зазначеної статті митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару № 3 була обрана декларації від 21.06.2017 року № 807190/2017/307237, товару № 4 - від 18.08.2017 року № 807170/2017/327318.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Суд першої інстанції вказав, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову з огляду на викладене.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.

В рішенні про коригування митної вартості товарів, як на підставу для невизнання заявленої позивачем митної вартості, відповідач послався на те, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності: в поданому до митного оформлення контракті № CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017 року згідно п. 3.1 поставка товару здійснюється на умовах поставки CIF. Відповідно до п. 4.2 - не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.

Проте, вказані посилання відповідача судом першої інстанції вірно визнані безпідставними.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до Інкотермс-2010, СРТ (САRRІАGЕ РАID ТО (... named place оf destination) «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак додаткові витрати на транспортування товару та його страхування позивач не поніс.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, відповідно до п. 3.1 контракту базисні умови поставки товарів СІF-ODESSA/CHERNOMORSK/YUZHNIY згідно Міжнародних правилам тлумачення торгових термінів «Інкотермс» (Публікація Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року).

Інвойсом № 240072 від 28.07.2017 року визначено умови поставки: CIF Одеса.

Пунктом 3.3 контракту також встановлено, що поставка товару повинна бути здійснена морем у контейнері.

При цьому, розділом 4 контракту встановлена ціна і загальна вартість контракту, яка визначається товаросупровідних документах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторонами погоджено, що товари можуть поставлятися за визначеними у ньому умовами, згідно ІНКОТЕРМС 2010 року за певними товаросупровідними документами.

Пунктом 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Враховуючи викладене, згідно умов контракту від 15.07.2017 року № CH-UA-17/07/15 всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування товару вже були включені продавцем в ціну товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а тому надання додаткових документів згідно митного законодавства, в тому числі, окремо зазначати вартість страхування в документах митним законодавством не передбачається.

Колегія суддів наголошує, що у спірному випадку не є важливим, які страхові/транспортні платежі сплачені постачальником товару, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

В свою чергу, жодних зауважень саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару у митного органу не виникло.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені Митним кодексом України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонської митниці ДФС на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» до Херсонської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення зайво сплачених коштів - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець