Постанова № 73105202, 27.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1996/17

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

за участю представника позивача Лазарєвої Г.С.,

представника відповідача Сікорського Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної міграційної служби України до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору №ВП 50714565 від 28.02.2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року Державна міграційна служба України звернулась з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що судове рішення почалось виконуватись ще до початку відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання та було фактично виконане у строки, визначені державним виконавцем, а тому не було підстав для стягнення виконавчого збору за його не виконання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року визнано протиправною та скасовано постанову постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору №ВП 50714565 від 28.02.2017 року.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Департамент ДВС Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, невірним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 № 815/6098/15, залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 у справі № 815/6098/15, якою: частково задоволено адміністративний позов громадянина Російської Федерації ОСОБА_6; скасовано рішення Державної міграційної служби України від 12.08.2015 № 553-15 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов'язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДМС подано касаційну скаргу, за результатами розгляду якої, ухвалою від 24.03.2016 № К/8005321/16 Вищого адміністративного суду України відмовлено ДМС у відкритті касаційного провадження за необґрунтованістю на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

21.04.2016 на адресу ДМС надійшла постанова ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2016 №ВП 50714565 з виконання виконавчого листа №815/6098/15 від 23.03.2016 Одеського окружного адміністративного суду, якою надано Боржнику семиденний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання.

Враховуючи вимоги державного виконавця, ДМС України повинна повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У зв'язку із цим, ДМС 28.04.2016 подано до ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву від 28.04.2016 № 9.3/884-16 про зупинення виконавчого провадження, яким просила відстрочити виконання судового рішення у справі № 815/6098/15.

Листом від 20.05.2016 № 20-1/145-25 ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за результатами розгляду заяви, повідомив ДМС про можливість самостійного звернення до суду із заявою про відстрочку виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного і суду від 23.03.2016 № 815/6098/15 .

ДМС України звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із заявою від 12.05.2016 № 9.3/969-16 про відстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року по справі №815/6098/15, за результатами розгляду заяви ДМС про відстрочення виконання судового рішення у справі № 815/6098/15 за позовом ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.02.2017 №ВП 50714565 був стягнений виконавчий збір з ДМС України за невиконання судового рішення у визначений державним виконавцем строк для добровільного його виконання.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.02.2017 № ВП 50714565 винесена за відсутності всебічного з'ясування обставин у справі.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України «Про виконавче провадження».

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначає Закон України від 08.07.2011 № 3671 -VI «Про біженців га осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

На виконання пункту 2 статті 27 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за № 1146/19884, затверджено Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, (далі - Правила), які визначають процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, і необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Отже, процедура розгляду заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, врегульована Правилами, які затверджено нормативно-правовим актом, виданим компетентним органом влади, та дотримання яких ДМС України зобов'язана забезпечити відповідно до покладених на Службу завдань.

Згідно пункту 6.10 Правил у випадку отримання рішення ДМС щодо повторного розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийнятого на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, територіальний орган ДМС протягом семи робочих днів оформлює наказ про повторний розгляд заяви.

Процедура повторного розгляду заяви здійснюється виключно з урахуванням висновків суду, що стали підставою для скасування рішення ДМС.

Імперативні приписи законодавства і передбачають необхідність здійснення органом міграційної служби комплексу заходів, необхідних для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за результатами яких цей орган складає висновок та надсилає особову справу заявника до ДМС для прийняття остаточного рішення.

З метою самостійного виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 у справі № 815/6098/15, рішенням ДМС України від 19 лютого 2016 р. № 13-16 зобов'язано Головне управління ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням обставин, що стали підставою для скасування судом рішення ДМС від 12.08.2015 № 553-15.

Згідно із наказом Головного управління ДМС України в Одеській області від 12.03.2016 № 48 вирішено: (1) повторно розглянути заяву особи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Російської Федерації ОСОБА_6, особова справа № НОМЕР_1; 2) з прийнятим рішенням ознайомити заявника та провести відповідну процедуру згідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують і додаткового або тимчасового захисту»; продовжити строк дії довідки про звернення за захистом в Україні у відповідності до пункту 4.5 наказу МВС України від 07.09.2011 № 649; 4)підготувати рекомендаційний висновок у відповідності до п. 6.10 наказу МВС України від 07.09.2011 № 649 та направити справу для прийняття І остаточного рішення ДМС України.

Наказом Головного управління ДМС України в Одеській області від 12.04.2016 № 70 вирішено: 1) згідно із частиною восьмою статті 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», продовжити строк повторного розгляду заяви для вирішення питання щодо надання статусу біженця або додаткового захисту для громадянина Російської Федерації ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до отримання відповідей з органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню . справжніх фактів стосовно особи та опрацювання усіх наявних матеріалів; 2) відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», підготувати особову справу для направлення до ДМС для прийняття остаточного рішення.

У мотивувальній частині вказаної судової ухвали, зазначено «суд враховує, що фактично, прийнявши рішення від 19.02.2016 № 13-16 про зобов'язання ГУДМС в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідачем розпочато виконання рішення суду».

З огляду на те, що за виконавчим провадженням № ВП 50714565, ДМС зобов'язано саме повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а не прийняти рішення, що є завершальною стадією процедури розгляду заяви, ДМС виконано в повному обсязі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 у порядку самостійного виконання судового рішення саме з 19.02.2016, тобто до 07.04.2016 коли відкрито виконавче провадження.

За змістом частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір.

Отже, постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.02.2017 № ВП 50714565 винесена за відсутності всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно частини 8 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

З огляду на те, що пункт 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, що набрав чинності 05.10.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, правовими підставами для стягнення виконавчого збору та накладення штрафу є невиконання судового рішення боржником самостійно та за відсутності поважних причин.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Державної міграційної служби України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року у справі № 815/1996/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 30 березня 2018 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Потапчук В.О. Семенюк Г.В.