Постанова № 73105124, 21.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4685/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Скрипченка В.О.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивача Бикова Г.Є. та представника відповідача Тарановського Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 10.11.2017р.) по справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Мальва» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11.09.2017 року МПП «Мальва» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0027411406 від 22.08.2017 року, яким застосовано штрафні санкції на суму 30 110 грн.;

- №0011454006 від 23.08.2017 року, яким застосовано штрафні санкції на суму 53 449,7 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках проведеної також із порушенням чинного законодавства перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року адміністративний позов МПП «Мальва» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0027411406 від 22.08.2017р. та №0011454006 від 23.08.2017р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС в Одеській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

03.08.2017 року на підставі наказу №3371 та направлень від 03.08.2017 року №1020 та №1021 співробітниками ГУ ДФС було проведено фактичну перевірку належного МПП «Мальва» бару-крамниці, розташованому у м.Одеса по вул.Ак.Корольова,70/1.

За наслідками вказаної перевірки складено Акт №440/15-32-40-06/13913759 від 14.08.2017 року, в якому зазначено про порушення МПП «Мальва» вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.2.6. Глави 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме: 1) у барі-крамниці не ведеться у встановленому законодавством порядку облік товарних запасів за місцем їх реалізації, т.б. перевіряючим не надано накладні на алкогольні напої на суму 26724,85 грн.; 2) встановлено неоприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) сум готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій на загальну суму 2622 грн.: т.б. згідно Z-звіту від 30.03.2017р. №1836 - на суму 1040 грн., згідно Z-звіту від 31.03.2017р. №1837 - на суму 817, грн., згідно Z-звіту від 03.08.2017р. №1961 - на суму 765 грн.

В подальшому, на підставі цього Акту перевірки від 14.08.2017р. уповноваженою особою ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0027411406 від 22.08.2017 року (сума штрафних санкцій 13110 грн.) та №00114540006 від 23.08.2017 року (сума штрафних санкцій 53449,7 грн.).

Не погоджуюсь з такими діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту вимог пп.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, згідно із пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України, «фактичною» вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як передбачено приписами пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності однієї з підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, начальником ГУ ДФС в Одеській області 03.08.2017 року було винесено наказ №3371, яким вирішено з 04.08.2017р. (на протязі 10 днів) провести фактичну перевірку належного МПП «Мальва» бару-крамниці, що розташований у м.Одеса по вул.Ак.Корольова,70/1 та видано перевіряючим направлення на перевірку від 03.08.2017 року №1020 і №1021.

Проте, не зважаючи на зазначені в наказі дати, співробітниками ГУ ДФС було проведено фактичну перевірку належного МПП «Мальва» бару-крамниці - 03.08.2017р., а не 04.08.2017р., як було передбачено вказаним вище наказом №3371 керівника податкового органу (а.с.11).

Крім того, даний наказ №3371 від 03.08.2017р., як і направлення на перевірку від 03.08.2017р., фактично були вручені представникам підприємства тільки 04.08.2017р. (а.с.59,60), а спірний акт перевірки - зареєстрований 14.08.2017р. (т.б. на 11-й день після перевірки, а.с.9), який, в свою чергу, до того ж має чимало виправлень, описок та помилок.

Отже, враховуючи зазначені обставини та вище перелічені норми ПКУ, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що проведена спірна фактична перевірка МПП «Мальва» була здійснена контролюючим органом хоча і в межах наданих повноважень, але із численними порушеннями.

Так, як вбачається зі спірного Акту перевірки від 14.08.2017 року, співробітниками контролюючого органу нібито було встановлено порушення підприємством позивача вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.2.6. Глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме, у належному позивачу барі-крамниці - не ведеться у встановленому законодавством порядку облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: на вимогу перевіряючих не надано накладні на алкогольні напої на суму 26 724,85 грн., а також встановлено неоприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) сум готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій на загальну суму 2622,0 грн., а саме згідно Z-звіту від 30.03.2017 р. №1836 на суму 1040 грн., згідно Z-звіту від 31.03.2017р. №1837 на суму 817 грн., згідно Z-звіту від 03.08.2017р. №1961 на суму 765 грн.

Проте, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, за даними книги обліку розрахункових операцій №1551004221р/007 (ст.68-69) в ній містяться наступні підклеєні Z-звіти: від 30.03.2017 року №1836 - на суму 1040грн. та від 31.03.2017 року №1837 - на суму 817 грн. про обіг готівки за якими відображено на сторінках 72-73 книги. За даними книги обліку розрахункових операцій №1551004221р/008 (стор.51) міститься підклеєний Z-звіт від 03.08.2017 року №1961 - на суму 765,0грн.

Таким чином, вищезазначене свідчить про документальне підтвердження позивачем оприбуткування готівкових коштів на суму 2 622 грн.

Окрім того, як видно зі змісту наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження №323 від 22.09.2017 року, викладені у спірному акті перевірки висновки податкового органу в частині, що стосується неналежного оприбуткування сум готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій на загальну суму 2622 грн. та щодо відсутності товарних накладних на алкогольні напої на суму 26724,85 грн. документально не підтверджуються. Разом з тим, товар, що знаходився на обліку у МПП «Мальва» на реалізації станом на 04.08.2017 року документально підтверджується на загальну суму 59745 грн.

Відповідно до приписів п.1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» №637, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р., «оприбуткування готівки» - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг). Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР у випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій. Реєстратор розрахункових операцій (РРО) - пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (надання послуг), операцій з купівлі - іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Пунктом 2.6 цього ж Положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (т.б. в день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Тобто, операція з оприбуткування готівки до каси - є касовою операцією, яка супроводжується проведенням сукупності дій, що здійснюється продавцем для фіксування повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі ОРО.

Таке оформлення супроводжується складанням необхідних первинних та інших розрахункових документів, дані яких вносяться до касової книги, книги обліку доходів і витрат, книги обліку розрахункових операцій.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Пункт 3.2 Положення №637 підтверджує, що готівкові розрахунки з застосуванням РРО мають свої особливості та оформляються відповідно до інших нормативних актів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Як вбачається з п.6 Розділу 4 «Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016р. №547), використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на реєстраторі розрахункових операцій, передбачає: наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям, записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі КОРО.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «фіскальний звітний чек» - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

У відповідності до п.12 ст.3 цього ж Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Як слідує зі змісту положень ст.20 вказаного Закону України, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що обов'язок, покладений на господарюючого суб'єкта, щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.

Таким чином, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає обґрунтованою позицію позивача щодо неможливості встановлення відсутності накладних на відповідні алкогольні напої на конкретну суму 26 724,85 грн. без здійснення співставлення фактичної їх наявності за місцем реалізації з даними бухгалтерського обліку МПП «Мальва», що, в свою чергу, можливо лише в рамках процедури інвентаризації.

Згідно із ч.1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань.

А відповідно до вимог п.5 «Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань» №879 від 02.09.2014р. (затв. наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014р.), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому, забезпечуються, зокрема, виявлення фактичної наявності активів та встановлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі змісту положень абз.4 п.4.2 Розділу III «Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» (затв. наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015р. №727), у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.п.1,2 ст.9 вказаного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції або по її завершенню. Первинні документи обов'язково повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складений документ, зміст та обсяг господарської операції, її одиниця виміру, посади відповідальних осіб.

Враховуючи вищевикладені правові норми, можна дійти висновку, що документальним підтвердженням оприбуткування товару є належним чином оформлені первинні документи, на даних яких базується бухгалтерський облік.

Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, відповідачем не зазначено в акті перевірки та не надано до суду жодного належного та допустимого доказу (т.б. фото-фіксації, письмових пояснень продавця, показів свідків та інш.) на підтвердження фактичної відсутності первинних документів (т.б. накладних на алкогольні напої) та факту не оприбуткування коштів на час проведення фактичної перевірки у МПП «Мальва».

Отже, за таких обставин та враховуючи вказані вище обставини, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність та передчасність оскаржуваних рішень податкового органу, які дійсно підлягають скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 30.03.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

В.О. Скрипченко