Вирок № 73105088, 02.04.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/12810/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Азямова Є.М., прокурорів Мозгового В.В., Наюка Є.О., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Бахмуті кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050150003272 від 12 листопада 2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницький, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, колишнього військовослужбовця військової частини ПП В4673, учасника бойових дій, працюючого заступником голови Хотинської районної ради, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2014 року, приблизно о 18 годині 15 хвилин, в темний час доби, ОСОБА_1, проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині - ПП В4673 на посаді старшини зведеної батареї ПЗРК 128-ї окремої механізованої бригади, маючи посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В», керуючи цивільним автомобілем марки «RENAULT ESPACE RT V6», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по освітленій ліхтарями вуличного освітлення вулиці Незалежності в м. Бахмуті Донецької області з боку вулиці Свободи в напрямку вулиці В. Першина з увімкненим ближнім світлом фар. В ході руху, діючи необережно, із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 12.3 Правил Дорожнього руху України», згідно якого: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», внаслідок чого поблизу магазину «Сільпо» по вулиці Незалежності, не зменшивши швидкість свого руху, аж до зупинки транспортного засобу чи безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, який перетинав проїжджу частину вулиці Незалежності зліва направо відносно напрямку його руху та який внаслідок даного наїзду отримав тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, закритого перелому потиличної кістки, закритого перелому кісток носа, перелому внутрішнього виростка правого стегна, зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки, розриву зв'язок колінних суглобів, саден верхніх та нижніх кінцівок, які, як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину у висунутому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся і суду пояснив, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, скоїв інкриміноване діяння, а саме: 12.11.2014 року, приблизно о 18 годині 15 хвилин, він, керував автомобілем «RENAULT ESPACE RT V6», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вулиці Незалежності в м. Бахмуті Донецької області з увімкненим ближнім світлом фар. Під'їжджаючи до пішохідного переходу, він не помітив, тобто не звернув уваги на те, яке світло мав світлофор, оскільки відволікся від керування, почувши якийсь удар у заднє скло автомобіля, і через 3-4 секунди у лобове скло полетів пакет з соком. Тут же роздався якийсь удар у передню частину автомобіля, в яку точно, сказати не може. Збоку справа включились проблискові вогні поліцейського автомобіля, він прийняв праворуч, проїхав цей автомобіль і зупинився. Спочатку він не побачив, що збив людину, йому про це повідомили працівники патрульної поліції. На місце ДТП була викликана карета швидкої допомоги, яка забрала потерпілого чоловіка до лікарні. Він з поліцейськими також поїхав до лікарні, пройшов огляд на стан сп'яніння, який був негативним, тобто він був тверезим. Лікар сказав, що більш-менш з потерпілим все нормально, що він вдарився головою об асфальт. Після чого він проходив службу в різних місцях, тому не мав змоги зв'язатися з потерпілим або лікарями. Розуміє, що скоїв ДТП, що діяв неуважно в тій ситуації, просить вибачення у потерпілого. Просив також застосувати до нього положення ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у повній мірі підтверджується сукупністю доказів, наданих сторонами кримінального провадження та досліджених судом, а саме:

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 12.11.2014 року увечорі він вийшов з магазина «Сільпо», підійшов до пішохідного переходу через вул. Незалежності і коли ввімкнулося зелене світло світлофору для нього, як пішохода, став переходити поїжджу частину. Десь на середині пішохідного переходу його вдарив справа легковий автомобіль - мінівен, який рухався на червоне світло світлофору, марку його він не запам'ятав. Удар прийшовся йому по колінах, від удару він підлетів угору і впав на асфальт, більше нічого не пам'ятає, оскільки прийшов до тями вже в травматологічному відділенні ЦРБ. Після отриманої травми він тривалий час лікувався спочатку у травматологічному, потім декілька разів у неврологічному відділенні, проходив також амбулаторне лікування. В зв'язку з отриманими травмами йому висновком МСЕК від 02.03.2015 року була встановлена ІІІ група інвалідності терміном на 1 рік. В результаті ДТП був повністю пошкоджений його одяг - куртка, брюки, светр, сорочка, всього на суму 1800 грн., крім того за період лікування він поніс майнові витрати на придбання ліків та медичних препаратів на суму 11 196,82 грн. Оскільки обвинуваченим майнова та моральна шкода в добровільному порядку йому не відшкодована, він має до нього претензій майнового характеру на загальну суму 12 996,82 грн., а також морального характеру на суму 100 000 грн.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується також:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.11.2014 року, схемою та фототаблицею до протоколу, згідно якому оглянуто проїзну частину дороги по вул. Незалежності в м. Бахмуті, на момент огляду проїзній частині виявлені сліди потьоків та розбризкування рідини, а також пуста упаковка з-під соку, місце розташування яких згідно схеми до протоколу огляду місця ДТП (а.с. 49-54);

- протоколом огляду транспортного засобу від 12.11.2014 року, фототаблицею до нього, в ході якого був оглянутий автомобіль марки «RENAULT ESPACE RT V6», реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент огляду був пошкоджений передній реєстраційний номер (а.с. 55-58);

- висновком експерта № 250 від 15.08.2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 рубець на правому гомілковому суглобі є слідом загоєння рани, яка, як і описані в мед документах діагнози: забій головного мозку, закритий перелом потиличної кістки, закритий перелом кісток носа, перелом внутрішнього виростка стегна, зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки, розрив зв'язок колінних суглобів, садна верхніх та нижніх кінцівок утворились від контакту з тупими предметами, якими могли бути виступаючі частини автомобіля, який рухався, а також ділянки дорожнього покриття, що могло статись при ДТП, можливо в зазначений термін і, як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (а.с.60-61);

- висновком експерта № 2/19-260 від 26.09.2017 року, відповідно до якого: з технічної точку зору у дорожній обстановці, що склалась, водій автомобіля марки «RENAULT ESPACE RT V6» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був з моменту виникнення небезпеки для руху (з моменту початку руху пішохода про проїзній частині) застосувати заходів до гальмування, тобто діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; з технічної точки зору в розглянутій дорожній ситуації, водій автомобіля марки «RENAULT ESPACE RT V6» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, діючи відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, мав технічну можливість запобігти наступу даної ДТП, прийнявши вчасно необхідні й достатні заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху й недопущенню виникнення небезпечної ситуації і її переростання в ДТП; оскільки в дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля марки «RENAULT ESPACE RT V6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, виконуючи вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти наступ даної дорожньо-транспортної події, то його дії як

невідповідні вимогам 12.3 Правил дорожнього руху України перебувають

причинному зв'язку з подією ДТП, що настала (а.с. 71-77).

Враховуючи сукупність наведених і оцінених судом доказів, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів з необережною формою вини, особу обвинуваченого, який за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, проходив військову службу в зоні проведення антитерористичної операції на сході України, має посвідчення учасника бойових дій, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, працює на посаді заступника голови Хотинської районної ради. Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні.

З огляду на зазначене, враховуючи особу винного, думку прокурора, позицію потерпілого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення, співрозмірним скоєному кримінальному правопорушенню та попередить вчинення ним нових правопорушень.

Вирішуючи питання про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує характер допущених ним порушень Правил дорожнього руху України, а також наслідки цих порушень у вигляді тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. На думку суду, виправлення ОСОБА_1 без відбування зазначеного додаткового покарання є неможливим, тому суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про звільнення від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» .

Відповідно до ч. 2 ст. 86 КК України, законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні необережного тяжкого злочину, вчиненого до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», тобто до 07.09.2017 року. Застережень щодо застосування амністії, передбачених ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 цього Закону, не вбачається. До дня набрання Законом чинності обвинувачений проходив військову службу у військовій частині ПП В4673, з 31 серпня 2014 року брав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 20.06.2015 року, тому підлягає звільненню від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі на певний строк та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Під час досудового слідства та в судовому засіданні прокурором в інтересах держави в особі КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» заявлений цивільний позов про відшкодування витрат, понесених лікувальним закладом на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2, в розмірі 1785,45 грн.

Суд вважає, що пред'явлений прокурором позов, на підставі ст.1206 ЦК України, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки довідкою КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» підтверджено вартість бюджетних витрат на лікування хворого ОСОБА_2, який перебував на лікуванні в травматологічному відділенні з 12.11.2014 року по 27.11.2014 року, в сумі 119,09 грн. за 1 койко-день, а всього сума складає 1785,45 грн.

В частині відшкодування матеріальної шкоди позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню в сумі 12 645,32 грн., яка складається з вартості пошкодженого та зіпсованого внаслідок ДТП одягу потерпілого, а також витрат останнього на придбання медикаментів і лікарських засобів, які відносяться до його основного діагнозу під час проходження лікування. Зазначена сума знайшла своє підтвердження у судовому засіданні наданими потерпілим товарними чеками, касовими квитанціями та довідками лікарських установ.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що за змістом роз'яснень, наданих у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування визначається судом залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин, до яких віднесено: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, який залежить від часу і зусиль, необхідних для відновлення первинного стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд враховує характер вчиненого злочину, глибину фізичних та моральних страждань потерпілого, ступінь вини обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, та з урахуванням вимог розумності й справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 повністю звільнити від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Захід забезпечення кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 131, 176 КПК України, ОСОБА_1 не застосовувався та не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), на користь Комунального закладу охорони здоров'я «Бахмутська центральна районна лікарня» (р/р 35416001034854, банк - ГУ ДКСУ в Донецькій області м. Бахмут, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ 01990217 на КЕКВ 2220) витрати, понесені лікувальним закладом на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2, у розмірі 1785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п'ять) грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, 12 645 (дванадцять тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 32 коп. - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), на користь держави витрати за проведення експертизи № 2/19-260 від 26.09.2017 року (балансовий рахунок: 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету». Код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження». Призначення платежу: за висновок експерта № 2/19-60 від 26.09.2017 року) в розмірі 988 (дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Р.Є. Дубовик