Постанова № 73104762, 02.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/405/17

Провадження № 22-ц/772/597/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 рокуСправа № 148/405/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.

суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження справу №148/405/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року, ухвалене у складі судді Саламахи О.В.,

встановив:

В березні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 12 січня 2011 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 31 січня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 37093,44 грн., яка складається з 2750,48 грн. - тіло кредиту, 29000,42 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3100 грн.- заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина), 1742,54 грн. (процентна складова).

Виходячи з чого просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5814, 78 грн., яка складається з тіла кредиту - 2750 ,48 грн. та відсотків на суму 3064 , 30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 250, 81 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначав, що позивачем доведено належними та допустимими доказами суму заборгованості відповідача, які не спростовані останнім.

У строк, визначений судом, відповідач відзив на апеляційну скаргу не надіслав.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено суму заборгованості за кредитом, тоді як заборгованість за відсотками повинна бути розрахована за ставкою 30% річних на залишок заборгованості, оскільки підвищення банком відсоткової ставки з 01 вересня 2014 року до 34,8% та з 01 квітня 2015 року до 43,2% є незаконним. Водночас вимоги про стягнення штрафу, пені та комісії не підлягають до задоволення, оскільки Умови і правила надання банківських послуг, які передбачають стягнення цих платежів не підписані позичальником, а сплата щомісячної комісії за обслуговування кредиту не передбачена умовами кредитування.

По справі встановлено, що 12 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальнику надано кредитні кошти в сумі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», становлять між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Банком виконані зобов'язання по наданню кредитних коштів, що підтверджується випискою порахунку за період з 12 січня 2011 року по 31 січня 2017 року (а.с. 103- 121).

Банком за період з 12 січня 2011 року по 16 серпня 2013 року неодноразово змінювався кредитний ліміт.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань з кредитним договором, утворилася заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 31 січня 2017 року, становить 37093,44 грн., яка складається з 2750,48 грн. - тіло кредиту, 29000,42 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3100 грн.- заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина), 1742,54 грн. (процентна складова).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем доведено розмір заборгованості зі тілом кредиту у сумі 2750,58 грн.

Водночас, відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 1056-1 ЦК України ( в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому

порядку.

Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

З 16 жовтня 2011 року набула чинності нова редакція статті 1056-1 ЦК України, якою встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано доказів належного повідомлення позичальника про збільшення процентної ставки з 01 вересня 2014 року, а тому заборгованість за відсотками повинна бути обрахована виходячи з 30% ставки річних.

Така правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Також є правильним висновок суду про те, що нарахування відсотків за ставкою вставленою договором після закінчення строку дії картки 31 травня 2015 року є безпідставним і розмір процентів починаючи з 01 червня 2015 року по 31 січня 2017 року повинен бути обрахований на рівні облікової ставки НБУ.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16.

Виходячи з чого, висновки суду про стягнення процентів за користування кредитом за період з 12 січня 2011 року по 31 травня 2015 року в сумі 2750,46 грн., та з 01 червня 2015 року по 31 січня 2017 року в сумі 313,84 грн. є обґрунтованими.

Згідно з п. 1.1.5.21 Умов і правил надання банківських послуг якщо в інших розділах не встановлено іншого, при непогашенні кредиту в строк, встановлений графіком погашення кредиту, процентів і винагороди, заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої проводиться відповідно до розміру, встановленого в заяві на приєднання до цього договору для відсотків, з дня виникнення простроченої заборгованості.

Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушення клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені Умови не містять підпису позичальника, доказів, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та брав на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, та відповідно, що саме ці Умови є складовою частиною підписаного договору позивачем не надано.

Водночас штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одні і те саме порушення.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постановах від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 та від 22 березня 2017 року 6-2320цс16.

З цих підстав суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні вимог про стягнення штрафу та пені.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення комісії за обслуговування кредиту не передбачено умовами кредитування, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог в цій частині.

Доводи апеляційної скарги щодо розрахунку заборгованості не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки доказів у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявних у справі доказам дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 374, 375, 381,382, 384 ЦПК України, суд,

постановив :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Ю.Б. Войтко

Згідно з оригіналом: