Постанова № 73104667, 27.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12474/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Сапіги В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дробот М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року про відмову у відкритті провадження (Головуючий суддя: Плеханова З.Б., м. Ужгород) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівського районного суду Закарпатської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Тячівського районного суду Закарпатської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати Розпорядження «Про виконання вироку, що набрав законної сили», видане Тячівським районним судом Закарпатської області відносно ОСОБА_1..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 року, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Тячівського районного суду Закарпатської області про визнання протиправним та скасування Розпорядження «Про виконання вироку, що набрав законної сили», видане Тячівським районним судом Закарпатської області відносно ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, де просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ч.2 ст. 313 КАС України, суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 17 КАС України (у редакції до 15.12.2017 року) передбачено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Згідно правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду України від 24.04.2012 року № 21-989во10: «Законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами та є посяганням на її процесуальну незалежність. Процесуальні рішення, дії чи бездіяльність осіб, які їх вчиняють, перевіряються за нормами того процесу, в межах якого вони вчиняються.

Таким чином, дії суду вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.»

Крім того, захист прав заявників з врахуванням обов'язковості дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України (у редакції до 15.12.2017 року), вимагав би від Адміністративного суду перевірити дотримання відповідачем вимог законів, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України, в той час, коли фактично Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Розпорядження «Про виконання вироку, що набрав законної сили», видане Тячівським районним судом Закарпатської області відносно позивача, в якому зазначено про набрання вироком законної сили, про негайне виконання даного вироку та про обов'язок повідомити суд про його виконання. Позивач не згідний з даним розпорядженням в частині формулювання резолютивної частини вироку, де розбіжності між назвою виду покарання, а саме: у вироку зазначено - "150 громадських годин", а у розпорядженні на виконання вироку - "150 годин громадських робіт."

Відтак, з зазначеного можна зробити висновок, що вимоги позивача пов'язані з питаннями виконання вироку, який є завершальною стадією кримінально-карного процесу та регулюються нормами кримінально-процесуального права і становлять зміст завершальної стадії виконання визначеного судом покарання.

Принагідно слід зазначити і те, що порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку регулюються ст. 53 КПК України, де зазначено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Статтею 537 КПК України визначено перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків. Зокрема п.14 цієї статті встановлено , що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. У відповідності до вимог встановлених статтею 539 КПК України повноважним судом , який компетентний вирішити вказані питання є суд зазначений в п. 4 ч. 1 даної статті, а саме: суд, який ухвалив вирок, тобто Тячівський районний суд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий не містить жодних ознак публічно - правового спору та підлягає вирішенню лише в порядку кримінального судочинства (КПК України) шляхом звернення до місцевого загального суду - Тячівського районного суду, який виніс Вирок та видав оскаржуване Розпорядження про його виконання.

Перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.316 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законну та обґрунтовану ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі №807/1442/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Гулид судді С. М. Кузьмич В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 02.04.2018 року