Постанова № 73104649, 28.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/1480/16-ц

Провадження № 22-ц/772/479/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.

Доповідач:Медяний В. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 рокуСправа № 126/1480/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

з участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу фермерського господарства «Новосулківське» на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року (головуючий суддя Гуцол В.І.), ухвалене об 11:05 год. у приміщенні Бершадського районного суду Вінницької області, дата складення повного судового рішення невідома, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства «Новосулківське» про визнання недійсними змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

встановив:

У червні 2016 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ФГ «Новосулківське» про визнання недійсними змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 827157, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010585801056 є власником земельної ділянки, загальною площею 1,7671 га, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та ФГ "Новосулківське" в особі ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 8 строк дії договору оренди землі становить 10 років та закінчився 26 грудня 2015 року.

У зв'язку з закінченням терміну договору оренди земельної ділянки, відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі", не бажаючи продовжувати термін дії оренди на початку липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся з письмовим повідомленням до відповідача про повернення та звільнення для особистого використання за цільовим призначенням земельної ділянки, на що відповідач повідомив про наявні у нього зміни (доповнення) до договору оренди від 29 вересня 2010 року щодо продовження терміну дії договору оренди землі на 15 років, тобто до 26 грудня 2030 року.

Однак, позивач заперечує підписання особисто будь-яких змін (доповнень) до договору оренди землі та зазначає, що не уповноважував іншу особу на їх підписання, згоди на продовження строку договору оренди землі відповідачу не надавав, вважає підпис від його імені у вказаних документах підробленим. Письмова заява ОСОБА_3 на адресу відповідача щодо повернення земельної ділянки позитивного результату не дала, останній відмовляється самостійно повертати її власнику.

У зв'язку з цим 07 вересня 2015 року ОСОБА_3 подано заяву до Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області. За результатами перевірки заяви було порушено кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12015020090000694 від 08 вересня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України за фактом підроблення підпису у змінах (доповненнях) до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ним та ФГ "Новосулківське" в особі ОСОБА_5

Позивач вважає, що його волевиявлення на укладення доповнення до договору оренди землі з відповідачем не було, отже відповідач незаконно користується належною йому земельною ділянкою, в зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом та просив суд визнати недійсними зміни (доповнення) від 19 вересня 2010 року до договору оренди землі, укладені між ним та ФГ "Новосулківське", зареєстровані Бершадським районним відділом ДП "Центр ДЗК" за № 052048584003703 21 жовтня 2010 року та зобов'язати відповідача повернути йому шляхом звільнення та приведення до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку, загальною площею 1,7671 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року поновлено ОСОБА_3 строк позовної давності, позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано недійсними зміни (доповнення) до договору оренди земельної ділянки від 29 вересня 2010 року, зареєстровані в Бершадському відділі Держкомзему 21 жовтня 2010 року. Зобов'язано фермерське господарство "Новосулківське" с. Війтівка Бершадського району повернути ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності на підставі державного акта серії ЯА № 827157 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7671 га, розташовану на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, директор ФГ «Новосулківське» - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у позові.

На адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_3 зазначив, що на його думку, рішення суду першої інстанції є законним, повним та об'єктивним, прийняте на підставі належних доказів, які наявні в матеріалах справи, натомість апеляційна скарга не відповідає дійсним обставинам, в зв'язку з чим позивач просив залишити подану відповідачем апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ФГ «Новосулківське» в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ст. ст. 369, 372 ЦПК України справа розглянута у його відсутність.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та змісту положень п.8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами статті 213 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України (діюча редакція) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України (діюча редакція), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 12, 76, 81 ЦПК України (діюча редакція) суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України (діюча редакція) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України (діюча редакція) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 є власником земельної ділянки, загальною площею 1,7671 га, розташованої на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, кадастровий № НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та ФГ "Новосулківське" в особі ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 26 грудня 2015 року.

Договір оренди зареєстрований у Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 лютого 2006 року за № 040685800732, зазначене підтверджується копією договору оренди землі (а.с. 11-12).

Відповідач стверджує, що 29 вересня 2010 року за згодою позивача та особистим підписом були внесені зміни (доповнення) до договору оренди землі, якими, крім іншого продовжено строк дії договору на 15 років, тобто до 26 грудня 2030 року. Зміни до договору оренди землі зареєстровані в Бершадському відділі Держкомзему, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 21 жовтня 2011 року за № 052048584003704.

Судом встановлено, що підпис в графі «Орендодавець» у цьому документі виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, що підтверджується експертними висновками № 83-П від 18 березня 2016 року та № 1497/1498/17-21 від 22 травня 2017 року (а.с. 36-40, 146-152).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції вважає доведеним, що оскаржувані зміни (доповнення) до договору оренди земельної ділянки є недійсними і земельна ділянка підлягає поверненню

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з таким висновком районного суду.

Аргументуючи апеляційну скаргу, директор ФГ «Новосулківське» вказував на необхідність призначення повторної експертизи, в зв'язку із протилежністю висновків попередніх двох досліджень. Однак, апеляційний суд відхиляє зазначені доводи, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та звертає увагу, що в ході розгляду справи в зв'язку з тим, що позивач та його представник заперечували надання згоди на продовження строку договору оренди землі, вважаючи підпис від імені ОСОБА_3 на змінах (доповненнях) від 29 вересня 2010 року підробленим, для з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 16 березня 2017 року за клопотанням представника позивача було призначено почеркознавчу експертизу.

Згідно із висновком судово-почеркознавчої та технічної експертизи від 22 травня 2017 року № 1497/1498/17-21 «підписи у графі «Орендодавець» у примірниках документу зміни (доповнення) від 29 вересня 2010 року до договору оренди землі №…00732 від 03.02.2006 року, які зареєстровані в Бершадському відділі Держкомзему за № 052048584003704 від 21.10.2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Новосулківське» - виконані не ОСОБА_3, а іншою (іншими) особою (особами)» (а.с. 146-152).

Водночас, районним судом також був прийнятий до уваги і висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18 березня 2016 року №83-П за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної за матеріалами кримінального провадження № 12015020090000694 (а.с. 36-40), згідно з яким «підпис у графі «Орендодавець» у змінах (доповненнях) до договору оренди землі від 29.09.2010 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою».

Твердження відповідача про неповноту попередніх експертиз з огляду на неврахування при їх проведені обставин стану здоров'я позивача, зокрема хворобливого стану та перенесення ним інсульту а також про безпідставність відмови судом першої інстанції поставити на вирішення експертів питання: «чи міг підпис особи ОСОБА_3 змінитися у зв'язку з його хворобливим станом?» з посиланням на лист від 12 вересня 2017 року № 1369, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки із змісту зазначеного листа КУ «Бершадський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 12 версня 2009 року № 1369 убачається, що позивач ОСОБА_3 у період з 2000 року «хвороби інсульт та інфаркт не переніс» (а.с. 216). На відсутності у нього такої хвороби, після якої міг би змінитися його підпис, наголошував сам позивач у відзиві на апеляційну скаргу, надісланому на адресу апеляційного суду.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції вірно посилався на норми закону щодо загальних вимог чинності правочину, зокрема статей 4, 10, 203 ЦК України, згідно з якими зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного Кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд першої інстанції правильно керувався положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), а також ст. 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зміни (доповнення) до договору оренди земельної ділянки є недійсними і земельна ділянка підлягає поверненню позивачеві.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі»).

Тобто, учасники правочину, дійшовши взаємної згоди щодо усіх істотних умов договору про внесення змін та доповнень до договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Сам по собі факт сплати орендарем орендної плати в зміненому розмірі за відсутності досягнутої згоди сторін договору не є підтвердженням юридичного існування угоди про внесення змін до договору в тому числі і щодо продовження строку його дії, в той час як при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору.

Одним із аргументів апеляційної скарги, директор ФГ «Новосулківське» вказував також те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про застосування до вимог ОСОБА_3 строку позовної давності.

Відхиляючи зазначене клопотання відповідача, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачеві стало відомо про внесені змін до договору оренди землі, якими продовжено строк його дії на 15 років, лише 29 грудня 2015 року із листа, отриманого ним від ФГ «Новосулківське» у відповідь на його лист-повідомлення від 22 грудня 2015 року про небажання продовжувати термін дії договору оренди земельної ділянки та її повернення для власного використання, з яким він звернувся на адресу відповідача до спливу строку дії договору оренди землі від 26 грудня 2005 року. При цьому районний суд вірно зазначив, що отримуючи щорічну орендну плату, позивач не знав про зміни (доповнення) до договору, в з в'язку з чим дійшов висновку, що причини пропуску строку позовної давності є поважними, а порушене право підлягає захисту. Це повністю узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним судом України у постанові від 22 квітня 2015 року при вирішенні справи № 6-48цс15, на яку вказував позивач у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи її доводи, де, зокрема, зазначено, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що районним судом під час розгляду справи всебічно і повно було досліджено та оцінено усі надані сторонами докази, з урахуванням вимог та заперечень сторін вірно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, а тому будь-яких протиріч між висновками суду про права та взаємовідносини сторін і встановленими судом фактами не вбачається, судом в повному обсязі встановлено і досліджено предмет доказування у даній справі, виходячи з тих доказів, які надавалися стороною позивача та відповідача.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону, а тому передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для його скасування, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 5, 12,76,81, 263, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Новосулківське» залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: