Вирок № 73104401, 30.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23653/17

Провадження № 1-кп/127/1667/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Кириченка А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Пилипенка В.П.,

представника потерпілої ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 20 у м. Вінниці кримінальне провадження № 12017020010004183, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01.09.2017 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Козятин, Вінницької області, українця, громадянина України, із середньою-технічною освітою, працюючого на посаді водія в ПрАТ «Козятинхліб», одруженого, маючого на утримані малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.09.20017 року близько 09.00 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_1, не звернувшись за допомогою до інших осіб під час руху заднім ходом, рухаючись по тротуару вздовж проїзної частини вул. Келецької у напрямку АДРЕСА_3, своїми діями створив небезпеку іншому учаснику дорожнього руху - пішоходу ОСОБА_5, яка розташовувалась на тротуарі спиною до транспортного засобу і перебувала в нерухомому стані та з необережності допустив наїзд на останню.

Внаслідок даної події ОСОБА_5 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1274 від 24.10.2017 року отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, а саме: закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, рваної рани потиличної ділянки голови, поверхневої забійної рано правої лобної ділянки, забоїв та саден лівої половини обличчя; забою правої половини грудної клітки і живота; закритого перелому лівої лонної та сідничної кістки тазу без зміщення уламків; саден грудної клітки, обох стегон, гомілок, лівого колінного та гомілково-ступеневого суглобів, що належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які не були небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, однак потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся та надав покази, які повністю відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Зокрема пояснив суду, що він працює водієм в ПрАТ «Козятинхліб» та доставляє хліб по магазинам у м. Вінниці. Стаж за кермом має більше 20 років. 01.09.2017 року він поїхав у магазин по АДРЕСА_3. Вивантаживши хліб, обійшов автомобіль ззаду та сів за кермо, будучи упевненим, що позаду автомобіля нікого немає. Коли почав рух назад, він дивився у бокові дзеркала і потерпілої там не бачив. Від'їхавши вже майже 20 м, він почув крики людей і лише тоді зрозумів, що він збив людину. Після зупинки автомобіля ОСОБА_1 попросив людей викликати швидку допомогу та поліцію, а сам взяв з авто ковдру, купив у магазині воду і надав потерпілій першу допомогу. Так як автомобіль на момент вчинення ДТП був застрахований, він одразу повідомив страхову компанію про страховий випадок. Обвинувачений повідомив, що разом з підприємством відшкодовували потерпілій 9 000 грн. моральної шкоди з них 4 000 грн. він надав особисто, а решту надало підприємство. Цивільний позов не визнав у повному обсязі з тих підстав, що на його думку потерпіла повинна звертатись із відповідним позовом до страхової компанії, оскільки ліміт відшкодування матеріальної і моральної шкоди за договором страхування перевищує розмір позовних вимог.

Крім того, ОСОБА_1 просив суд застосувати до нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році», мотивуючи тим, що він має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6.

Захисник обвинуваченого Пилипенко В.П. в судовому засіданні просив суд застосувати до його підзахисного положення Закону України «Про амністію у 2016 році», проти задоволення цивільного позову заперечував у повному обсязі.

Представник потерпілої ОСОБА_5 за угодою про надання правової допомоги адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснив, що сама потерпіла не має змоги бути присутньою у судовому засіданні, оскільки внаслідок отриманих під час ДТП травм вона на сьогоднішній день позбавлена можливості вільно пересуватись, відтак він як її представник заявлені вимоги цивільного позову підтримує у повному обсязі з підстав, викладених в самому цивільному позові та відповіді на відзив цивільного відповідача.

Представник ПрАТ «Козятинхліб» за довіреністю ОСОБА_4, яке визнано судом цивільним відповідачем у даному провадженні, в судовому засіданні цивільний позов не визнала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву. Зокрема, щодо задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди заперечувала, оскільки позивачкою не надано листка призначень, виданого лікарем, згідно якого можна було б встановити відповідність ліків, виписаних лікарем потерпілій ОСОБА_5, та ліків і медичних препаратів, вартість яких зазначена у чеках, що надані позивачем. Щодо задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди заперечувала з тих підстав, що ОСОБА_1 та підприємством спільно було передано потерпілій 9000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, що підтверджується відповідними розписками, а відтак вважає, що більший розмір моральної шкоди позивачкою не доведений. Крім того вважає, що даний цивільний позов повинен бути пред'явлений потерпілою до страхової компанії, оскільки підприємством, як власником транспортного засобу, була застрахована цивільно-правова відповідальність.

В судовому засіданні судом досліджено докази, надані стороною обвинувачення, зокрема висновок судово-автотехнічної експертизи № 820а від 24.10.2017 року, згідно якого в ситуації, яка склалася, можливість попередження виникнення дорожньо-транспортної пригоди у водія автомобіля «ГАЗ 3302» ОСОБА_1 полягала у виконанні ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України», однак останній в даній ситуації діяв всупереч вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Відтак, за вищевикладених обставин водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, де зазначено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом, водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим, учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Порушення вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться у причинному зв'язку з наслідками.

Крім того, судом безпосередньо в судовому засіданні досліджено протокол огляду місця дорожньо-транспортної події по вул. Келецька в м.Вінниці від 01.09.2017 року зі схемою до протоколу огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди від 01.09.2017 року та фотоілюстрацією до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 01.09.2017 року ( а. с. 111-115); проглянуто відеозапис події ДТП, який міститься на оптичному носії формату СD-R ємністю 700 МB, який визнано речовим доказом.

Суд вважає, що вказані докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину є належними та допустимими, отриманими у рамках закону.

Розглянувши кримінальне провадження і заслухавши думку всіх учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши всі надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведено повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Зокрема, судом враховано особу ОСОБА_1, який є особою раніше не судимою.

Згідно довідки КП «КЦРЛ» № 283 від 23109.2017 року ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

Згідно довідки КП «КЦРЛ» № 311 від 23.10.2017 року вбачається, що за даними архіву лікарні та картотеки поліклінічного відділення ОСОБА_1 за допомогою до лікаря-психіатра не звертався, на обліку не перебуває.

Згідно довідки-характеристики Сокілецької сільської ради Козятинського району Вінницької області ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із дружиною та двома дітьми.

Згідно характеристики ПрАТ «Козятинхліб» від 19.10.2017 року ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно. Працює водієм з 01.01.2007 року, зарекомендував себе як професійний спеціаліст, добросовісно ставиться до виконання своїх обов'язків, має чималий досвід роботи в автомобільному транспорті, за характером спокійний, витриманий, комунікабельний, особисто дисциплінований.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає повне визнання своєї вини, щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявності обставин, які пом'якшують та відсутності обставин, що обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним та достатнім для його виправлення буде обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, обвинуваченим було заявлене клопотання, згідно якого він просив звільнити його від відбування кримінального покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6.

Прокурор не заперечив проти застосування амністії до ОСОБА_1

Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», а обставин, які не дають можливість застосувати до останнього положення даного Закону України судом не встановлено, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного за цим вироком основного та додаткового кримінальних покарань у зв'язку із застосуванням акту амністії та беручи до уваги ту обставину, що обвинувачений працює водієм на ПрАТ «Козятинхліб» і в разі позбавлення його права керування, він буде також позбавлений можливості працювати за фахом та забезпечувати матеріально свою родину. Відтак, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування основного та додаткового покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він вчинив злочин з необережності середньої тяжкості, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.04.2005 року має неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, протягом останніх десяти років амністія до нього не застосовувалася.

Переходячи до цивільного позову позивача ОСОБА_5 до ПрАТ «Козятин хліб», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди на загальну суму 9459,28 грн. та моральної шкоди на суму 50000 грн., 5 000 грн. витрат за надання правової допомоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 128 КПК України та ст. 1177 ЦК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода пов'язана з лікуванням потерпілого та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Доводи відповідача про те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди їх цивільно-правова відповідальність була застрахована, а тому саме страховик повинен відшкодувати завдану шкоду, є безпідставними, оскільки особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

На підтвердження понесених витрат на лікування потерпілою ОСОБА_5 було додано до цивільного позову копії фіскальних чеків, накладних, та квитанцій ( а. с. 34-40). Досліджуючи надані потерпілою чеки, суд враховує, що ОСОБА_5 перебувала на лікування тривалий проміжок часу в зв'язку із отриманими важкими травмами, а тому вважає вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, за виключенням вимоги про стягнення суми сплаченої потерпілою благодійної допомоги в сумі 400,00 грн., оскільки така виплата була добровільною (а. с. 58). В той же час, доводи цивільного відповідача про невідповідність ліків, вказаних у чеках листку призначень лікаря та характеру необхідного лікування ОСОБА_5, суд вважає неприйнятними, оскільки приймає до уваги тривалий час перебування останньої у лікарні, та характер отриманих нею травм, зокрема переломів кісток тазу, що на певний час позбавляло її можливості вільно пересуватись, в тому числі для задоволення своїх потреб.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає серед іншого й у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно позиції викладеної у постанові пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Свої позовні вимоги про стягнення моральної шкоди потерпіла ОСОБА_5 обґрунтовує порушення усталеного ритму життя, пов'язаного з втратою працездатності, порушення сну, постійний тривожний стан, в якому на даний час перебуває. Просить взяти до уваги, що у зв'язку із її похилим віком, її стан здоров'я вже ніколи не відновиться до такого стану, який був до ДТП. Розмір відшкодування моральної шкоди ґрунтується на моральних стражданнях й фізичному болі, які позивачка зазнала через порушення нормальних життєвих зв'язків.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення завданої моральної шкоди, суд виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості, а також із врахуванням раніше отриманих 4000,00 грн. від обвинуваченого, вважає частково доведеними на суму 30 000,00 грн.

У зв'язку із задоволенням цивільного позову, стягненню з цивільного відповідача на користь потерпілої ОСОБА_5 підлягають понесені останньою та підтверджені документально витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути процесуальні витрати у відшкодування вартості проведених криміналістичних досліджень, оскільки вони були зумовлені розслідуванням вчиненого ОСОБА_1 злочину, а також всі здійснені потерпілим процесуальні витрати, які документально підтверджені.

Суд вирішує питання про долю речових доказів відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 75, 76, 135, 286 КК України, ст. ст. 100, 124, ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного та додаткового покарань.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 790 (сімсот дев'яносто) гривень 96 копійок у відшкодування вартості проведення автотехнічної експертизи № 820а від 24.10.2017.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ПрАт Козятинхліб на користь ОСОБА_5 30 000 гривень у відшкодування завданої злочином моральної шкоди, 9 059,28 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 гривень витрат на правову допомогу.

В решті вимог позову відмовити.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-Автомобіль «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_1, визнаний речовим доказом згідно постанови слідчого Вінницького ВП ГУНП у Вінницької області від 01.09.2017, залишений на майданчику тимчасово затриманих автомобілів ДП «Вінниця-Інформ-Ресурси» - повернути власнику;

-Речовий доказ «Лазерний диск на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження, на якій зафіксована подія ДТП від 01.09.2017» - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: