Рішення № 73103228, 27.03.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/227/18

провадження № 2/136/255/18

РІШЕННЯ

іменем України

"27" березня 2018 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі припиненим, -

учасники цивільного процесу

представник позивача ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Начальник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі №1-319 від 22.10.2015 укладеним між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_2, - припиненим, обґрунтовуючи підставність позову таким.

22 жовтня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, в особі начальника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі №1- 339, предметом якого є земельна ділянка площею 36,6112 га, що розташована на території Лукашівської сільської ради (за межами населеного пункту), Липовецького району, Вінницької області, строком на 15 років з моменту укладання договору.

14 вересня 2016 року гр. ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про припинення дії вищевказаного договору оренди землі, на підставі чого 21 жовтня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було прийнято наказ №2-14203/15-16-СГ «Про припинення договору оренди землі» відповідно до якого розірвання договору мало відбутись за згодою сторін. Однак незважаючи на власну ініціативу до припинення орендних відносин зі сторони відповідача, він не з’являвся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області для підписання додаткової угоди про припинення договору оренди, що стало підставою для звернення до суду позивача на підставі п.а ст.141 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 22.02.2018 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач в межах наданого судом строку надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд в задоволенні позову відмовити, аргументуючи тим, що відповідно до договору оренди землі №1-319 від 22.10.2015 укладеним між сторонами спору, в оренді у відповідача перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що розташована на території Лукашівської сільської ради (за межами населеного пункту) Липовецького району Вінницької області, площею 36,6142 га. Нотаріально посвідченою заявою від 08.04.2017, відповідач добровільно відмовився від права користування вищевказаною земельною ділянкою на користь інших громадян.

29.05.2017 за наслідками поданих громадянами заяв про надання їм дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства було відмовлено, мотивуючи тим, що земельна ділянка площею 36,6142 га, сільськогосподарського призначення, що розташована на території Лукашівської сільської ради (за межами населеного пункту) Липовецького району Вінницької області, перебуває у користуванні ОСОБА_2 13.06.2017 ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу вищевказаної земельної ділянки, з подальшим формуванням нових земельних ділянок в кількості 19 земельних ділянок, площею по 2 га, для відведення земельних ділянок безоплатно у власність, з присвоєнням їм нових кадастрових номерів. Однак позивачем було надано відповідь у формі листа, яка не містила висновків щодо задоволення його клопотання та була перешкодою для реалізації прав відповідача щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу вищевказаної земельної ділянки. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.09.2017 визнано протиправною відмову Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу вищевказаної земельної ділянки, що перебуває в оренді відповідно до договору від 22.10.2015 за №1-139 за кадастровим номером 0522283600:09:000:2049 з подальшим формуванням нових земельних ділянок в кількості 19 земельних ділянок по 2 га, для відведення земельних ділянок безоплатно у власність; зобов’язано позивача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 13.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу даної земельної ділянки. Рішення суду набрало законної сили 01.02.2018.

Відповідач вважає, що ініційований позивачем позов є нічим іншим як спробою уникнути виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 27.03.2018 було відмовлено в прийнятті заяви позивача про зміну предмета та підстави позову від 21.03.2018, отож суд розглядає справу на підставі поданої раніше позовної заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши зібрані у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив, що 22 жовтня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, в особі начальника ОСОБА_3, та гр. ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі №1- 339, згідно якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування земельну ділянку площею 36,6112 га, кадастровий номер – 0522283600:09:000:2049, сільськогосподарського призначення, що розташована на території Лукашівської сільської ради (за межами населеного пункту), Липовецького району Вінницької області, строком на 15 років з моменту укладання. Право користування згідно вказаного договору було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 27.10.2015.

Згідно поданого 14.09.2016 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області клопотання (а.с.5), ОСОБА_2 клопотав про припинення дії договору оренди землі від 22.10.2015, зареєстрованого 27 жовтня 2015 року за №11773584.

21 жовтня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було прийнято наказ №2-14203/15-16-СГ «Про припинення договору оренди землі», згідно якого було прийнято рішення про припинення дії договору оренди землі укладеного 22.10.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру Вінницькій області та гр. ОСОБА_2 шляхом розірвання за згодою сторін.

На виконання вимог вказаного наказу підготовлено Додаткову угоду №559 до договору оренди землі від 22.10.2015 №1-339 від 08.12.2016 та Акт приймання – передавання земельної ділянки.

12.05.2017 в адресу ОСОБА_2 було направлено лист Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, з вимогою з’явитись для підписання додаткової угоди від 08.12.2016. Вказана пропозиція була направлена також 28.07.2017 у відповідь на клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення , розташованої на території Лукашівської сільської ради (за межами населеного пункту).

Позивач вважає, що дії ОСОБА_2 пов’язані із безпідставним ухиленням від підписання додаткової угоди, порушують права Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Як на підставу припинення договору оренди землі від 22.10.2015 за №1-339 позивач посилається на добровільну відмову відповідача від права користування земельною ділянкою, що була передана йому згідно договору оренди землі від 22.10.2015.

Спеціальним нормативно правовим актом, що регулює відносини за договором оренди землі є Закон України «Про оренду землі», де у ст.31 визначено у яких випадках договір оренди землі може бути припиненим, зокрема у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Згідно ч. 2 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Доказів наявності жодних з обставин, з якими діюче законодавство пов'язує можливість припинення договору оренди позивач не надав.

Посилання позивача на добровільну відмову відповідача від права користування земельною ділянкою, як на підставу припинення договору оренди відхиляється, як таке, що не відповідає діючому законодавству.

Ст.141 Земельного кодексу України передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою, що не є тотожним припиненню договору оренди, оскільки право користування земельною ділянкою є похідним від підстав його набуття.

В залежності від підстав виникнення права користування земельною ділянкою (право власності, право постійного кристування) в ст. 142 ЗК України визначено механізм реалізації такої добровільної відмови. В той же час Земельним Кодексом України не врегульовано механізм реалізації добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, яке виникло з підстав договору, зокрема договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи особливості реалізації прав особи, щодо добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, визначених ст. 142 Земельного Кодексу України, що залежать від підстав виникнення права користування, цілком логічним є те, що відмова від права користування земельною ділянки, що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки, може бути реалізована лише шляхом відмови від договору (правочину) або шляхом його розірвання.

Враховуючи положення ч.ч. 2, 3 ст. 214 ЦК України та ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» між позивачем та відповідачем мала б бути укладена угода (договір) про відмову від договору оренди земельної ділянки чи про його розірвання, чого не було зроблено, оскільки наданий позивачем примірник додаткової угоди (а.с. 20) не підписаний відповідачем, тобто вона є неукладеною, враховуючи положення ч. 2 ст. 207 ЦК України .

Суд вважає, що позивачем не доведено існування підстав за наявності яких договір оренди землі №1-339 від 22.10.2015 укладений між гр.. ОСОБА_2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області може бути припиненим.

За встановлених судом обставин, які були перевірені зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення договору оренди землі №1-339 від 22.10.2015, відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Приймаючи до уваги те, що в задоволенні позову було відмовлено понесені позивачем витрати суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 31 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 141, 142 Земельного Кодексу України, ст. ст. 207, 214 ЦК України, ст. 10,13,141,258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Келецька 6, м.Вінниця, Вінницька області, поштовий індекс 21027, ЄДРПОУ - 39767547) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) про визнання договору оренди землі припиненим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Д.Т. Кривенко