Рішення № 73103154, 29.03.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/128/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Микулинецька сільська рада Літинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи тим, що 23.05.2017 р. померла її рідний батько ОСОБА_3. При житті спадкодавець склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 земельну частку (пай) який належить заповідачу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай). Позивач виявила намір прийняти спадщину після смерті батька та звернулась до нотаріальної контори, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що належало спадкодавцю по причині відсутності правовстановлюючих документів. З'ясувалось, що 18.09.2007 р. вищевказаний сертифікат був замінений на державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_3. Після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку в заміну зазначеного сертифікату на право на земельну частку(пай) спадкодавець не вніс зміни в заповіт, хоча не відмінив його вважаючи, що земельна частка (пай) і земельна ділянка є одним і тим же об’єктом. Саме з тієї причини, що в заповіті заповідач посилається не на державний акт, а на сертифікат, державним нотаріусом правомірно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Таким чином виникла ситуація при якій спадкоємець не може набути право власності на майно в порядку спадкування за заповітом через нотаріальну контору. Просить визнати за нею право власності на спадкове нерухоме майно, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_3.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася надавши через канцелярію суду заяву якою просить: справу розглянути у її відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити. Судові витрати просила залишити за нею (а.с. 57).

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання також не з’явилась надавши до суду заяву відповідно до якої позов визнає та не заперечує проти його задоволення (а.с. 56).

Представник третьої особи Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області, до судового засідання не з'явився, однак до суду надійшли заява, про слухання справи у відсутність представника сільської ради (а.с. 42).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи заяви сторін, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, згідно свідоцтва про смерть, серії І-АМ № 383669 виданим 24.05.2017 р. Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3 помер 23.05.2017 (а.с. 8).

Відповідно до витягу за № 00019220073 від 14.12.2017 р. підтверджується наявність родинних відносин між позивачем та заповідачем, як між донькою та батьком (а.с. 11).

Свідоцтвом про одруження серії І-АБ № 045241 виданим 25.11.1964 р. Літинським відділом ЗАГС Вінницької області, актовий запис № 38, пояснюється зміна прізвища позивача із «Пяскорська» на «Мельник» (а.с. 12).

У відповідності до матеріалів спадкової справи № 395/2017 витребуваних судом за клопотанням позивача із Першої Вінницької державної нотаріальної контори, до майна померлого 23.05.2017 р. ОСОБА_3, спадщину приймає ОСОБА_1 (а.с. 37).

Встановлено, що в матеріалах спадкової справи наявний заповіт від 15.03.2003 р., яким ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження відповідно до якого, все своє майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на ден смерті і на що він матиме за законом прав заповідомає ОСОБА_4 (а.с. 36). Після смерті заповідача остання приймає спадщину шляхом надання відповідної заяви до нотаріальної контори (а.с. 31 зв.).

Одночасно в матеріалах спадкової справи наявний також заповіт котрий посвідчений 29.07.2005 р. в с . Микулинці Літинського району Вінницької області, котрим ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження,заповівши сертифікат на право на земельну частку(пай) РН № 045137 виданий Літинською районною державною адміністрацією 04.10.2000 року. своїй дочці ОСОБА_1. (а.с. 9). Даний заповіт в сільській раді не змінений і не відмінений (а.с. 9 зв.).

Відтак виникає ситуація, при якій спадкодавець у 2003 році заповів все своє майно дочці – ОСОБА_2, а у 2005 році заповів сертифікат на земельну частку (пай) іншій дочці – позивачу ОСОБА_1 Тому предметом розгляду у зазначеній справі являється спадкове майно котре заповіли ОСОБА_1 У свою чергу суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 не позбавлена права на спадкування, однак зі спадкової маси за заповітом від 2003 р. виключається право на земельну частку(пай), адже часом пізніше у 2005 році відносно частини спадкової маси було зроблене розпорядження на користь позивача ОСОБА_1

Відповіддю від 27.12.2017 р. відділ Держгеокдастру у Літинському районі Вінницької області повідомляє ОСОБА_1, що ОСОБА_3 мав право на земельну частку(пай) на території Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області, яке було посвідчено сертифікатом на земельну частку (пай) серії РН № 045137. Розпорядженням Літинської РДА за № 251 від 28.07.2005 р., власнику сертифікату на земельну частку ОСОБА_3, як власнику земельної ділянки було передано у власність земельну ділянку площею 2,6024 га, кадастровий номер 0522485400:01:000:0395 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 945104 від 18.09.2007 р. (а.с. 16).

Аналогічна інформація міститься також в архівній виписці за № 01-23/417 від 15.12.2017 р. (а.с. 17), державному акті серії ЯБ № 945104 (а.с. 13) та довідці Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області (а.с. 18).

За наведених осбтавин суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну земельну ділянку у повному обсязі, адже спадкодавець правомірно набув право власності на земельну ділянку в спосіб, передбачений та не заборонений чинним законодавством України. Судом встановлено, що таке визнання за позивачем ОСОБА_1, як спадкоємцем першої черги, права власності на земельну ділянку не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Окрім того, суд бере до уваги і позицію відповідача, який позовні вимоги визнав у повному обсязі, що згідно положень ст. 206 ЦПК України є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову (а.с. 56).

Так, згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Оскільки в судовому засіданні беззаперечно доведено, що за життя спадкодавець ОСОБА_3, котрий помер 23.05.2017 р. заповітом розпорядився частиною свого майна на випадок смерті на користь позивача ОСОБА_1, а остання має намір успадкувати цю частину майна померлого батька, проте успадкувати майно не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса, тому з метою захисту майнових прав позивача, за останньою слід визнати право власності на спірну земельну ділянку.

Витрати зі сплати судового збору за клопотанням позивача (а.с. 57), слід залишити за останньою.

Керуючись ст.ст. 16, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 209, 247, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, беручи до уваги правові положення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (НОМЕР_1 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 28.11.2001 р. РНОКПП НОМЕР_2) в порядку спакування за заповітом після смерті 23.05.2017 р. ОСОБА_3, право власності на земельну ділянку площею 2,6024, яка розташована на території Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки – для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0522485400:01:000:0395, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 945104, виданого Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області 18.09.2007 р. на підставі розпорядження Літинської районної державної адміністрації від 28.07.2005 р. за № 251.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.