Рішення № 73103125, 28.03.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/210/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (вул. Стрілецька, 1/27/18, м. Чернігів, 14000) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005) про зобов’язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1М.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.02.2018) зобов’язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 15.12.2017, виходячи з 70% грошового забезпечення, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в антитерористичній операції та одноразових премій, виплачених у грудні 2014 року в сумі 392,00 грн. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн., згідно довідки Військової частини А4507 від 11.12.2017 № 263/ф/267 та довідки - витягу Військової частини А4507 від 17.05.2016 № 98, та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 18.05.2016 є отримувачем пенсії за вислугу років, у відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 70% грошового забезпечення. При цьому, зазначив, що, під час проходження військової служби, він отримував грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, щомісячну додаткову грошову винагороду, винагороду за участь в антитерористичній операції та одноразові премії, виплачені у грудні 2014 року в сумі 392,00 грн. та у грудні 2015 року в сумі 2389 грн. 52 коп., згідно довідки Військової частини А4507 від 11.12.2017 № 263/ф/267 та довідки - витягу Військової частини А4507 від 17.05.2016 № 98. 15.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до вищевказаних довідок Військової частини А4507. Водночас, листом від 28.12.2017 за № 4892/03/0-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії, так як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь в антитерористичній операції та одноразові премії, виплачені у грудні 2014 року в сумі 392,00 грн. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн., не включаються у грошове забезпечення, оскільки мають компенсаційний характер.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити з огляду на те, що у ГУ ПФУ в Чернігівській області відсутні правові підстави для включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія ОСОБА_1, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в антитерористичній операції та одноразових премій, виплачених у грудні 2014 року в сумі 392,00 грн. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн., оскільки такі виплати додаткових видів грошового забезпечення не є складовими грошового забезпечення. Також, ГУ ПФУ в Чернігівській області звернуло увагу суду на той факт, що позивачем пропущено строк звернення до суду згідно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічні підстави для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідачем подано до суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких ГУ ПФУ в Чернігівській області звернуло увагу суду на той факт, що Верховний Суд України неодноразово у своїх постановах дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення (постанови Верховного Суду України від 04.11.2014 справа № 21-473а14, від 19.05.2015 справа № 21-466а15; ухвали Верховного Суду України від 27.03.2017 та від 24.05.2017).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.05.2016 отримує пенсію за вислугу років, у відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в розмірі 70% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Чернігівській області (пенсійне посвідчення ОСОБА_1 від 14.06.2016 серії ААЇ № 159189 (а.с.14).

При цьому, під час обчислення розміру пенсії ОСОБА_1, до складу грошового забезпечення не було включено матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, щомісячну додаткову грошову винагороду, винагороду за участь в антитерористичній операції та одноразові премії, виплачені у грудні 2014 року в сумі 392,00 грн. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн., оскільки вказані види виплат не були зазначені у довідці про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 17.05.2016 № 263/ф/137, виданій Військовою частиною А4507.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою про включення вищевказаних видів виплат (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь в антитерористичній операції та одноразові премії, виплачені у грудні 2014 року в сумі 392,00 грн. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн.) до складу його грошового забезпечення та перерахунок розміру пенсії. До заяви позивачем була додана довідка Військової частини А4507 від 11.12.2017 № 263/ф/267, в якій до складу грошового забезпечення позивача включено, зокрема, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, щомісячну додаткову грошову винагороду, винагороду за участь в антитерористичній операції та одноразові премії, виплачені у грудні 2014 року в сумі 392,00 грн. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн. (а.с.19,46).

Листом від 28.12.2017 № 4892/03/О-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області відмолено ОСОБА_1 у здійсненні такого перерахунку, у зв’язку з тим, що чинним законодавством України, яке регулює спірне питання, не передбачено обчислення пенсії з розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в антитерористичній операції та одноразової премії (а.с.20-22).

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, виходячи з 70 % грошового забезпечення, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в антитерористичній операції та одноразових премій, виплачених у грудні 2014 року в сумі 392,00 грн. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн., позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

В рішенні від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі - Постанова № 393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

У свою чергу, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).

Так, військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина 2 статті 1-2 Закону № 2011-XII).

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Водночас, Законом № 2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (далі Інструкція № 260).

Так, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260).

Наведеним вище нормативним актом також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пункти 33.1, 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260).

У свою чергу, розміри премії, але не менше 10 відсотків посадових окладів, установлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження служби. Преміювання здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для військової частини в кошторисі (пункти 31.2, 31.3 розділу ХХХІ Інструкції № 260).

Отже, вищевказані види допомог є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які, відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

З системного аналізу вищевказаних норм матеріального права вбачається, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премії, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 (справа № К/9901/1366/18 К/9901/1368/18 2а-5232/11/2670).

У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинною, на момент виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

У свою чергу, порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з’єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди встановлений Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.09.2012 за № 1540/21852 (далі – Інструкція № 595) (чинною, на момент виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди).

Згідно з пунктом 8 Інструкції № 595, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналогічні положення про порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлені Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за № 1470/29600.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні вказаних норм матеріального права і, зокрема, у своїх постановах від 4 листопада 2014 року та від 19 травня 2015 року (справи № № 21-473а14, 21-466а15) дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489), виданим на виконання постанови № 889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби (ухвала колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.05.2017, справа № 826/7457/16).

Водночас, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 04.06.2014 № 158, зі змінами, внесеними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31.01.2015 № 24, встановлено грошову винагороду за участь в антитерористичних операціях та бойових діях (далі – Постанова № 158).

Зазначена грошова винагорода виплачується військовослужбовцям, які приймали безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійснювали заходи із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об’єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, з 1 травня 2014 року. Виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі у зазначених/операціях і заходах (пункт 2 Постанови № 158).

Тобто, вказана грошова винагорода відноситься до складу грошового забезпечення осіб, які брали участь в АТО, постійно з часу її запровадження.

Як вбачається з довідки Штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 04.02.2015 № 623ог, майор ОСОБА_1 з 15.12.2014 по 04.02.2015 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.16).

У свою чергу, з довідки Військової частини А4507 від 15.02.2018 № 263/ф/47, вбачається факт сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зокрема, з грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за участь в антитерористичній операції та одноразових премій за грудень 2014 року і грудень 2015 року (а.с.64).

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У свою чергу, як встановлено судом, ОСОБА_1 мав обґрунтовані та розумні сподівання на перерахунок пенсії за вислугу років у правильному розмірі.

При цьому, ухиляючись від здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1, виходячи з 70 % грошового забезпечення, з урахуванням, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, винагороди за участь в антитерористичній операції та одноразових премій, виплачених у грудні 2014 року в сумі 392,00 грн. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн., відповідач невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами.

Такі дії свідчать про порушення ГУ ПФУ в Чернігівській області частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У відповідності до статті 84 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» при виникненні права на підвищення пенсії перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Водночас, як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить зобов’язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення, з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 15.12.2017 (а.с.50-51), тому перерахунок та виплату позивачеві пенсії має бути проведено відповідачем саме з 15.12.2017.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов’язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 15.12.2017, виходячи з 70% грошового забезпечення ОСОБА_1, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, винагороди за участь в АТО та одноразових премій, виплачених у грудні 2014 року в сумі 392 (триста дев’яносто дві) грн. 00 коп. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн. (дві тисячі триста вісімдесят дев’ять) грн. 52 коп.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб та строки перерахунку пенсій, є Закон № 1788-ХІІ.

Статтею 98 Закону № 1788-XII передбачено, що перерахунок пенсії, у випадку подання пенсіонером додаткових документів, які дають право на подальше підвищення пенсії (зокрема, про заробіток), провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів.

Оскільки, заяву про перерахунок розміру пенсії та додатковий документ - довідку Військової частини А4507 від 11.12.2017 № 263/ф/267, в якій до складу грошового забезпечення позивача включено, зокрема, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, винагороду за участь в антитерористичній операції та одноразові премії, виплачені у грудні 2014 року в сумі 392,00 грн. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн., позивачем подано до ГУ ПФУ в Чернігівській області 15.12.2017 і з того часу відповідачем перерахунок пенсії позивача проведено не було, суд вважає, що ОСОБА_1 дотримано строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Стрілецька, 1/27/18, м. Чернігів, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (вул. Стрілецька, 1/27/18, м. Чернігів, 14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) пенсії, починаючи з 15.12.2017, виходячи з 70% грошового забезпечення ОСОБА_1, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, винагороди за участь в АТО та одноразових премій, виплачених у грудні 2014 року в сумі 392 (триста дев’яносто дві) грн. 00 коп. та у грудні 2015 року в сумі 2389,52 грн. (дві тисячі триста вісімдесят дев’ять) грн. 52 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 02.04.2018.

Суддя В.В. Падій