Рішення № 73103116, 30.03.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1930/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Стадника С.І.

секретаря судового засідання Белінської С.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – ПАТ КБ "ПриватБанк" (позивач, банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначив, що 27.09.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 10.09.2017 року в нього перед банком утворилася заборгованість в розмірі 12 662,39 грн., з них: 1 476,58 грн. заборгованість за кредитом, 1 007,28 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 9 099,37 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 579,16 грн. штраф (відсоткова складова), яку позивач просить стягнути на його користь із відповідача.

Відповідач відзив до суду не подав.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе ухвалити рішення в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, при цьому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

27.09.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов’язався надати відповідачу кредит в сумі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов’язання перед позичальником за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 57-62).

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_2 припинив виконувати щомісячні зобов’язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв’язку із чим станом на 10.09.2017 року в нього виникла заборгованість, яка за розрахунками ПАТ КБ "ПриватБанк" становить 12 662,39 грн., з них: 1 476,58 грн. - заборгованість за кредитом, 1 007,28 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 9 099,37 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 579,16 грн. штраф (відсоткова складова).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, що порушення зобов’язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1 476,58 грн., а також процентів за користування кредитом в сумі 1 007,28 грн., ґрунтується на вимогах закону, а відтак за відсутності будь – яких заперечень з боку відповідача, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, умов та правил надання банківських послуг, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них – несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, а в стягненні штрафу слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд України в постанові від 03.09.2014 року в справі № 6-100цс14 висловив правову позицію, відповідно до якої частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру неустойки (пені) до суми розміру збитків (суми тіла кредиту та процентів за користування кредитом), що заподіяні банку неналежним виконанням боржником умов кредитного договору, а саме – 2 483,86 грн. (1 476,58 грн. (заборгованість по тілу кредиту) + 1 007,28 грн. (заборгованість за процентами).

Таким чином суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача слід стягнути 4 967,72 грн., з них: 1 476,58 грн. - заборгованість за кредитом, 1 007,28 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, а також пеня в сумі 2 483,86 грн. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до Глави 8 ЦПК України.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1600 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 627,71 грн. (1 600 грн. * 2 483,86грн. / 12 662,39 грн.).

Керуючись ст. 526, 530, 549, 610-612, 1049, 1054, 10561 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1Д) заборгованість за договором №б/н від 27.09.2011 року станом на 10.09.2017 року в розмірі 4 967 (чотири тисячі дев’ятсот шістдесят сім) грн. 72 коп., з них: 1 476,58 грн. - заборгованість за кредитом, 1 007,28 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 483,86 грн. – заборгованість за пенею.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 627 (шістсот двадцять сім) грн. 71 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя С.І. Стадник