Вирок № 73102676, 19.03.2018, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/497/17

Провадження № 1-кп/216/125/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2018 місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Нестеренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 кримінальне провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040000000717 від 10.09.2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який не працює, не одружений, неповнолітніх дітей на утримані не має, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Бурчик Ю.В.,

обвинувачений ОСОБА_1,

захисник Цепелєв Ю.М.,

потерпілий ОСОБА_3,

представник потерпілого ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

10.09.2016 року близько 05 години 40 хвилин водій ОСОБА_1, маючи посвідчення водія НОМЕР_2 категорії «В» та керуючи технічно справним автомобілем «БМВ 316», реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_5, рухався по проїжджій частині вул. Харитонова з боку вул. Українська в напрямок пл. Визволення в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Під час руху по вищезазначеній ділянці дороги, навпроти електроопори № 4, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Харитонова, близько 05 годині 40 хвилин 10.09.2016 року водій автомобіля «БМВ 316», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 при необмеженій оглядовості та видимості не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка переходила проїжджу частину зазначеної вулиці з ліва направо відносно напрямку руху автомобіля «БМВ 316», реєстраційний номер НОМЕР_1, не вжив своєчасно заходів щодо зменшення швидкості аж до повної зупинки та застосування своєчасного екстреного гальмування, у результаті чого відбувся наїзд передньою частиною автомобіля «БМВ 316», реєстраційний номер НОМЕР_1, на пішохода ОСОБА_6

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5., 2.3.(б),12.4., 12.9., 12.3. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год»;

п. 12.9. Водієві забороняється:

б) «перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 («Обмеження максимальної швидкості»), 3.31 («Зона обмеження максимальної швидкості»), або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 5148-16 від 16.12.2016 року порушення водієм ОСОБА_1 п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого пішоходу ОСОБА_6 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1640\1 від 27.09.2016 року спричинено наступні тілесні ушкодження: сумісна тупа травма голови, тулубу та кінцівок; садно по правій половині обличчя з забійною раною в правій лобній ділянці; лінійний перелом кісток склепіння черепу з переходом на кістки основи черепу; крововиливи під м'якою мозковою оболонкою та у речовині головного мозку; забій речовини головного мозку; садна по задньозовнішній поверхні правого ліктьового суглобу з переходом на плече та передпліччя, по тильним поверхням кистей рук; по правій бічній поверхні тулубу, по передній поверхні грудної клітини, по лівій передній поверхні черева, по зовнішній поверхні правої гомілки, по зовнішній поверхні правого стегна; забійна рана по зовнішній поверхні правого плеча; синці по зовнішній поверхні правої гомілки, по зовнішній поверхні правого стегна, по внутрішній поверхні лівої гомілки; крововиливи у м'яких тканинах задньозовнішньої поверхні правого плеча, зовнішньої поверхні правої гомілки, по задньовнутрішній поверхні лівої гомілки; уламковий перелом правої плечової кістки; уламкові переломи обох великогомілкових кісток; перелом обох малогомілкових кісток; перелом правої ключиці; крововиливи в області коренів легень. Дані пошкодження виникли прижиттєво незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), що діяли з великою силою і могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події при ударі виступаючими частинами та деталями легкового автомобіля в праву бічну поверхню тіла потерпілої з подальшим закиданням на автомобіль та ударом об дорожнє покриття, на що вказують характер та локалізація виявлених ушкоджень. Всі вищевказані ушкодження у вигляді сумісної тупої травми голови, тулубу, кінцівок, що явилася причиною смерті, знаходяться в причинному зв'язку з її настанням і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень стосовно живих осіб. Смерть її настала від сумісної тупої травми голови, тулубу, кінцівок з черепно-мозковою травмою, переломами кісток скелету, забоєм внутрішніх органів, яка ускладнилась шоком, що підтверджується наявністю ушкоджень та морфологічними змінами внутрішніх органів. Враховуючи ступінь вираженості трупних явищ на момент огляді трупу на місці події, пору року, причину смерті - смерть її могла наступити за 1,5-2 години до часу огляду трупу (час огляду трупу на місці події - 07.50 годин). Всі виявлені при судово-медичній експертизі трупу ушкодження у вигляді сумісної тупої травми голови, тулубу та кінцівок, що явилася причиною смерті, знаходяться у причинному зв'язку з її настанням. Враховуючи характер та локалізацію виявлених ушкоджень, можливо вказати, що у момент первинного контакту з транспортним засобом потерпіла була звернута до останнього правою бічною поверхнею тіла. При судово-токсикологічному дослідженні виявлений етиловий спирт у концентрації 3,50 проміле, що у живих осіб може відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 10 вересня 2016 року він спав, його розбудили приблизно о 5 год. ранку та сказали, що ОСОБА_6 збили. Він пішов на місце події та все побачив. Вона пішла проводжати кума на таксі на вул. Харитонова, а потім переходила дорогу, нібито за собакою, але собаки в них не було. Свідки казали, що вона просто почала йти, машин взагалі не було, звідки з'явилась машина обвинуваченого не зрозуміло. Перед цим вони вживали алкоголь. Він не пішов проводжати кума разом з нею, оскільки ще спав. Він не бачив в якому вона була стані, вони спали чотири години. Вони лягали спати в такому стані, що за чотири години можна було проспатись. Чому ОСОБА_6 переходила дорогу він не знає, пішохідного переходу там не має. Йому відомо про ступінь сп'яніння його дружини, але він вважає її не винною в тому, що сталось. На його думку, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_1 своєї помилки не зрозуміє, тому просив призначити останньому суворе покарання. Пред'явлений ним цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, визнав повністю і дав суду такі показання. 10 вересня 2016 року о 05.45 год. він рухався з боку «Смички» у напрямку пл. Визволення в м. Кривому Розі Дніпропетровської області. На вулиці Харитонова є світлофор, але він у той час не працював, моргав жовтий сигнал, він пригальмував і поїхав далі. З якою швидкістю рухався він не пам'ятає, однак у межах допустимого. Дівчина вибігла з боку зупинки громадського транспорту, він почав гальмувати, але не встиг. При цьому на зустріч йому рухався автомобіль працівників поліції, які одразу повернулись на місце події. Вину свою визнає та щиро кається, відшкодував шкоду на поховання ОСОБА_6 у повному обсязі. Цивільний позов потерпілого визнає частково, а саме не заперечує проти відшкодування завданої моральної шкоди, розмір якої визначить суд. Щодо відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника та витрат на правову допомогу заперечує. Крім того, позовні вимоги до його батька, ОСОБА_5, як власника автомобіля вважає безпідставними, оскільки останнім жодної шкоди потерпілому не завдано.

Ураховуючи таку позицію обвинуваченого, заслухавши думки захисника, прокурора, потерпілого та його представника, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, якому роз'яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені вірно та підтверджуються обвинуваченим ОСОБА_1

Ухвалюючи вирок, суд вважає, що мали місце діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_1 Ці діяння містять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до положень ст. 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому ОСОБА_1 не працює, не одружений, неповнолітніх дітей на утримані не має, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував і не перебуває. Разом з тим обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, злочин вчинено з необережності, відшкодував шкоду на поховання ОСОБА_6 у розмірі 20 000 грн., за місцем мешкання характеризується позитивно.

Суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, його щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що досягти мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним інших злочинів без ізоляції останнього від суспільства не можливо, тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Разом з тим суд дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, тому на підставі ст. 75 КК України слід звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Крім того, потерпілим ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому він просив стягнути солідарно з останніх на користь неповнолітньої ОСОБА_8 завдану шкоду у зв'язку втратою годувальника в розмірі 1 600 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, по 500 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Частиною першою ст. 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Як убачається з цивільного позову померла ОСОБА_6 протягом останнього року до загибелі офіційно не працювала, тому розрахунок належної до виплати суми позивачем здійснено, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на час пред'явлення позову, що становив 3 200 грн.

Оскільки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, є донькою загиблої ОСОБА_6, окрім неї на утриманні останньої ніхто не перебував, позивач просив стягнути з відповідачів шкоду, завдану смертю потерпілої, в розмірі 1/2 частини мінімальної заробітної плати, тобто в розмірі 1 600 грн. щомісячно.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої, є законними та достатньо обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 1, 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що необхідно звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, дійсно було завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, яких останні зазнали у зв'язку з протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1, що спричинили загибель їхньої дружини та матері відповідно. Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що достатнім та необхідним розміром відшкодування потерпілим моральної шкоди буде стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 по 200 000 грн. кожному.

Крім того, згідно зі ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Частиною 1 ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Як убачається з квитанції від 29 травня 2017 року № 26 потерпілим було сплачено адвокату ОСОБА_4 за представлення його інтересів у кримінальному провадженні 10 000 грн.

За таких обставин суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_3 документально підтверджені процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Щодо позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_5 як власника автомобіля «БМВ 316», реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому було вчинено цей злочин, суд виходить із того, що діями останнього жодної шкоди потерпілому не завдано. У зв'язку з цим суд вважає, що в задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_5 необхідно відмовити повністю за їх необґрунтованістю та недоведеністю під час судового розгляду.

Долю речових доказів суд вирішує згідно із ч. 9 ст. 100 КПК України.

З обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 4 931 грн. 76 коп. документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експертів.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, шкоду у зв'язку втратою годувальника в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, по 200 000 (двісті тисяч) грн. кожному на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 документально підтверджені процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2016 року на автомобіль «БМВ 316», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5.

Речові докази, а саме:

- автомобіль «БМВ 316», реєстраційний номер НОМЕР_1, - повернути власнику - ОСОБА_5;

- поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/ 7739480, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «БМВ 316», реєстраційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_3, - вважати повернутими ОСОБА_1 згідно із розпискою від 22.09.2016 року (а.к.п. 73).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 4 931 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн. 76 коп. документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експерта.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.В. Онопченко