Рішення № 73101522, 20.03.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4165/17

2/0203/285/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді – Казака С.Ю.

при секретарі – Онбиш А.О.

за участю представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа – Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, про стягнення заборгованості за договором оренди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради та відповідачем було укладено договір оренди №152-ДКП/15 від 16.11.2015 року, згідно якого останньому в оренду було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 132 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Леніна (Воскресенська),46, що перебуває у комунальній власності територіальної громади мДніпро. Посилаючись на те, що в порушення умов договору та вимог закону відповідач оренду плату у встановленому обсязі не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 41891 грн. 86 коп., позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у вказаному вище розмірі, що складається з заборгованості за орендну плату перед міським бюджетом за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року в сумі 37877 грн. 88 коп. та пені в сумі 4013 грн. 98 коп.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи в письмових поясненнях зазначив по підтримання позову третьою особою.

Відповідач на неодноразові виклики до суду не з’явився, про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

З огляду на це, положення ст.223 ЦПК України та думку з’явившегося представника позивача, який не заперечував проти продовження слухання справи, суд вважає за можливе провести подальший розгляд справи по суті за фактичної явки учасників справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи, викладені в письмових поясненнях третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627,629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року №2269-XII (далі – Закон №2269-XII) визначено, що цей закон регулює, зокрема, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст.2 Закону №2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно ст.3 Закон №2269-XII відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.4 Закон №2269-XII об'єктами оренди за цим Законом може виступати нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно.

Згідно ст.5 Закон №2269-XII орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

А відповідно до ст.6 Закон №2269-XII орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Статтею 12 Закон №2269-XII встановлено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Статтею 18 Закон №2269-XII передбачено основні обов'язки орендаря, у т.ч. використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону; використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню; вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст.29 Закон №2269-XII за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.11.2015 року між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради №66/16 від 01.12.2016 року та затвердженого ним Положення є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір оренди №152-ДКП/15 від 16.11.2015 року, згідно умов п.1.1 якого останньому в оренду було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 132 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Леніна (Воскресенська),46, що перебуває у комунальній власності територіальної громади мДніпро.

Порядок нарахуванням та розмірі орендної плати сторонами було погоджено в розділі 3 договору оренди.

Пунктом 5.2 договору оренди було визначено обов’язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об’єкта оренди до дати підписання акту приймання-передачі об’єкта оренди, включно.

Згідно п.9.2 договору оренди встановлено, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу за весь період існуючої заборгованості у співвідношенні, визначеному п.3.3 цього договору.

Відповідно до п.10.1 договору оренди визначено трок дії останнього з 16.11.2015 року по 02.11.2018 року включно.

Також з матеріалів справи вбачається, що сторонами було погоджено розрахунок орендної плати до договору, що підтверджується відповідним письмовим розрахунком підписаним, зокрема, відповідачем.

Згідно акту приймання-передачі від 16.11.2015 року сторони підтвердили факт передачі в оренду відповідачу нежитлового приміщення, визначеного в п.1.1 договору.

З наданого до позовної заяви розрахунку вбачається та не спростовано відповідачем, що останній не виконував свої зобов’язання за договором оренди в частині своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати за весь час фактичного використання об’єкта оренди, внаслідок чого за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року утворилась заборгованість в сумі 37877 грн. 88 коп.

З огляду на це, позивачем у відповідності до п.9.2 договору оренди також було нараховано пеню в сумі 4013 грн. 98 коп.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, наведені вище положення діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини та умови укладеного між сторонами договору оренди, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, доведеність останніх належними, достатніми та допустимими доказами.

В зв’язку з цим, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди №152-ДКП/15 від 16.11.2015 року, що утворилась за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року в сумі 41891 грн. 86 коп., з яких: заборгованість з орендної плати – 37877 грн. 88 коп., пеня – 4013 грн. 98 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути сплачений останнім судовий збір в сумі 1600 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,202,207,525,627,629,638 ЦК України, ст.ст.1,2,3, 4,5,6,12,18.29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.2,4,5,10,11, 12,76-80,141,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд,–

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних – задовольнити частково.

Позов Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа – Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, про стягнення заборгованості за договором оренди – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (49006, м.Дніпро, вул.Шмідта,47/6, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького,75-А, код ЄДРПОУ 37454258) заборгованість за договором оренди №152-ДКП/15 від 16 листопада 2015 року, що утворилась за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року в сумі 41891 грн. 86 коп., з яких: заборгованість з орендної плати – 37877 грн. 88 коп., пеня – 4013 грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (49006, м.Дніпро, вул.Шмідта,47/6, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького,75-А, код ЄДРПОУ 37454258) судовий збір в сумі 1600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 березня 2018 року.

Суддя С.Ю.Казак