Постанова № 731014, 11.06.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.07 р. Справа № 31/114а

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Ушенко Л.В. при секретарі судового засідання Лазебна Н.Ю.

розглянувши позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” м. Маріуполь

до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.01.07р. №0000022344/0

В присутності представників сторін:

від позивача: Шелехов Є.А. – довіреність

Стихарева Л.Б. - довіреність

від відповідача 1.: Антощук О.С. – довіреність

Кулябіна В.В. – довіреність

Булига В.П. – довіреність

Від відповідача 2.: не з’явився, про день та час засідання був належним чином повідомлений

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” м. Маріуполь звернулось із позовом до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя та Головного УДК в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.01.07р. №0000022344/0 та стягнення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 333333 грн., та зобов’язання перерахувати на поточний банківський рахунок бюджетне відшкодування у сумі 333 333,00 грн.

За даним позовом було порушено адміністративне провадження відповідно до п. 6 Розділу „Прикінцеві та Перехідні положення” КАС України.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що він не згоден із зменшенням йому бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2006р., з посиланням на п.п. 7.7.2. Закону України “Про податок на додану вартість”, а також на те, що він не допустив порушень правил введення податкового обліку при формуванні податкового кредиту і по факту передоплати мав сформувати податковий кредит незалежно від того, чи фактично були отримані та введені в експлуатацію основні засоби, які придбались. Вважає, що підстав для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ не було і просив стягнути суму бюджетного відшкодування на його рахунок.

Відповідач - Жовтнева МДПІ м. Маріуполя проти позову заперечує (заперечення вх.№02-41/14813 від 10.04.07р.) і посилається в обґрунтування своїх доводів на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума, яка була сплачена постачальнику товарів (послуг) при фактичному отриманні таких товарів (послуг) у даному періоді та наполягає на тому, що позивачем останні дванадцять місяців не проводилась господарська діяльність, тому відповідно до п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” він не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідач – Головне УДК в Донецькій області надало пояснення на позов (вх.№02-41/15775 від 17.04.07р.), у якому пояснило, що органи Державного казначейства не проводять документальних перевірок правильності заявленої до відшкодування суми ПДВ, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду відповідно до п.п.4.1, 4.3 Наказу ДПА України та Державного казначейства Україн №200/86 від 21.05.01р., тому просить у задоволені позову до Головного УДК в Донецькій області відмовити.

05.06.07р. позивач остаточно визначився з позовними вимогами і надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 25.01.07р. №0000022344/0 та відмовився від позову до Головного УДК в Донецькій області.

Судовий розгляд справи не фіксувався технічними засобами відповідно до ст..2-1 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами додаткові докази, господарський суд встановив наступне.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя була проведена позапланова виїзна перевірка у позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.07.05р. по 31.10.06р., про що складено акт перевірки № 2/23-7/33012180 від 12.01.07р.

Перевірка проведена на підставі наказу начальника МДПІ №1460 від 18.12.06р. з посиланням на ст.. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Актом перевірки встановлено, що позивачем подана до МДПІ декларація з ПДВ за жовтень 2006р., в якій позивач заявив бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 333 333 грн.

Згідно декларації залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду (вересня 2006р) складає 430 105 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (вересень 2006р.) складає 334 995 грн.

За результатами перевіркиМДПІ встановила, що на підставі угоди №2-РСБ 00604 від 11.09.06р., укладеної позивачем з ВАТ „МЗТМ” на придбання комплексу перевантажувальних машин, він здійснив передоплату згідно платіжного доручення №1 від 12.09.06р. на суму 2 млн. грн.. (ПДВ 333 333 грн.) і отримав по факту передоплати від ВАТ „МТЗТ” податкову накладну №1000011055 від 12.09.06р. на суму 2 млн. грн.. (ПДВ 333 333 грн.), яку включив до податкового кредиту у вересні 2006р.. МДПІ дійшла висновку, що оскільки оплачені по передоплаті основні засоби не отримані фактично, то для отримання бюджетного відшкодування у сумі 333 333 грн. сплаченого ПДВ в попередньому періоді не має підстав. При цьому МДПІ послалась на п.7.7.2 ст.7Закону України „Про податок на додану вартість”.

За результатами перевірки МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000022344/0 від 25.01.07р.. з посиланням на п.7.7.2, 7.7.11 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яким зменшила бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2006р. у сумі 333 333 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення - є предметом спору у даній справі.

Господарський суд вважає, що висновок МДПІ про завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 333 333,00 грн. не ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Звітний (податковий) період, у розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону, це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (в даній справі це місяць).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що 11.09.06р. між позивачем та ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” укладено контракт №2РСБ-00604, відповідно до умов якого ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” (постачальник) зобов’язався виготовити та поставити обладнання комплекс перевантажувальних машин КППМ-50 в кількості та номенклатурі згідно специфікації.

Загальна вартість контракту склала 10896000 грн.. За умовами договору оплата обладнання повинна здійснюватися в безготівковій формі шляхом внесення до 15.04.06р. – 2000000 грн., в листопаді 2006р. – 8351200 грн. і 544800 грн. сплачується протягом 10 календарних днів після підписання акту приймання-передачі обладнання в термін до 1.07.06р.

Постачання обладнання здійснюється вузлами та в строки згідно із специфікаціями.

Додатковою угодою №1 від 09.10.06р. до контракту внесені зміни, яким анульована специфікація №1 і введена специфікація №2.

На виконання умов контракту позивач здійснив передоплату комплексу 12.09.06р. платіжним дорученням №1 на суму 2000000 грн., в т.ч. ПДВ 333333 грн. та платіжним дорученням №2 від 12.09.06р. на суму 2990000 грн. (ПДВ 498333 грн.).

На здійснені суми передоплати були видані податкові накладні №1000011055 від 12.09.06р. на суму 2 млн. грн. та №10000011056 від 12.09.06р. на суму 2990000 грн. (ПДВ 495333 грн.).

У вересні 2006р.позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 333 333 грн.(податкова накладна від 12.09.06р. №10000011055).

В жовтні 2006р. позивачу була повернута передоплата в сумі 2990000 грн. платіжними дорученнями від 17.10.06р. на суму 1960000 грн. та від 30.10.06р. на суму 540000 грн. і видані позивачу розрахунки коригування до податкової накладної №10000011056 від 12.09.06р.

Основні засоби, сплачені у вересні на суму 2000000 грн. позивачем на день перевірки МДПІ, не були отримані.

Господарський суд вважає, що позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту вересня 2006р. суму ПДВ 333333 грн. по податковій накладній №10000011055 від 12.09.06р. за правилом першої події і в цій частині відповідач в акті перевірки порушень у формуванні податкового кредиту також не встановив.

Зазначена сума податкового кредиту є складовою частиною від’ємного значення ПДВ за результатами податкового періоду (вересня 2006р.), яке зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (жовтень 2006р.) відповідно до п.7.7.1 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість” і оскільки позивачем в попередньому податковому періоді (вересень 2006р.) сплачена частина цього від’ємного значення у сумі 333333 грн. ПДВ, то позивачем обґрунтовано у відповідності до вимог п.7.72 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в розрахунку бюджетного відшкодування (додаток №3 до декларації з ПДВ за жовтень 2006р.) визначена ця сума, як сума бюджетного відшкодування.

Судом не приймаються доводи відповідача стосовно того, що оскільки позивач фактично не отримав товари (основні засоби), сплату за які в сумі ПДВ 333333 грн. заявив до відшкодування, то він в порушення вимог п.7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” завищив суму бюджетного відшкодування.

Суд вважає, що відповідач довільно тлумачить положення п.”а” п.п.7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування ПДВ пов’язується даною нормою лише із сумою фактично сплаченого податку в попередньому податковому періоді постачальникам товарів в ціні товарів в межах від’ємного значення попереднього податкового періоду, визначеного відповідно до правил п.7.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” і не містить умов, щодо можливості отримання такого бюджетного відшкодування лише при наявності факту отримання товарів (основних засобів).

Суд зазначає, що право на нарахування податкового кредиту у вересні 2006р. в зв’язку з придбання основних засобів (комплексу перевантажувальних машин) у позивача виникає незалежно від того чи такі основні засоби (фонди) почали використовуватись в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податків оподаткуванні операції протягом такого звітного періоду (п.7.4.4 абз.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”) і сума ПДВ 333333 грн. сплачена по передоплаті з метою придбання основних засобів (включена правомірно до податкового кредиту) вплинуло на від’ємне значення ПДВ, що підлягало відшкодуванню в жовтні 2006р.

Таким чином, за підставами, зазначеними МДПІ як порушення п.7.72 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягала зменшенню сума бюджетного відшкодування ПДВ на 333333 грн. і тому доводи позивача в цій частині є обґрунтовані.

Стосовно посилання відповідача в податковому повідомленні-рішенні на п.7.7.11 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість” як підставу відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування, то суд, також, не погоджується із зазначеними доводами з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка:

а) була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

В акті перевірки відповідач не відобразив порушення п.7.711 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Таке посилання відповідачем, як на підставу зменшення суми бюджетного відшкодування (а не відмови у відшкодуванні) здійснено в податковому повідомленні-рішенні, яке є предметом спору у даній справі і без фактичного визначення при цьому відповідних підстав, визначених у абз. „а” – „б” п.7.7.11 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

На вимогу суду відповідач надав письмові пояснення (вих..№26203/10/10-4 від 08.06.07р.), в яких зазначив, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки за останні 12 місяців не мав обсягів оподаткованих операцій з ПДВ, формував лише податковий кредит і не проводив діяльності протягом останніх 12 календарних місяців. (абз.”а” ч.1,2 п.7.7.11 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Суд не приймає дані доводи відповідача, оскільки абз. „а” п.7.7.11 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що положення ч.1 абз. „а” п.7.7.11 Закону України „Про податок на додану вартість” не поширюються на випадки, коли платник податку нараховує податковий кредит внаслідок придбання на спорудження (будівництво) основних фондів.

Позивач дійсно протягом 12 місяців не мав обсягів оподаткованих операцій і не формував податкових зобов’язань, однак формував податковий кредит в зв’язку з придбанням основних засобів (комплекс перевантажувальних машин), що визнано судом правомірним, тому положення ч.1 абз.1 п.7.7.11 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” на позивача не поширюються. Крім того позивач здійснював господарську діяльність, про що свідчить, зокрема, укладання договору з ВАТ „МЗТМ” на придбання основних засобів з метою їх використання у господарській діяльності, тому обставина, зазначена в ч.2 абз.”а” п.7.7.11 Закону України „Про податок на додану вартість” відповідачем не доведена.

Суд також зазначає, що відповідно до абз.”в” п.7.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі з’ясування внаслідок проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, то податковий орган повинен надіслати платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування .

Форма такого повідомлення-рішення (Ф В-3) встановлена ДПА України наказом №328 від 10.08.05р. (зар. В МЮ 25.08.05р. за №923/11203.

МДПІ не направляла позивачу податкове повідомлення-рішення зазначеної форми, а направила податкове повідомлення-рішення форми В1, що відповідає абз. „б” п.7.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яке приймається у разі, якщо за результатом перевірки податковий орган встановлює перевищення (завищення) платником податку суми бюджетного відшкодування ПДВ.

У разі, якщо МДПІ вважала, що позивач є особою, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування за обставин, визначених в п.7.7.11 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, то вона повинна була направити позивачу податкове повідомлення форми В3.

З огляду на всі викладені мотиви та докази позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення визнанню недійсним.

Суд, також приймає відмову від позову до Головного УДК в Донецькій області, оскільки це є правом позивача і відмова від позову не суперечить Закону та не ущемляє інтересів сторін, тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п.2 ст.157 КАС України.

З урахуванням результатів вирішення спору судові витрати у справі присудити на користь позивача з коштів Державного бюджету України відповідно до ст.. 94 КАС України.

На підставі Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 71, 79, 86, 94, 151-154, 1п.2 ст.157, 158, 160-163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” м. Маріуполь до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.01.07р. №0000022344/0 - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № №0000022344/0 від 25.01.07р. про визначення суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 333 333,00 за жовтень 2006р.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” м. Маріуполь від позову до Головного УДК в Донецькій області і закрити провадження у справі в цій частині відповідно до п.2 ст.157 КАС України.

Присудити з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” м. Маріуполь судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через господарський суд Донецької області заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

Повний текст постанови виготовлений 15.06.07р.

Суддя