Рішення № 73101096, 23.02.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6370/17

№ провадження 2/208/978/18

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі головуючого судді – Івченко Т.П.,

при секретарі – Корнієнко К.Є.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідачки – ОСОБА_3,

3-ої особи, на стороні відповідача – ОСОБА_4,

Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам’янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-ої особи, на стороні відповідача – ОСОБА_4 «про повернення грошових коштів, одержаних без достатньої правової підстави»,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою ОСОБА_3, 3-ої особи, на стороні відповідача – ОСОБА_4 «про повернення грошових коштів, одержаних без достатньої правової підстави», просив:

стягнути з ОСОБА_3 на свою користь:

- 9819 (дев’ять тисяч вісімсот дев’ятнадцять) гривень 85 копійок, у виплату коштів одержаних без достатньої правової підстави;

- 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок – в оплату судового збору.

В обгрутнування своїх позовних вимог позивач зазначив, що від шлюбу із відповідачем ОСОБА_3 має двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.03.2017 року з позивача на користь відповідача стягувалися аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_4, який продовжував навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, на період його навчання на денному відділенні в Харківському національному економічному університеті імені ОСОБА_6, строком до 30.06.2017 р., але не більше як до досягнення ним 23 років. На момент подачі позову до суду ОСОБА_3 у 2016 році, син продовжував навчання

В період з квітня 2017 року по жовтень 2017 року (включно) з позивача примусово стягувалися аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжував навчання. У жовтні 2017 року позивач дізнався, що син 30.01.2017 р. був відрахований зі складу студентів за власним бажанням на підставі наказу ректора від 30.01.2017 р. №83-С.

Однак, з квітня 2017 по жовтень 2017 року впродовж 7 місяців відповідач, ОСОБА_3, на користь якої з позивача примусово стягувалися аліменти на підставі рішення суду для утримання сина, за умови, що син продовжує навчання, продовжувала недобросовісно отримувати виплати на підставі рішення від 13.03.2017 р. та виконавчого листа. Позивач вважає, що відповідач недобросовісно отримувала грошові кошти впродовж 7 місяців без достатньої на те правової підстави, у той час, як утримання мало бути припинено через припинення сином навчання. Так загальна сума стягнутих аліментів на сина у період з квітня 2017 р. по жовтень 2017 р. (включно) складає 13439,38 грн., з яких безпідставно отримано відповідачем 9819,85 грн. (за період нарахування заборгованості з лютого 2017 р. по жовтень 2017 р.), які підлягають поверненню (стягненню) у повному обсязі на користь позивача. Сума 9819,85 грн. підлягає поверненню з утриманої суми 13439,38 грн., оскільки позов про стягнення аліментів подано ОСОБА_3 у листопаді 2016 р., рішення суду було ухвалено 13.03.2017 р., відрахування зі складу студентів 30.01.2017 р., тому відрахування аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжував навчання, могло відбуватися лише за період з листопада 2016 року по січень 2017 року (включно), За таких обставин вважає, що відповідач неправомірно отримувала грошові кошти, які були нараховані в якості аліментів у розмірі 12,5 % у період з лютого 2017 року по жовтень 2017 р. включно у сумі 9819,85 грн.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача – ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити такі вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала позов в повному обсязі.

Третя особа, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача – ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав позов в повному обсязі.

Вислухав сторони, вивчив матеріали позовної заяви, дослідив докази, надані сторонами, суд приходить до наступного:

27.01.1996 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів м.Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, актовий запис №32 (а. с. 3).

Від вказаного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 676 (а. с. 4) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 361 (а. с. 5). Відповідно до рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.03.2017 року по справі №208/7147/16-ц з позивача на користь відповідача стягувалися аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_4, який продовжував навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, на період його навчання на денному відділенні в Харківському національному економічному університеті імені ОСОБА_6, строком до 30.06.2017 р., але не більше як до досягнення ним 23 років (а. с. 10). На момент подачі позову до суду ОСОБА_3 у 2016 році, третя особа, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача – ОСОБА_4 продовжував навчання і був студентом 4 курсу, першого рівня вищої освіти «бакалавр» групи 6.04.16.13.01 факультету економічної інформатики, за денною формою навчання і за напрямком підготовки 6.030506 «Прикладна статистика» ХНЕУ ім.С.Кузнеця. Ці дані підтверджені довідкою ХНЕУ ім..ОСОБА_6 від 18.11.2016 р. №641/2016 (а. с. 6). На підставі виконавчого листа Заводського районного суду Дніпродзержинська було відкрите виконавче провадження і виконавчий лист було передано державним виконавцем на виконання за місцем роботи позивача – до ПрАТ «ДКХЗ», про що свідчить звіт про здійсненні відрахування та виплати від 08.11.2017 р. №01/66-2592 (а. с. 8).

В період з квітня 2017 року по жовтень 2017 року (включно) з позивача примусово стягувалися аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжував навчання. У жовтні 2017 року позивач дізнався, що син 30.01.2017 р. був відрахований зі складу студентів за власним бажанням на підставі наказу ректора від 30.01.2017 р. №83-С, що підтверджується довідкою від 03.10.2017 р. №17/88-72-83 (а. с. 7)

Однак, з квітня 2017 по жовтень 2017 року впродовж 7 місяців відповідач, ОСОБА_3, на користь якої з позивача примусово стягувалися аліменти на підставі рішення суду для утримання сина, за умови, що син продовжує навчання, продовжувала отримувати виплати на підставі рішення від 13.03.2017 р. та виконавчого листа.

Суд вважає, що відповідач недобросовісно отримувала від ОСОБА_1 грошові кошти впродовж 7 місяців без достатньої на те правової підстави, у той час, як утримання мало бути припинено через припинення сином навчання. Так, загальна сума стягнутих аліментів на сина у період з квітня 2017 р. по жовтень 2017 р. (включно) складає 13439,38 грн., з яких безпідставно отримано відповідачем 9819,85 грн., за період нарахування заборгованості з лютого 2017 р. по жовтень 2017 р., які підлягають стягненню у повному обсязі на користь позивача. Сума 9819,85 грн. підлягає поверненню з утриманої суми 13439,38 грн., оскільки позов про стягнення аліментів подано ОСОБА_3 у листопаді 2016 р., рішення суду було ухвалено 13.03.2017 р., відрахування зі складу студентів 30.01.2017 р., тому відрахування аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжував навчання, могло відбуватися лише за період з листопада 2016 року по січень 2017 року (включно). Таким чином, відповідач неправомірно отримувала грошові кошти, які були нараховані в якості аліментів у розмірі 12,5 % у період з лютого 2017 року по жовтень 2017 р. включно у сумі 9819,85 грн., вказані кошти підлягають стягненню з неї на користь позивача.

Частиною другою ст.199 СК України передбачено, що право на утримання повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до ч.2 ст.82 СК України, якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

Згідно зі ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 640 грн. (а. с. 17).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, понесені ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 640грн. підлягають стягненню з ОСОБА_3 на її користь.

Керуючись ст.ст. 82, 199 СК України, ст.ст. 22, 1212 ЦК України, ч.1 ст. 5, ч.1 ст. 13, ч.2 ст. 81, ст. 211, ст.ст. 258, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-ої особи, на стороні відповідача – ОСОБА_4 «про повернення грошових коштів, одержаних без достатньої правової підстави» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1 Анатолійоича, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6:

- 9819 (дев’ять тисяч вісімсот дев’ятнадцять) гривень 85 копійок, у виплату коштів одержаних без достатньої правової підстави;

- 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок – в оплату судового збору;

Апеляційна скарга на рішення суду – подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Суддя Івченко Т. П.