Рішення № 73100674, 19.02.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/116/18

Провадження № 2/175/39/18

Рішення

Іменем України

19 лютого 2018 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.

при секретарі Труфан С.О.,

за участю: представника позивача – прокурора Єрохіної А.О.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради в особі КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків,

в с т а н о в и в :

Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 звернувся до суду з зазначеним позовом обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Так, вироком Дніпропетровського районного суду від 06.03.2017 року у справі №175/3884/16-к, зміненого Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 року по справі 175/3884/16-к в частині призначеного покарання, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до арешту строком на 45 діб, за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання строком на 1 рік.

У результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді відкритого двостороннього перелому нижньої щелепи: ангулярного ліворуч та ментального праворуч, розриву слизової оболонки нижньої щелепи праворуч, розриву слизової оболонки нижньої щелепи праворуч в області між 3-м та 4-м зубом, які за своїм характером згідно висновків судово-медичної експертизи №2004е від 23.05.2016 року, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюються тривалим розладом здоров'я.

У зв'язку із завданими тілесними ушкодженнями ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова».

Згідно з листом комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» №3/916 від 01.10.2017 року, ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у відділені щелепо-лицевої хірургії у період з 02 по 12 травня 2016 року з приводу відкритого двостороннього перелому нижньої щелепи - в області 43 зуба праворуч та кута щелепи ліворуч. Лікування проводилось за рахунок бюджету та на теперішній час кошти не відшкодовано.

Відповідно до довідки-калькуляції за №3/877 від 18.09.2017 року, наданої лікарнею, вартість лікування потерпілого ОСОБА_4 становить 6270 грн. 70 коп.

У зв’язку з чим прокурор, діючи в інтересах держави, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Дніпропетровського обласного бюджету витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_4 у розмірі 6270,70 грн.

Прокурор у судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти стягнення з нього витрат понесених медичним закладом на лікування потерпілого.

Представники третіх осіб надали заяви про можливий розгляд справи без їх участі та підтримали позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази, давши їм правову оцінку, суд приходить до наступного висновку.

Нормами статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 91 зазначеного Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Частиною 4 ст. 56 ЦПК передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. При цьому, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Предмет позову стосується відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад належать видатки на первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги).

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні ради затверджують обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Невідшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення призводить до ненадходження коштів до бюджету, що суттєво порушує економічні інтереси держави та територіальної громади, виникає необхідність їх захисту. На сучасному етапі розвитку економіки України надзвичайно важливого значення набуває раціональне використання державних коштів, своєчасне та повне наповнення бюджету, особливо зважаючи на значний дефіцит державного та місцевого бюджетів по фінансуванню закладів охорони здоров'я.

Уповноваженими органами Дніпропетровською обласною радою, та комунальним закладом «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» у кримінальному провадженні позови про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_3 не пред'являлись, що свідчить про неналежне здійснення ними своїх повноважень на захист інтересів держави у сфері відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, що є підставою для здійснення органами прокуратури захисту інтересів держави у суді.

Таким чином, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звертається з позовом на захист інтересів держави у сфері відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням в особі Дніпропетровської обласної ради в особі створеного нею комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», який фінансуються за рахунок обласного бюджету.

Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

В ході судового розгляду встановлено, що вироком Дніпропетровського районного суду від 06.03.2017 року у справі №175/3884/16-к, зміненого Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 року по справі 175/3884/16-к в частині призначеного покарання, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до арешту строком на 45 діб, за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання строком на 1 рік. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді відкритого двостороннього перелому нижньої щелепи: ангулярного ліворуч та ментального праворуч, розриву слизової оболонки нижньої щелепи праворуч, розриву слизової оболонки нижньої щелепи праворуч в області між 3-м та 4-м зубом, які за своїм характером згідно висновків судово-медичної експертизи №2004е від 23.05.2016 року, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюються тривалим розладом здоров'я.

У зв'язку із завданими тілесними ушкодженнями ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова».

Згідно з листом комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» №3/916 від 01.10.2017 року, ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у відділені щелепо-лицевої хірургії у період з 02 по 12 травня 2016 року з приводу відкритого двостороннього перелому нижньої щелепи - в області 43 зуба праворуч та кута щелепи ліворуч. Лікування проводилось за рахунок бюджету та на теперішній час кошти не відшкодовано.

Відповідно до довідки-калькуляції за №3/877 від 18.09.2017 року, наданої медичним закладом, вартість лікування потерпілого ОСОБА_4 становить 6270 грн. 70 коп.

Згідно до загального правила встановленого ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року.

Згідно п.4 вказаного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що засудженим ОСОБА_2 лікувальному закладу витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 не відшкодовувались, зазначене є підставою для стягнення вказаної суми у судовому порядку.

Нормами ст.1192 ЦПК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вина відповідача ОСОБА_2 у заподіянні медичному закладу матеріальних збитків у вигляді витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 - доведеною.

За таких обставин, з врахуванням норм чинного законодавства, а також враховуючи той факт, що відповідач пред’явлені позовні вимоги визнав у повному обсязі, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог прокурора, та можливості їх задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до приписів глави 8 ЦПК України, зокрема з відповідача на користь Держави слід стягнути суму судового збору в розмірі 1762,00 грн.

На підставі ст. ст. 3, 22, 1166, 1192, 1206 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 80, 81, 83, 133-135, 137, 141, 258, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради в особі КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ОКПП: НОМЕР_1) на користь Дніпропетровського обласного бюджету в особі Дніпропетровської обласної ради в особі комунального закладу Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» матеріальні збитки у розмірі 6270 гривень 70 копійок (на розрахунковий рахунок 35412001027258 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ОКПО 01985423).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ОКПП: НОМЕР_1) на користь Держави суму судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається через Дніпропетровський районний суд до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко

Повний текст рішення складено 12.03.2018 року.