Рішення № 73100256, 27.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/504/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лисака С.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №816/504/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Суворова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене в листі від 17.01.2018 №357/0/26-18 щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03.01.2018 щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення вказаної земельної ділянки у власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірну, як на його думку, поведінку відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою цього ж суду від 06.03.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Суворова, с. Шамраївка (надалі - третя особа, КСП ім. Суворова).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. У письмовому відзиві на позов вказувала на правомірність оскаржуваного рішення з огляду на той факт, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати в подальшому у власність на сьогодні відноситься до земель колективної власності згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 29.12.1995 серії ІІ-ПЛ №000105, таке право не припинено, а отже надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки третім особам є неможливим.

06.03.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувався ще у 2000-2002 роках, а тому вказаний відповідачем державний акт 1995 року не може вважатися належним доказом права колективної власності на запитувану земельну ділянку. При цьому, з детального аналізу державного акта неможливо чітко встановити межі та місцезнаходження земельної ділянки, а також не зрозуміло, чи включено дану земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Третя особа в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, хоча повідомлялася належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 03.01.2018 ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 звернувся із заявою (вхідний номер С-43/0/25-18 від 03.01.2018) до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с. 35).

Листом від 17.01.2018 №357/26-18 начальник ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_5 відмовив ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, посилаючись на інформацію відділу у Решетилівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, згідно з якою земельна ділянка відноситься до земель колективної власності відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 000105 від 29.12.1995 (а.с. 36).

Позивач не погодився з такою відмовою, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу положень частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вже зазначалося вище, листом від 17.01.2018 №357/0/26-18 начальник ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовив ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з посиланням на обставини її приналежності до земель колективної власності згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000105 від 29.12.1995 (а.с. 36). З урахуванням даного факту відповідач вважає, що він не має права на розпорядження такими землями.

Так, суд встановив, що, дійсно, згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 000105 від 29.12.1995 на підставі рішення Решетилівської районної ради народних депутатів від 29.12.1995 №25 землю передано КСП ім. Суворова у колективну власність (а.с. 33-34).

До теперішнього часу правовий стан земельної ділянки залишається незмінним, інвентаризація земельного масиву, як і зміна правового титулу не здійснювалися.

У зв'язку з цим суд звертає увагу на положення статті 41 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Таким чином, Конституція передбачає наступні форми власності: приватну, державну та комунальну.

Глава 23 Цивільного кодексу України також передбачає наявність лише приватної, державної та комунальної форм власності.

Аналогічно, статтею 78 Земельного кодексу України встановлено, що земля в Україні може перебувати лише у приватній, комунальній чи державній власності.

Отже, діюче законодавство України не передбачає такої форми власності, як колективна.

Позивачем додано до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо КСП ім. Суворова, згідно з яким дане підприємство припинено 02.04.2008 за судовим рішенням про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (а.с. 65-69).

Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка належить третій особі.

Будб-яких інших доказів про те, що спірна земельна ділянка перебуває у чиїй небудь власності матеріали справи не містять.

За таких обставин, посилання відповідача як на підставу відмови у наданні земельної ділянки на наявність права колективної власності, суд вважає безпідставним, оскільки колективна власність не передбачена діючим законодавством як форма власності.

Отже, рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.01.2018 №357/0/26-18 не містить вказівок на наявність підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачених частиною сьомою статті 118Земельного кодексу України, тобто не ґрунтується на вимогах закону.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 17.01.2018 №357/0/26-18, не ґрунтується на вимогах законодавства, а відтак підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 39600, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Суворова (с. Шамраївка, Решетилівський район, Полтавська область) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 17.01.2018 №357/0/26-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03.01.2018 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 02.04.2018.

Суддя ОСОБА_7