Рішення № 73100042, 26.03.2018, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2179/17

2/171/211/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря Титаренко Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Апостолове справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якому зазначено, що 24.10.2013 року відповідач звернувся до банку та підписав Заяву №б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується підписом у заяві.

Вказав, що відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку або інший інтернет/смс-ресурс, зазначений банком.

При укладенні Договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, що встановлює положення щодо договору приєднання.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.

Вказує, що заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю поінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач свої зобов’язання за вказаним Договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 21.11.2017 року має заборгованість за кредитом у розмірі 29649,31 грн., яка складається з наступного: 2905,23 грн. – тіло кредиту, 16050,21 грн. нараховано відсотків за користування кредитом; 8805,81 – нараховано пені, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1388,06 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

У відзиві відповідач виклав заперечення проти позову, просив відмовити у його задоволенні, також просив застосувати до даних правовідносин строк позовної давності. Вважає, що позивач на підтвердження позовних вимог не надав суду доказів щодо наявності у нього боргових зобов’язань перед банком, а також що він отримував кредит у банку, йому відкрито рахунок та надано банківську картку. Вважає, що надані до матеріалів справи розрахунок заборгованості за договором від 24.10.2013 року між ним та банком, копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, копія витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копія витягу з умов та правил надання банківських послуг не є належними та допустимими доказами на підтвердження позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, мотиви їх відхилення, вказавши, що кредитний й договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним, надані докази вважає належними та допустимими. Крім того, до матеріалів справи позивачем надано виписку по рахунку відповідача, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5 та з якої вбачається, що відповідач отримав кредит, кредитну картку та користувався кредитними коштами. Зазначив, що згідно довідки про отримання кредитних карт ОСОБА_1 отримав кредитні карти № 5211537444298256, № 4149439393070168, остання з яких має строк дії до останнього дня місяця 07.2020 року. Вказав, що розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача до спливу строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у відсутності представника ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

01 березня 2018 року відповідач подав до суду письмове клопотання про витребування в позивача виписки про рух коштів по картковому рахунку з 24.10.2013 року по 31.05.2015 року та з 01.06.2015 року по 21.11.2017 року, яке ухвалою суду задоволено. 22 березня 2018 року за клопотанням відповідача було оголошено перерву в судовому засіданні до 26.03.2018 року для його ознайомлення з наданою позивачем випискою про рух коштів по картковому рахунку 5211537444298256, № 4149439393070168. 26 березня 2018 року відповідач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про день і час розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Заяви № б/н від 24.10.2013 року підписаної між банком та відповідачем, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.

Зокрема, станом на 21.11.2017 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 29649,31 грн., яка складається з наступного: 2905,23 грн. – тіло кредиту, 16050,21 грн. нараховано відсотків за користування кредитом; 8805,81 – нараховано пені, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1388,06 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-7).

При цьому, відповідачем в розумінні положень ст.ст.12, 81 ЦПК України наданий банком розрахунок суми заборгованості належними та допустимими доказами не спростовано, а також не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором.

Доводи відповідача, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав суду доказів щодо наявності у нього боргових зобов’язань перед банком, а також що він отримував кредит у банку, йому відкрито рахунок та надано банківську картку спростовуються наданою позивачем випискою по кредитній картці № 5211537444298256, № 4149439393070168 з 01.10.2013 року по 22.03.2018 року (а.с.78-79). Аргументи відповідача щодо не укладення ним договору з позивачем спростовуються анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24.10.2013 року (а.с.8), яка свідчить про укладення договору відповідачем з ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до положень ст.634 ЦК України (а.с.9-24).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, оскільки як видно з виписки за особовим рахунком ОСОБА_1 строк дії картки встановлений до липня 2020 року, тоді як з позовом про стягнення заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 06 грудня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України (а.с.78-82).

Так, статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Крім того, відповідно до вимог частини 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Також слід зазначити, що в силу ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання такого грошового зобов’язання, а кредитний договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафів, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Положеннями пунктів 1.1.5.20, 1.1.5.21, 2.1.1.7.6., 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг визначена відповідальність позичальника за неналежне виконання обов'язків відповідно до законодавства України та умов договору, зокрема, у вигляді штрафу та пені (а.с. 15, 19, 21).

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

У зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Таким чином, згідно вищевказаного розрахунку, станом на 21.11.2017 року заборгованість на користь позивача становить 27761,25 гривні, яка складається з: 2905,23 грн. – тіло кредиту, 16050,21 грн. нараховано відсотків за користування кредитом; 8805,81 – нараховано пені.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1600 грн.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 89, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ( РНОКПП НОМЕР_1, вул.Молодіжна, буд.5, с.Мар’янське Апостолівського району Дніпропетровської області) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.10.2013 року в сумі 27761 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 25 копійок, яка складається з: 2905,23 грн. – тіло кредиту, 16050,21 грн. - відсотків за користування кредитом; 8805,81 – пені.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 500 (п’ятсот) гривень - штрафу (фіксована частина) та 1388 (одна тисяча триста вісімдесят вісім) гривень 06 копійок - штрафу (процентна складова) – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного судового рішення 31 березня 2018 року.

СуддяОСОБА_3