Ухвала суду № 73099866, 02.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 квітня 2018 р. справа № 814/15/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О. в письмовому провадженні розглянув клопотання про закриття провадження в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034 до відповідачаМіністерства освіти і науки України, пр-т Перемоги, 10, м.Київ, 01135 провизнання недостовірної інформації,В С Т А Н О В И В:

В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати недостовірною інформацію, яка надана йому відповідачем, що вища освіта, здобута за радянських часів в інститутах, академіях, університетах, прирівнюється відповідно до чинного законодавства до вищої освіти освітньо - кваліфікаційного рівня спеціаліста (повної вищої освіти) у термінології Закону України «Про вищу освіту» 2002 року або до освітнього рівня магістра та видача позивачу виготовленого у 2016 році дубліката диплома спеціаліста є правомірною.

Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, на підставі ст. 238 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тобто у зв'язку із тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Клопотання обґрунтоване тим, що ст. 5 ч. 1 КАС України визначає перелік способів захисту прав особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень і такого способу захисту, як визнання недостовірною інформації, ця норма не передбачає. В той же час, відповідно до статей 19 і 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. З огляду на наведене, відповідач робить висновок про те, що позовні вимоги про визнання недостовірною інформації, підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

На підставі ст. 205 ч. 9 КАС України, клопотання розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд виходить з наступного.

Як передбачено ст. 5 ч. 1 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Разом із тим, такий перелік способів захисту прав особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень не є вичерпним, так як відповідно до частини 2 наведеної статті, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а тому відсутність такого способу захисту прав особи, як визнання інформації недостовірною, у переліку, наведеному в ст. 5 ч. 1 КАС України, не свідчить про відсутність у адміністративного суду компетенції на розгляд таких позовних вимог.

Відповідно до ст. 293 ч. 1 п. 5 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як визначено ст. 315 ч. 1-2 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З системного аналіз цих норм ЦПК України слідує, що юридичним фактом, який встановлюється в судовому порядку, є не будь-яка обставина чи подія, а тільки така, що відповідає сукупності наступних критеріїв:

- такі факти породжують юридичні наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення прав особи;

- законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Позовна вимога про визнання недостовірною інформації, яка викладена в листі відповідача, не є способом встановлення факту, який має юридичне значення для позивача, так як саме по собі встановлення наявності чи відсутності недостовірної інформації в листі відповідача, не тягне за собою юридичних наслідків для позивача у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні клопотання Міністерства освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 38621185) про закриття провадження у справі, відмовити.

2. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього кодексу. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя А. О. Мороз