Рішення № 73099785, 29.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/699/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Голубенко В.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Мирошниченко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнання факту, що - ОСОБА_1, з 15 липня 1988 року по 20 липня 2001 року працював в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" бетонщиком 3-го розряду;

- визнання неправомірними дій та рішення відповідача від 01.12.2017 року № 458 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку;

- зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09 листопада 2017 року.

Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі також - відповідач, Лубенське об'єднане УПФУ Полтавської області) про визнання дій та рішення неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідачем безпідставно відмовлено в призначенні йому пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому нормами чинного законодавства порядку.

Так, відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, зазначив, що запис у трудовій книжці позивача про період роботи ОСОБА_1 в ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року викликає сумнів. Тому підтвердженим є страховий стаж позивача, який складає лише 5 років 04 місяці 02 дні, що є підставою для відмови в призначенні йому пенсії за віком.

Позивач вважає таку відмову неправомірною, з огляду на те, що факт трудових відносин позивача з ремонтно-будівельним кооперативом "Будівельник" підтверджується наявною в нього трудовою книжкою, показами свідків - осіб, які працювали на цьому ж підприємстві (голови кооперативу, касиром (бухгалтером) кооперативу, комірником кооперативу).

З урахуванням стажу роботи в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" у період з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року, страховий стаж ОСОБА_1 становить більше 18 років, що дає йому право на отримання пенсії за віком.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Надали пояснення, аналогічні викладеному обґрунтуванню позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на позов, що надійшов до суду, відповідач зазначив наступне.

Приймаючи рішення № 458 від 01.12.2017 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, Лубенське об'єднане УПФУ Полтавської області виходило з того, що у позивача відсутній необхідний трудовий стаж роботи, оскільки період роботи позивача з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" викликає сумнів. Підставою для таких висновків стали недоліки трудової книжки, а також відсутність будь-яких документів Лубенського ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник" в архівних установах.

Таким чином, відповідач вважав позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, а також покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дослідивши письмові пояснення ОСОБА_6, матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського об'єднаного УПФУ Полтавської області зі заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для призначення пенсії за віком позивач надав наступні документи: атестат про навчання в Лубенському технічному училищі № 2 від 19.07.1980 року № 4341; довідку про навчання в Лубенському СПТУ № 45 м. Хорол від 13.11.2017 року № 464; довідку від 09.11.2017 року № 11 про підтвердження факту роботи в Вовчицькому споживчому товаристві з 02.12.1981 року по 06.09.1984 року; довідку від 17.10.2017 року № 3 про підтвердження факту роботи в Малому приватному підприємстві ВТП "Квант" з 02.01.2008 року по 30.06.2008 року, а також трудову книжку, в яку внесено запис про прийом та звільнення його з роботи в ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник".

Мотивуючи своє рішення відсутністю необхідного страхового стажу роботи, оскільки період роботи позивача з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" викликає сумнів, відповідач прийняв рішення від 01.12.2017 року № 458 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Позивач, вважаючи, що відповідним рішенням Лубенським об'єднаним УПФУ Полтавської області, порушені його права, звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (надалі Порядок № 637), встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач як на підставу свого висновку про непідтвердженість страхового стажу позивача посилається на неточності у трудовій книжці ОСОБА_1: порушення в нумерації аркушів трудової книжки НОМЕР_2, відсутність на відтиску печатки підприємства коду ЄДРПОУ; посилання на заповнення трудової книжки неуповноваженою, як на його думку, особою.

Необхідно зазначити, що код ЄДРПОУ - унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, створеному відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України".

Зважаючи на те, що відповідні коди підприємствам почали присвоюватись лише у 1996 році, печатка підприємства могла не містити відповідного коду. Відсутність такого коду на відтиску печатки не означає з необхідністю недійсність такої печатки.

Суд звертає увагу, що з наявних в матеріалах справи копій трудових книжок інших осіб, які працювали на зазначеному підприємстві (ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с. 55,57/), а також копій наданих звітів про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду /а.с. 49-53/ встановлено, що вони містять ідентичні відтиски печатки підприємства без зазначення коду ЄДРПОУ.

Необхідно також зазначити, що з метою підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 у ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" судом були допитані в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, та працювали, відповідно, комірником та бухгалтером.

Крім того, до матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_6 - голови ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник" /а.с. 41-42/.

Зі свідчень вказаних осіб встановлено, що у 2000 році на підприємстві відбулась пожежа, внаслідок якої була втрачена велика кількість документів.

Втратою трудової книжки у пожежі голова підприємства ОСОБА_6 пояснив порушення в нумерації аркушів трудової книжки НОМЕР_2 позивача, оскільки трудова книжка відновлювалась після пожежі.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердити той факт, що ОСОБА_1 дійсно працював у ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" бетонщиком.

Щодо особи ОСОБА_8, яким заповнена трудова книжка, судом встановлено таке.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що записи у трудову книжку позивача, здійснені особою ОСОБА_8, не можуть вважатись достовірними, оскільки на час працевлаштування ОСОБА_1 ОСОБА_8 ще не працював у ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник", а на час звільнення позивача з вказаного підприємства ОСОБА_8 вже не працював у ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник", так як звільнився у 1999 році.

З письмових пояснень ОСОБА_6 - голови ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник", встановлено, що ОСОБА_8 після свого звільнення з ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник" допомагав ОСОБА_6 в частині виконання обов`язків інспектора відділу кадрів до 2003 року. У зв`язку з цим саме ОСОБА_8 у 2001 році відновлювалась втрачена після пожежі трудова книжка ОСОБА_1

З огляду на викладене, а також те, що показами свідками підтверджується факт трудового стажу позивача у ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник", суд приходить до висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду часу роботи ОСОБА_1 в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року. Доводи відповідача щодо сумнівів у підтвердженості цього стажу роботи, суд вважає припущеннями, які належними доказами не підтверджені. У той же час рішення суб"єкта владних повноважень, яке стосується права особи, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, рішення Лубенського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 458 від 01.12.2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав непідтвердження його страхового стажу у відповідний період, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09 листопада 2017 року, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача з призначення пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09 листопада 2017 року, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Натомість, з огляду на встановлення судом підтвердженості підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду часу його роботи в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року, суд знаходить обґрунтованим застосування іншого способу захисту порушеного права ОСОБА_1

Порушене право позивача, як на думку суду, має бути відновленим внаслідок зобов"язання Лубенського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу роботи період часу роботи ОСОБА_1 в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року та зобов"язання Лубенського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням наявного страхового стажу роботи за період часу з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року.

Застосування такої форми захисту порушеного права не буде втручанням до дискреційних повноважень відповідача та одночасно є достатньою гарантією поновлення права на пенсію за віком, виходячи з установлених судом фактів.

Що ж стосується позовної вимоги про встановлення факту того, що ОСОБА_1, з 15 липня 1988 року по 20 липня 2001 року працював в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" бетонщиком 3-го розряду - суд не вважає за можливе задовольнити таку вимогу, оскільки встановлення фактів не входить до повноважень адміністративного суду, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп. і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу, складає 352 грн 40 коп.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) до Лубенського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м.Лубни Полтавської області вул.Шевченка, 8, код ЄДРПОУ 37710525) задовольнити частково.

Рішення Лубенського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 458 від 01.12.2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком - визнати протиправним та скасувати.

Зобов"язати Лубенське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу роботи період часу роботи ОСОБА_1 в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року.

Зобов"язати Лубенське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням наявного страхового стажу роботи за період часу з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Лубенського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області частину витрат зі сплати судового збору у сумі 352,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков