Рішення № 73099766, 02.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 539/3397/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерство оборони України про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

19.12.2017 ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до Міністерство оборони України (надалі - МО України, відповідач) про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.12.2017 справу №539/3397/17 за позовом ОСОБА_2 до МО України про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просить суд:

- визнати неправомірним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно Протоколу №122 від 24.11.2017, пункт 34, щодо відмови ОСОБА_2 у призначені одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати МО України призначити ОСОБА_2 виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Порядку №975, в розмірі 275600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

21.03.2018 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив (а.с.71-73), в якому зазначено, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби 17.10.1999 до набуття чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 04.04.2006 №3597-IV, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. Інвалідність ОСОБА_2 встановлена 20.11.2013 до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 04.07.2012 №5040, і тому позивач немає права на виплату одноразової грошової допомоги.

23.03.2018 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (а.с.77-79), в якому позивач спростовує доводи відповідача. Наголошує, що право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності виникає з моменту встановлення інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК.

Сторони у судове засіданні не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є пенсіонером, інвалідом війни 2 групи з 20.11.2013.

З 20.11.2013 йому встановлено вперше II групу інвалідності безстроково, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджено довідкою МСЕК серія 10 ААА№ 195726 (а.с.10).

ОСОБА_2 звернувся з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, що передбачена статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Листом Полтавського обласного військового комісаріату від 15.03.2016 №10/153/ВСЗ (а.с.84) ОСОБА_2 було повідомлено, що документи щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 повернуті Департаментом фінансів Міністерства оборони України (лист №248/3/6/1089 від 29.02.2016) без реалізації, оскільки він отримав первинно інвалідність до прийняття нормативно-правових актів, якими встановлене таке право (до 01.01.2014р.).

Не погоджуючись з відповіддю ОСОБА_2 звернувся до суду.

Так, постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.05.2017 у справі №539/898/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність МО України з розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; зобов'язано МО України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийняти по ній рішення (а.с.32-41).

На виконання вказаних судових рішень Департаментом фінансів Міністерства оборони України повідомлено позивача листом від 23.02.2018 №248/3/6/562 (а.с.67) про те, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протоколом від 24.11.2017 №122) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Так, в пункті 34 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.11.2017 №122 зазначено, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 04.04.2006 №3597-IV, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності редакції статті 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с.68).

Посилаючись на вказані обставини, відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістом статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка була чинною на день встановлення позивачу ІІ групи, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975).

Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Виходячи з буквального тлумачення положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" суд дійшов до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця пов'язується не з часом звільнення його з військової служби, а пов'язується з фактом і часом встановлення йому інвалідності як звільненому зі служби військовослужбовцю, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №21-446а14 (ЄДРСР №42010789), від 21.04.2015 у справі №21-135а15 (ЄДРСР №44131165) та постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №806/694/16 (№К/9901/12392/18) (ЄДРСР №72506049).

Відтак, твердження відповідача в частині відсутності у позивача права на одноразову грошову допомогу у спірних правовідносинах, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність пункту 34 протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.11.2017, щодо відмови ОСОБА_2 в призначені одноразової грошової допомоги.

Як наслідок, слід зазначити, що відповідно до п.п. 12, 13 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (п. 14 Порядку № 975).

Згідно з пп. 27 п. 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що лише відповідач приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому останній не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №816/978/16 (№К/9901/11637/18) (ЄДРСР № 72449557).

З урахуванням викладеного, виходячи з положень пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення позову може прийняти рішення із застосуванням іншого способу захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з метою забезпечення ефективного захисту останніх, суд дійшов до висновку про необхідність зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, стосовно ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 20.11.2013, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

У силу частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 245, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; рнокпп НОМЕР_1) до Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 22990305) про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 34 протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.11.2017 щодо відмови ОСОБА_2 в призначені одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, стосовно ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 20.11.2013, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Головуючий суддя Г.В. Костенко