Рішення № 73099658, 02.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/244/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

за участю секретаря - Сидорівського С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі – Позивач або ОСОБА_1В.) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі – Відповідач або ДФС України) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України, надану ОСОБА_1, що викладена у листі №2927/Р/9999-130703-14/1ПК від 11.12.2017 року.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, є платником єдиного податку 3 групи, без найманих працівників. Видами діяльності ОСОБА_1 зокрема є: 74.90 «інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.», який включає діяльність з оцінювання, крім оцінювання нерухомого майна і об’єктів страхування; 66.21 «оцінювання ризиків та завданої шкоди», який включає оцінку ризику та збитків. Позивач зазначає, що зазначену оціночну діяльність позивач здійснює на підставі Свідоцтва № 851 від 23.08.2013 року, виданого Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 «визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу». Позивач зазначає, що він внесений до Державного реєстру атестованих судових експертів. У зв’язку з вищевикладеним, відповідно до п. 14.1.226 Податкового кодексу України (далі – ПК України), Позивач є особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, а тому повинен стати на податковий облік як самозайнята особа. Позивач зазначає, що з метою уникнення подвійного оподаткування він звернувся до ДФС України з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) Чи потрібно ОСОБА_1, зареєстрованому як фізична особа-підприємець, окремо ставати на податковий облік як самозайнята особа?

2) Чи потрібно ОСОБА_1 вести податковий облік та сплачувати податки, ЄСВ окремо по фізичній особі-підприємцю та окремо по самозайнятій особі?

3) У випадку реєстрації як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, яким чином ОСОБА_1 проводити податковий облік та які податки та збори сплачувати від здійснення оціночної діяльності, у т.ч. проведення судових експертиз?

Листом № 2927/Р/9999-130703-14/1ПК від 11.12.2017 року Відповідач надав ОСОБА_1 письмову податкову консультацію, у якій роз’яснив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно здійснює підприємницьку діяльність зобов’язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску, така особа веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів. Позивач зазначає, що виходячи зі змісту вказаної консультації, фізична особа-підприємець, яка одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отримання/понесення від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності та здійснює окремо розрахунки з бюджетом, тобто веде дві книги обліку доходів і витрат: затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 року, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, другу книгу-для обліку доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування (залежно від обрання групи платника єдиного податку), затверджену наказом Міністерства фінансів України № 579 від 19.06.2015 року. При цьому Позивач зазначає, що він здійснює виключно види діяльності, які пов’язані з його професійним статусом експерта, іншої господарської діяльності він не здійснює, у зв’язку з чим податкова консультація фактично передбачає додаткове податкове навантаження та подвійне оподаткування. Вважаючи, що вищевказана податкова консультація суперечить нормам податкового законодавства, Конституції України та підлягає скасуванню, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 30.01.2018 року було відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) у судове засідання (а.с. 2-3).

Представник Відповідача надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених в письмовому відзиві (а.с. 76-78). Так, в письмовому відзиві на адміністративний позов представник Відповідача зазначив, що відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 02.11.2017 року звернувся до Головного управління ДФС в Одеській області із запитом про надання індивідуальної податкової консультації, згідно якого просив роз’яснити чи необхідно йому ставати на облік як самозайнята особа, якщо він зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця; чи необхідно вести облік та сплачувати податки, ЄСВ, окремо по фізичній особі-підприємцю та окремо по самозайнятій особі; яким чином проводити податковий облік та які податки та збори сплачувати від здійснення оціночної діяльності, у т.ч. проведення судових експертиз. Представник Відповідача зазначає, що 11.12.2017 року ДФС України було складено та направлено на адресу заявника податкову консультацію № 2927/Р/9999-130703-14/ІПК, в якій Позивачу було роз’яснено, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. При цьому фізична особа - підприємець, яка одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності та здійснює окремо розрахунки з бюджетом. Фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (за видом діяльності відмінної від незалежної професійної діяльності) веде дві книги обліку доходів та витрат: затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 року, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, другу книгу-для обліку доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування (залежно від обрання групи платника єдиного податку), затверджену наказом Міністерства фінансів України № 579 від 19.06.2015 року. Крім того, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасного здійснює підприємницьку діяльність зобов’язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску, така особа веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів. Враховуючи викладене, представник Відповідача зазначає, що податкова консультація, яка була надана ОСОБА_1 складена в рамках чинного законодавства, відповідно позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Представник Позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с. 84-85), в якому додатково зазначив, що Позивач не погоджується з висновком у відзиві Відповідача, згідно якого

фізична особа-підприємець, яка має статус самозайнятої особи зобов’язана стати на окремий податковий облік з огляду на наступне. З посиланнями на норми ПК України та Наказу Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – Порядок №1588) представник Позивача зазначає, що в податковому законодавстві є чітко визначена можливість особи, яка провадить незалежну професійну діяльність бути фізичною особою-підприємцем та обліковуватись в податкових інспекціях саме як фізична особа-підприємець, без додаткового окремого обліку, як самозайнята особа. Щодо твердження у відзиві Відповідача, що фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (за видом діяльності відмінної від незалежної професійної діяльності) веде дві книги обліку доходів та витрат представник Позивача зазначає, що з зазначеним твердженням можливо погодитись у випадку провадження різної діяльності (КВЕД) як фізичною особою-підприємцем та особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, проте ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, має одні й ті ж самі види економічної діяльності (КВЕД), а тому йому не потрібно вести подвійний облік однієї й ті є ж самої діяльності. Крім того, представник Позивача не погоджується з твердженням Відповідача щодо того, що ОСОБА_1, як фізична особьа-підприємець - платник єдиного податку, повинен подавати декларацію зі стати єдиного податку, а як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - податкову декларацію про майновий стан та доходи, посилаючись на положення п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПК України, відповідно до яких платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою. Враховуючи викладене, представник Позивача вважає, що ОСОБА_1, перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець, повинен стати на податковий облік у податковому органі як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік, як фізична особа-підприємець на 3-й групі єдиного податку за видами діяльності 74.90, 66.21.

В судовому засіданні 30.03.2018 року представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 30.03.2018 року представник Відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом було встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 03.06.2004 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 556 017 0000 005244 від 13.12.2004 року (а.с. 50-51).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області з 03.06.2004 року, номер взяття на облік 1482 (а.с. 47), та з 01.01.2013 року зареєстрований як платник єдиного податку 3 групи за ставкою 5% (а.с. 52).

ОСОБА_1 здійснює діяльність за кодом КВЕД 66.21-оцінювання ризиків та завданої шкоди; за кодом КВЕД 74.90-інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. (основний) та зареєстрований за адресою: 65123, АДРЕСА_1 (а.с. 54).

Позивач є атестованим судовим експертом з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 «визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», що підтверджується свідоцтвом № 851 від 23.08.2013 року, виданим Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України (а.с. 57), а також внесений до Державного реєстру атестованих судових експертів (а.с. 58-59).

Листом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси №4842/Ф/15-54-08-01 від 04.10.2017 року Позивача було повідомлено, що при проведенні порівняльного аналізу даних Реєстру атестованих судових експертів та даних Реєстру самозайнятих осіб ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було встановлено, що Позивач є судовим експертом, включеним до Реєстру атестованих судових експертів з відміткою про право самостійного провадження судово-експертної діяльності, але не перебуває на обліку як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (з ознакою «судовий експерт»). Також у листі було зазначено, що для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати до контролюючого органу за місцем постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП, заяву за формою № 1-ЄСВ та копію свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, якщо заявником є судовий експерт, який не є працівником державної спеціалізованої установи та отримав право самостійно провадити судово-експертну діяльність.

02.11.2017 року Позивач звернувся до ГУ ДФС в Одеській області із запитом про надання індивідуальної податкової консультації, в якому просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) Чи потрібно ОСОБА_1, зареєстрованому як фізична особа-підприємець, окремо ставати на податковий облік як самозайнята особа?

2) Чи потрібно ОСОБА_1 вести податковий облік та сплачувати податки, ЄСВ окремо по фізичній особі-підприємцю та окремо по самозайнятій особі?

3) У випадку реєстрації як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, яким чином ОСОБА_1 проводити податковий облік та які податки та збори сплачувати від здійснення оціночної діяльності, у т.ч. проведення судових експертиз? (а.с. 25).

Головним управлінням ДФС в Одеській області, за результатами розгляду звернення Позивача, 20.11.2017 року листом №4902/ФПК/15-32-13-11-02 було направлено до ДФС України проект індивідуальної податкової консультації (а.с. 27).

Листом № 2927/Р/9999-130703-14/1ПК від 11.12.2017 року ДФС України було надано ОСОБА_1 письмову податкову консультацію, в якій зокрема було зазначено, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. При цьому фізична особа - підприємець, яка одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат. отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності та здійснює окремо розрахунки з бюджетом. Фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (за видом діяльності відмінної від незалежної професійної діяльності) веде дві книги обліку доходів та витрат: затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 року, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, другу книгу-для обліку доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування (залежно від обрання групи платника єдиного податку), затверджену наказом Міністерства фінансів України № 579 від 19.06.2015 року. Крім того, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасного здійснює підприємницьку діяльність зобов’язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску, така особа веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів (а.с.28-30).

Не погоджуючись із вказаною податковою консультацією, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пп. 19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 52.1 ст. 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З контексту наведених норм ПК України вбачається, що кожен платник податків має право звернутись до контролюючого органу для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права. В разі виникнення спору платника податку з контролюючим органом такий платник в підтвердження правомірності своїх дій може спиратися на отриману податкову консультацію.

При цьому, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено визнання судом податкової консультації недійсною лише в тому випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Обставина щодо ненадання контролюючим органом відповіді на ті чи інші поставлені у зверненні питання в силу норм ПК України не є підставою для визнання такої податкової консультації недійсною.

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, наведеній в ухвалах по справі № К/800/18590/15 від 06.04.2016 року, № К/800/13985/15 від 23.03.2016 року та № К/800/9444/15 від 02.03.2016 року.

Також в своїй ухвалі по справі № К/800/14869/15 від 19.01.2016 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що індивідуальна податкова консультація не може складатись лише з послідовного цитування нормативних актів і не містити остаточних та чітких висновків. Тобто, індивідуальна податкова консультація не повинна сама по собі давати привід для подвійного тлумачення зазначеного в тексті консультації. Так, зокрема, Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 781/11/13-10 від 01.06.2010 року стосовно індивідуальних правових актів зазначив, «Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами». Отже, рекомендація стосовно конкретної ситуації, що виникла у певному податковому періоді у платника податків має чітко зазначатись в тексті індивідуальної податкової консультації.».

Як вбачається зі змісту листа Позивача від 02.11.2017 року, Позивач просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) Чи потрібно ОСОБА_1, зареєстрованому як ФОП, окремо ставати на податковий облік як самозайнята особа?

2) Чи потрібно ОСОБА_1 вести податковий облік та сплачувати податки, ЄСВ окремо по фізичній особі-підприємцю та окремо по самозайнятій особі?

3) У випадку реєстрації як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, яким чином ОСОБА_1 проводити податковий облік та які податки та збори сплачувати від здійснення оціночної діяльності, у т.ч. проведення судових експертиз?

За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа-платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до положень Закону України «Про судову експертизу», судово-експертна діяльність може здійснюватись атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів та отримали свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта. Судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта. Такі умови відповідають наведеному вище визначенню незалежної професійної діяльності. ОСОБА_3 не забороняє судовому експерту займатись іншою діяльністю, не пов’язаною із судовою експертизою, у тому числі підприємницькою діяльністю.

Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому відповідно до п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Положеннями п.167.1 ст. 167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Суд зазначає, що з системного аналізу зазначених положень ПК України та Закону України «Про судову експертизу» випливає, що діяльність судового експерта підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст. 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Разом з тим, відповідно до положень ч.4 п. 6.7 Розділу VI Порядку №1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов’язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту, а саме свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України за формою, що відповідає додатку 9 до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 серпня 2005 року № 86/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 серпня 2005 року за № 882/11162 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 07 листопада 2007 року № 1054/5), із змінами, якщо заявником є судовий експерт, який не є працівником державної спеціалізованої установи та отримав право самостійно провадити судово-експертну діяльність.

Суд зазначає, що у тексті оскаржуваної індивідуальної податкової консультації Відповідачем було зазначено, що фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (за видом діяльності відмінної від незалежної професійної діяльності) веде дві книги обліку доходів та витрат: одну Книгу обліку доходів та витрат, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 року, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, другу Книгу - для обліку доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування (залежно від обраної групи платника єдиного податку), затверджену наказом Міністерства фінансів України № 579 від 19.06.2015 року. ДФС України у тексті податкової консультації було такаож зазначено, що за результатами звітного року такий платник податку подає дві податкові декларації: податкову декларацію про майновий стан і доходи - для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, до 1 травня року, що настає за звітним, та самостійно сплачує суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій податковій декларації до 1 серпня року, що настає за звітним, за формою, затвердженою наказом ДФС України № 859 від 02.10.2015 року; податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця – для відображення доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 578 від 19.06.2015 року, яка подається у строки відповідно до ст. 296 ПК України.

Суд критично оцінює вказані висновки Відповідача стосовно того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасного здійснює підприємницьку діяльність зобов’язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску, вести різний податковий облік та подавати до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 здійснює діяльність за кодом КВЕД 66.21-оцінювання ризиків та завданої шкоди (який включає оцінку ризику та збитків); за кодом КВЕД 74.90-інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. (основний) (який включає діяльність з оцінювання, крім оцінювання нерухомого майна і об’єктів страхування), а також є Позивач є атестованим судовим експертом з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 «визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу». Суд зазначає, що діяльність Позивача у якості судового експерта передбачає визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів, їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність Позивача відмінною від незалежної професійної діяльності, відповідно відсутні підстави для зобов’язання Позивача вести подвійний облік доходів та витрат.

Відповідно до п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року, на норми якого посилається Відповідач у тексті оскаржуваної індивідуальної консультації, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами - підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування. Проте суд зазначає, що з аналізу змісту даної норми у розрізі положень ПК України випливає, що вона застосовується у разі якщо особа, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем здійснює відмінні види діяльності. При цьому суд також керується встановленим п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України принципом презумпції правомірності платника податку, відповідно до якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податку.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою. Таким чином суд дійшов висновку, що оскільки види діяльності ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, співпадають, то він не має обов’язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з огляду на ті обставини, що фактично у даному випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що протирічить принципам податкового законодавства

Щодо питання обліку та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – ОСОБА_3 України №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок)-консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Відповідно до п.4, п.5 ч.1 ст. 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності

Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.

Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України № 2464, зокрема відповідно до ч.3 ст.5 Закону України № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014 року. Суд зауважує, що оскільки Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», до нього не можуть застосовуватись положення ч.3 ст.5 Закону України № 2464. Зазначені висновки суду підтверджуються також положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України № 2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Разом з тим, п.3 ч.1 ст.7 Закону України № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3-й групі єдиного податку за видами діяльності КВЕД 74.90, 66.21.

Суд також дійшов висновку, що оскаржувана податкової консультація суперечить змісту податкового законодавства, не містить остаточних та чітких висновків, а також дає привід для подвійного тлумачення зазначених в тексті консультації правових норм.

Враховуючи викладене, індивідуальна податкова консультація №2927/Р/9999-130703-14/1ПК є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що відповідно до абз.2 п. 53.2 ст. 53 ПК України, скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією №29-1441Н/1 від 17.01.2018 року (а.с. 4), Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 704,80 грн.

З урахуванням задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Державної фіскальної служби України, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь Позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 242-246, 258, 293, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65123, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України, надану ОСОБА_1, що викладена у листі №2927/Р/9999-130703-14/1ПК від 11.12.2017 року.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (65123, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Стеценко О.О.

.