Ухвала суду № 73099103, 02.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

02 квітня 2018 року СєвєродонецькСправа № 812/518/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Попаснянської районної державної адміністрації - військово-цивільної адміністрації Луганської області в особі голови Шакуна Сергія Вікторовича про визнання неправомірним та скасування розпорядження від 26 грудня 2017 року № 730 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 24 жовтня 2016 року № 398»,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Попаснянської районної державної адміністрації - військово-цивільної адміністрації Луганської області в особі голови Шакуна Сергія Вікторовича (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати неправомірним та скасувати розпорядження № 730 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 24 жовтня 2016 року № 398», яке було прийняте 26 грудня 2017 року головою Попаснянської районної державної адміністрації - керівником Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації Шакуном Сергієм Вікторовичем.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Попаснянської районної державної адміністрації - військово-цивільної адміністрації Луганської області в особі голови Шакуна Сергія Вікторовича про визнання неправомірним та скасування розпорядження від 26 грудня 2017 року № 730 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 24 жовтня 2016 року № 398» залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, разом з її копією для вручення відповідачу.

26 березня 2018 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним № 7127/2018 від позивача надійшла заява від 22 березня 2018 року б/н про усунення недоліків позовної заяви, до якої серед іншого надана позовна заява від 22 березня 2018 року б/н, оформлена з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, разом з її копією для вручення відповідачу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на таке.

За частиною першою статті 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема, зазначаються відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт (пункт 10 частини п'ятої статті 160 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Отож, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

В позовній заяві від 22 березня 2018 року б/н позивач зазначив, що розпорядження голови Попаснянської районної державної адміністрації - керівника Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації від 24 жовтня 2016 року № 398 та від 26 грудня 2017 року № 730 є регуляторними нормативно-правовими актами у сфері господарської діяльності, якими встановлюються розміри допорогових закупівель та мінімальна вартість товарів, послуг та робіт відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Розпорядження голови Попаснянської районної державної адміністрації - керівника Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації від 26 грудня 2017 року № 730 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 24 жовтня 2016 року № 398» прийнято з суттєвим порушенням процедури прийняття регуляторного нормативно-правового акта, так як проект цього розпорядження заздалегідь не виготовлявся і не проходив обов'язкову процедуру публічного обговорення громадськістю.

Право на оскарження регуляторного нормативно-правового акта позивач в позовній заяві обґрунтував тим, що він як громадянин України, платник податків та представник громади Попаснянського району має право на участь в управлінні справами як держави в цілому, так і Попаснянського району окремо. Також позивач вказав, що він має право на участь у формуванні та реалізації державної політики, в тому числі й у сфері господарської діяльності, а відповідач своїми діями фактично порушив такі права позивача.

За твердженням позивача у позовній заяві розпорядження голови Попаснянської районної державної адміністрації - керівника Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації від 26 грудня 2017 року № 730 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 24 жовтня 2016 року № 398» порушує право позивача як представника громадськості на участь у реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, у зв'язку з чим підлягає безумовному скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Вказане підтверджується і нормою частини другої статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Тобто, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Таким чином враховуючи наведене нормативне регулювання, право на оскарження регуляторних нормативно-правових актів мають лише суб'єкти останнього в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб'єктами вказаних правовідносин, права оскаржувати такі рішення не мають.

Позивач у позовній заяві не довів свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано оскаржуваний акт - у відносинах по здійсненню розпорядниками коштів районного бюджету допорогових публічних закупівель товарів, робіт та послуг в Попаснянському районі.

Оскільки адміністративна процесуальна дієздатність позивача у відносинах, врегульованих оспорюваним розпорядженням голови Попаснянської районної державної адміністрації - керівника Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації від 26 грудня 2017 року № 730 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 24 жовтня 2016 року № 398», законодавчо обмежена, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

Керуючись статтями 5, 160, 170, 256, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Попаснянської районної державної адміністрації - військово-цивільної адміністрації Луганської області в особі голови Шакуна Сергія Вікторовича про визнання неправомірним та скасування розпорядження від 26 грудня 2017 року № 730 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 24 жовтня 2016 року № 398».

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.І. Чернявська