Ухвала суду № 73098105, 29.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" березня 2018 р. Справа№ 910/15184/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про відвід судді Корсакової Г.В., подану при розгляді апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.10.2017 (повний текс складено 31.10.2017)

у справі № 910/15184/17 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал Логістик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Комплект»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк України

про розірвання договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агро Комплект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал Логістик»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1)Національний банк України

2) Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

про визнання кредитором, визнання іпотекодержателем, визнання права

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал Логістик» (далі - ТОВ «Агротермінал Логістик») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Комплект» (далі - ТОВ «Агро Комплект»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України ( далі Нацбанк України) про розірвання договору.

02.10.2017 ТОВ «Агро Комплект» подало зустрічну позовну заяву до ТОВ «Агротермінал Логістик», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Нацбанк України та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання кредитором, визнання іпотекодержателем, визнання права.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі №910/15184/17 в задоволенні первісного позову ТОВ «Агротермінал Логістик» відмовлено повністю.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ «Агро Комплект» задоволено частково.

Визнано ТОВ «Агро Комплект» кредитором за кредитним договором №120 від 05.12.2014, укладеним між Національним банком України та ПАТ КБ «Приватбанк», на суму у розмірі 100 000,00 грн.

Визнано ТОВ «Агро Комплект» іпотекодержателем за іпотечним договором №121 від 08.12.2014, укладеним між ТОВ «Агротермінал Логістик» та Національним банком України, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №5288, на суму у розмірі 100 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агротермінал Логістик» на користь ТОВ «Агро Комплект» судовий збір у розмірі 3 200,00 грн.

В іншій частині в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Агро Комплект» відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі №910/15184/17 в частині визнання ТОВ «Агро Комплект» кредитором за кредитним договором №120 від 05.12.2014 та іпотекодержателем за іпотечним договором №121 від 08.12.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих вимог за зустрічним позовом.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Нацбанк України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення в частині зустрічного позову про визнання ТОВ «Агро Комплект» кредитором за кредитним договором №120 від 05.12.2014 та іпотекодержателем за іпотечним договором №121 від 08.12.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині зустрічного позову відмовити.

22.03.2018 під час розгляду справи судом апеляційної інстанції надійшла заява ПАК КБ «Приватбанк» про відвід судді Корсакової Г.В. від участі у розгляді апеляційних скарг ПАТ КБ «Приватбанк» та Нацбанку України у справі № 910/15184/17.

Заява про відвід згаданого судді мотивована порушенням порядку визначення колегії суддів для розгляду справи та відсутністю підстав для проведення повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких документів на підтвердження перебування суддів Чорної Л.В. у відпустці та Хрипуна О.О. на лікарняному, а тим більше про їх довготривале перебування у відпустці та на лікарняному відповідно, що унеможливлює розгляд справи за відсутності цих суддів. За твердженнями заявника, з Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що суддя Чорна Л.В. не перебувала у довгостроковій відпустці, оскільки вже 22 та 23 січня 2018 розглядала справи та ухвалювала рішення, що свідчить про порушення головуючим суддею Корсаковою Г.В. приписів ч. 1 ст. 273 ГПК України щодо строків розгляду справи, отже про упередженість та необ'єктивність цього судді.

За приписами п.п. 1-3 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Розглянувши вищенаведену заяву, колегія суддів в складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Тарасенко К.В., Суліма В.В. дійшла висновку про її необґрунтованість, адже наведені заявником доводи на її обґрунтування, не можуть бути підставою в розумінні статей 35, 36 ГПК України для відводу судді Корсакової Г.В. від розгляду даної справи. З огляду на наведене ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 зупинено провадження у справі №910/15184/17, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до приписів ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2018 заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про відвід судді Корсакової Г.В. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Жук Г.А., Мальченко А.О.

За змістом п. п. 7, 11 ст. 39 ГПК України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, в у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Розглянувши заяву про відвід судді Корсакової Г.В., апеляційний суд дійшов висновку про її безпідставність та необґрунтованість.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 3 травня 2007 року встановлено, що «безсторонність» в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

За рішенням у справі «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 (104) як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (її) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява N 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, № 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

За приписами п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 (із змінами та доповненнями), у випадку неможливості участі судді, який не є суддею-доповідачем, у розгляді справи (тимчасова непрацездатність, відпустка, відрядження, припинення повноважень тощо) заміна такого судді у складі визначеної автоматизованою системою колегії суддів здійснюється системою на виконання службової записки судді-доповідача (головуючого судді) у справі, що додається до матеріалів справи, за розпорядженням керівника апарату суду (уповноваженої ним особи) щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, із числа суддів постійної колегії з урахуванням резервних суддів.

У разі неможливості визначити суддю із зазначеного в абз. 1 п. 5.1 Засад використання АСДС складу, суддя визначається з числа суддів відповідної судової палати з урахуванням їх спеціалізації; у разі такої неможливості - з числа всіх суддів Київського апеляційного господарського суду.

Відповідний протокол повторного автоматизованого розподілу створюється автоматизованою системою та долучається до матеріалів справи.

Як встановлено матеріалами справи, заміну суддів Чорної Л.В. та Хрипуна О.О. було здійснено на підставі вмотивованих службових записок головуючого судді на підставі пп. 2.3.25 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016.

При цьому, Положення про автоматизовану систему документообігу суду не містить чіткої заборони на зміну складу суду, а Засади використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді не пов'язують наявність підстав для зміни судді, який не є суддею-доповідачем, у розгляді справи зі строком, протягом якого суддя перебуває у відпустці.

Таким чином, заміна суддів Чорної Л.В. та Хрипуна О.О. та відповідно визначення остаточної колегії суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Тарасенко К.В., Суліма В.В. (на момент звернення з відповідною заявою) відбулося у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

За рішенням у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006 «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас, згідно п. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Розглянувши заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про відвід судді Корсакової Г.В., апеляційний суд не знайшов підстав для її задоволення, адже наведені заявником доводи в розумінні ст.ст. 35, 36 ГПК України не можуть бути підставою для відводу вищенаведеного судді, а заміна суддів Чорної Л.В. та Хрипуна О.О., які входили до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, в зв'язку з перебуванням у відпустці та на лікарняному відповідно, не свідчить про неупередженість та необ'єктивність судді Корсакової Г.В.

За таких обставин, керуючись ст. ст. ст. 35, 36, 39, 234 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про відвід судді Корсакової Г.В. відмовити.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко