Постанова № 73097869, 28.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. Справа № 907/643/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автокапітал» за № 24/12 від 14.12.2017 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 року (повне рішення складено 01.12.2017 року, суддя Пригара Л.І.)

у справі № 907/643/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Автокапітал», м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніката», м. Ужгород

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Трекер», м. Мукачево Закарпатської області

про визнання недійсними окремих положень Договору відступлення прав вимоги № 11/08/17 від 11.08.2017 року та Акту приймання-передачі прав вимоги від 11.08.2017 року до Договору від 11.08.2017 року.

за участю представників:

від позивача: Гайдучик О.Д. - ордер серії КС № 43661 від 16.01.2018 року

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Калинюк Ю.Ю. - ордер серії ЗР № 33809 від 22.01.2018 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Автокапітал» звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовом до ТзОВ «Ніката» та ТзОВ «Тайм Трекер» про визнання недійсними окремих положень договору відступлення прав вимоги № 11/08/17 від 11.08.2017 року та Акту приймання - передачі прав вимоги від 11.08.2017 року до договору від 11.08.2017 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 року у справі № 909/643/17 в позові Приватного акціонерного товариства «Автокапітал» відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Приватне акціонерне товариство «Автокапітал» подало апеляційну скаргу за № 24/12 від 14.12.2017 року, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що позивачем не було подано доказів в підтвердження того, що в момент вчинення правочину, а саме 11.08.2017 року стороною правочину (відповідачем) були недодержані вимоги, які встановлені ч.ч 1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідачем 1 було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 26.01.2018 року, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 року залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 стверджує, що заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує його становище та не зачіпає його інтереси.

Відповідачем 2 було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 26.01.2018 року, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 року залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 стверджує, що відступлення права вимоги може здійснюватися щодо дійсної вимоги впродовж всього часу існування зобов'язальних правовідносин.

Відповідач 1 явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

18.07.2012 року на території Дочірнього підприємства «Барва-Авто» ТзОВ «Барва», що знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5А, виникла пожежа автомобіля «Mercedes-Benz Actros 1844» 2011 року, № АА6694ОМ, внаслідок якої пошкоджено автомобілі, що знаходились поруч, зокрема, автомобіль «Mersedes Benz Actros 1844», АА6695ОМ.

За фактом пожежі 18.07.2012 року порушено кримінальну справу за № 21034512, у ході розслідування якої були проведені пожежно - технічна та металографічна експертизи щодо причин виникнення пожежі.

29.09.2012 року слідчим СВ Мукачівського МВ УМВС в Закарпатській області винесено постановку про закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочину. У ході розслідування якої було виключено можливість умисного пошкодження автомобіля «Mercedes-Benz Actros 1884», АА6694ОМ, шляхом підпалу сторонніх осіб та встановлено, що причиною займання зазначеного автомобіля було коротке замикання електричних провідників.

Матеріалами справи підтверджується, що офіційне ввезення транспортного засобу «Mercedes-Benz Actros 1844» (VIN - WDB9340331L587377) на територію України здійснено Приватним акціонерним товариством «Автокапітал» (міжнародна товарно- ранспортна накладна CMR А № 017114).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 року у справі № 910/17993/15 стягнуто з ПрАТ «Автокапітал» на користь ТОВ «Тайм Трекер» 665720 грн. заборгованості, 141430,48 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 34909 грн. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль». Зазначене рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 року та постановою Верховного суду від 30.01.2018 року.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 року у справі № 910/17993/15 встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Автокапітал» ввезло на територію України транспортний засіб «Mercedes-Benz Actros 1844», який мав дефект у вигляді недостатності ізоляційних властивостей електричного дроту, а тому несе відповідальність за завдану шкоду.

Настання 18.07.2012 року пожежі було визнано ПАТ «ХДІ страхування» страховим випадком, згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту від 02.09.2011 року № 06-000198-62, за яким застраховано автомобіль «Mercedes-Benz Actros 1844», АА6695ОМ.

У зв'язку з цим, на підставі складеного 08.11.2012 року страхового акту № 786-06/12-62, ПАТ «ХДІ страхування» перерахувало на рахунок ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва» 665 720,00 грн. страхового відшкодування.

В подальшому, за договором відступлення права вимоги від 22.08.2013 р. № 22-08-6695 ПАТ «ХДІ страхування» (первісний кредитор) передав ТзОВ «Ніката» (новому кредитору) права вимоги до особи (суброгація), продавця та/або виробника транспортного засобу, чи будь - якої третьої особи (далі - боржник, а в множині - боржники), у яких згідно чинного законодавства України, інших країн або норм міжнародного права, укладених договорів та правочинів виникли відповідні зобов'язання з правовідносин по виробництву транспортного засобу, його гарантійному обслуговуванню, забезпеченню належної якості, комплектності транспортного засобу впродовж гарантійного строку та строку придатності, обміну транспортного засобу неналежної якості на аналогічний транспортний засіб належної якості, реалізації транспортного засобу (поставки, продажу, передачі в фінансовий лізинг, відчуження в інший спосіб, а також будь-яких інших правочинів, але не виключно), ввезення його на митну територію України, всіх видів відповідальності боржника/боржників за невиконання або неналежне виконанням ними своїх зобов'язань в усіх вказаних вище, а також будь-яких існуючих, але не виключно, правовідносинах (зобов'язаннях) перед будь-якими особами, в тому числі, але не виключно перед ДП «Барва Авто» ТОВ «Барва», як лізингоодержувачем транспортного засобу за договором фінансового лізингу № LC5543-07/11 від 13.07.2011 року, договором поставки товару № Р5542-07/11 від 13.07.2011 року, зокрема, п. 1.3. такого договору, та страхувальником за договором страхування, первісним кредитором, новим кредитором, іншими третіми особами, в тому числі, але не виключно за шкоду/збитки заподіяні внаслідок неналежної якості та скритих недоліків транспортних засобів, з будь-яких інших причин, а також настання страхового випадку, страхове відшкодування за якими було виплачене первісним кредитором на користь лізингоодержувача згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-000198-62 від 02.09.2011 року та страхового акту № 786-06/12-62 від 08.11.2012 року за пошкодження автомобіля Mercedes Benz Actros 1844, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА6695ОМ, номер кузова (шасі): WDB9340331L587623, - у розмірі фактично виплаченої суми 665 720 грн.

До договору відступлення права вимоги № 22-08-6695 від 22.08.2013 року сторонами підписано Акт приймання - передачі права вимоги та документів.

Пізніше, 11.08.2017 року між ТзОВ «Ніката» (первісний кредитор) та ТзОВ «Тайм Трекер» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги № 11/08/17 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв та набув всі без винятку наявні у первісного кредитора відповідно до договору відступлення прав вимоги № 22-08-6695 від 22.08.2013 року, укладеного між ПАТ «ХДІ страхування» та ТзОВ «Ніката», права вимоги (суброгація) до особи, продавця та/або виробника транспортного засобу, чи будь-якої третьої особи (далі - боржник, а в множині - боржники), у яких згідно з чинним законодавством України, законодавством інших країн або нормами міжнародного права, укладеними договорами та правочинами, виникли відповідні зобов'язання з правовідносин по виробництву транспортного засобу, його гарантійному обслуговуванню, забезпеченню належної якості, комплектності транспортного засобу впродовж гарантійного строку та строку придатності, обміну транспортного засобу неналежної якості на аналогічний транспортний засіб належної якості, реалізації транспортного засобу (поставки, продажу, передачі в фінансовий лізинг, відчуження в інший спосіб, а також будь-яких інших правочинів, але не виключно), ввезення його на митну територію України, всіх видів відповідальності Боржника/Боржників за невиконання або неналежне виконання ними своїх зобов'язань в усіх вказаних вище, а також із будь-яких існуючих правовідносин (зобов'язань) із будь-якими особами, в тому числі, але не виключно: із Дочірнім підприємством «Барва Авто» ТзОВ «Барва», як лізингоодержувачем транспортного засобу за договором фінансового лізингу № LC5543-07/11 від 13.07.2011 року, договором поставки товару № Р5542-07/11 від 13.07.2011 року, зокрема п. 1.3. такого договору, та страхувальником за відповідним договором страхування, із первісним кредитором, новим кредитором, іншими третіми особами, в тому числі, але не виключно щодо відповідальності за шкоду/збитки, заподіяні внаслідок неналежної якості та скритих недоліків транспортних засобів, з будь-яких інших причин, а також із настання страхового випадку, страхове відшкодування за якими було виплачене страховиком ПАТ «ХДІ страхування» на користь лізингоодержувача згідно із договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-000198-62 від 02.09.2011 року та страховим актом № 786-06/12-62 від 08.11.2012 року за наслідками пошкодження транспортного засобу: сідельного тягача марки Mercedes-Benz Actros 1844, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА6695ОМ, номер кузова (шасі): WDB9340331L587623, - в розмірі фактично виплаченої суми страхового відшкодування 665 720 грн., надалі - "права вимоги основної суми". Під правами вимоги основної суми, які набуває новий кредитор за даним пунктом договору, сторони розуміють, в тому числі, але не виключно право вимагати від ПАТ «Автокапітал» сплати суми 665 720 грн., що заявлена як позовна вимога у господарській справі № 910/17993/15 за позовною заявою ТзОВ «Ніката» до ПАТ «Автокапітал», ТзОВ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПАТ «ХДІ страхування» про стягнення шкоди, яка розглядається господарським судом міста Києва.

Підпунктами 1.1.2. та 1.1.3 пункту 1.1. договору сторони визначили, що первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги нарахованих первісним кредитором ПАТ «Автокапітал» 3% річних у розмірі 34 909 грн. та інфляційних втрат у розмірі 141 430 грн. 48 коп. та інші права вимоги первісного кредитора до ПрАТ «Автокапітал», які випливають із правовідносин, вказаних у п. 1.1.1. договору та вже виникли або виникнуть (можуть виникнути) у майбутньому, у тому числі право вимоги донарахованих 3% річних та інфляційних понад суми, вказані у пункті 1.1.2. цього договору.

Під «страховим випадком» у цьому договорі сторони розуміють наступну подію: пожежу, що мала місце 18.07.2012 року по вул. Пряшівській, 5А у м. Мукачево Закарпатської області, Україна, в результаті якої було знищено застрахований транспортний засіб: сідельний тягач марки Mercedes-Benz Actros 1844, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА6695ОМ, номер кузова (шасі): WDB9340331L587623 та інші транспортні засоби, майно лізингоодержувача та третіх осіб (п. 1.2. договору).

У відповідності до п. 1.3. договору, під «транспортним засобом» сторони розуміють сідельний тягач марки Mercedes-Benz Actros 1844, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА6695ОМ, номер кузова (шасі): WDB9340331L587623.

Розділом 2 Договору визначено ціну договору, відповідно до якого відступлення права вимоги за договором здійснюється на оплатних умовах. Кошти за відступлення прав вимоги, визначених пунктами 1.1.1.-1.1.3. цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору в безготівковій формі.

11.08.2017 року між ТзОВ «Ніката» та ТзОВ «Тайм Трекер» було підписано Акт приймання-передачі права вимоги за договором про відступлення прав вимоги № 11/08/17 від 11.08.2017 року.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що укладений між ТзОВ «Ніката» та ТзОВ «Тайм Трекер» договір про відступлення прав вимоги № 11/08/17від 11.08.2017 року в частині його підпункту 1.1.1., підпункту 1.1.2., підпункту 1.1.3., частини підпункту 3.3., пункту 3.4., а також Акт приймання - передачі прав вимоги від 11.08.2017 року до договору від 11.08.2017 року в частині пункту 1.1., пункту 1.2., пункту 1.3. вважає неправомірними та такими що підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать положенням ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу.

При цьому вказує, що станом на 11.08.2017 року (на момент укладення оспорюваного договору) у ПрАТ «Автокапітал» не існувало боргових зобов'язань перед ТзОВ «Ніката» ні в силу договору, ні в силу закону, а тому відсутність зобов'язань ПрАТ «Автокапітал» перед ТзОВ «Ніката» робить неможливим передачу від ТзОВ «Ніката» до ТзОВ «Тайм Трекер» неіснуючих прав по відношенню до ПрАТ «Автокапітал».

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Позивач у даній справі (заподіювач шкоди) просить визнати недійсними окремі положення договору уступки права вимоги про стягнення фактично сплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації.

При цьому, колегія суддів зазначає, що правомірність вимоги про стягнення з ПрАТ «Автокапітал» на корить ТОВ «Тайм Трекер» суми 665 720 грн. заборгованості (сплаченого страхового відшкодування), 34 909 грн. 3% річних та 141 430,48 грн. інфляційних нарахувань (згідно оскаржуваного договору) підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 року у справі № 910/17993/15, яке набрало законної сили.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що оспорюваний договір відступлення прав вимоги від 11.08.2017 року разом з Актом приймання - передачі прав вимоги суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь - якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь - якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

А відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Водночас колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є вимога позивача (ПАТ «Автокапітал») про визнання недійсними окремих пунктів договору про відступлення прав вимоги № 11/08/17від 11.08.2017 року та Акту приймання - передачі прав вимоги від 11.08.2017 року до договору від 11.08.2017 року, які укладені між ТзОВ «Ніката» та ТзОВ «Тайм Трекер», як іншої (третьої) заінтересованої особи.

Частиною першою статті 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 1 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1,2 ст. 4 ГПК України (в редакції після 15.12.2017 року) право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Приписами ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином (Лист Верховного Суду від 01.04.2014 року "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України").

Отже, на позивача, як особу, яка не є стороною правочину, покладається обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, а також факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів.

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 515 ЦК України).

З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір щодо заміни кредитора у зобов'язанні, за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору про відступлення права вимоги не порушує умови дійсності останнього і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

У той же час, судом встановлено, що позивачем в силу норм ст. 74 ГПК України не доведено, що договір про відступлення прав вимоги від 11.08.2017 року, порушує його права як у момент його укладення, так і на момент звернення. Адже, згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначене виключає можливість задоволення позову у даній справі.

Твердження апелянта в апеляційні скарзі про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.08.2017 року у справі № 910/17993/15 не існувало на момент укладення спірного договору, а тому суд першої інстанції необґрунтовано посилався на нього, не спростовує висновків щодо того, що спірний договір не порушує прав позивача.

Водночас колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.08.2017 року існувало на момент прийняття оскаржуваного рішення. Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Твердження апелянта про те, що станом на момент укладення оскаржуваного договору, у нього не було зобов'язань перед ТзОВ «Ніката», судом оцінюються критично.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Автокапітал» за № 24/12 від 14.12.2017 року відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 року у справі № 907/643/17 залишити без змін.

2.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20- ти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.04.2018 року.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Судді Дубник О.П.

Зварич О.В.