Постанова № 73097823, 28.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. Справа№ 910/29750/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю учасників апеляційного провадження згідно протоколу судового засідання від 28.03.2018;

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 (повний текст рішення складено та підписано - 24.02.2017)

у справі № 910/29750/15 (головуючий суддя - Турчин С.О., судді - Головіна К.І., Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛА"

про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛА" (надалі - відповідач), з позовом про зобов'язання ТОВ "САНТАЛА" повернути в натурі все майно, а саме: платіжно-технічні комплекси самообслуговування в кількості 2510 одиниць, одержане на виконання договору купівлі-продажу № 01/04-15 від 29.04.2015 ПАТ "Банк національний кредит".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою Фонду на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" проведено перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними. В ході якої встановлено, що договір № 01/04-15 від 29.04.2015 є нікчемним, оскільки банк (ПАТ "Банк національний кредит") здійснив відчуження майна за ціною, яка на 45,63% нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, що свідчить про нікчемність вказаного договору згідно із п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 (повний текст рішення складено та підписано - 24.02.2017) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Також подав клопотання про призначення у даній справі повторної експертизи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду, на думку апелянта, не відповідають дійсним обставинам справи. Так, апелянт зазначив, що суд першої інстацїі не врахував, що спірний правочин є нікчемним на підставі п. 3 ч. 3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк продав (віджучив) майно на 45,63% нижче реальної вартості такого майна. Натомість висновок експерта у даній справі (первісний) є сумнівний, оскільки відповідь на поставлене питання містить словосполучення: «вартість могла становити», що за доводами апелянта не дає ствердної однозначної відповіді щодо визначення вартості спірного майна. А тому просив рішення суду першої інтонації скасувати з прийняттям нового рішення - про задоволення позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 у справі № 910/29750/15 було призначено повторну судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, а також зупинено провадження по справі до закінчення експертних досліджень і отримання судом висновків експертів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 було прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В., поновлено апеляційне провадження у справі № 910/29750/15 та призначено до розгляду на 28.03.2018.

В судовому засіданні 28.03.2018 представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову. Заявив усне клопотання про оголошення перерви, яке було відхилене судом апеляційної інстанції через необгрунтованість.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.03.2018 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Окрім цього подав письмові пояснення у даній справі, які були долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 28.03.2018 суд апеляційної інстанції ухвалою відмовив позивачу в залученні третьої особи без заявлення самостійних вимог - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з підстав, наведених в ухвалі.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАЛА" (відповідач, покупець) було укладено договір №01/04-15 (надалі - договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати (поставити) товар, згідно переліку товару, що міститься в додатку №1 до даного договору, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Найменування, кількість, асортимент (комплектація), модель та ціна товару визначається в переліку товару (додаток №1 до договору), що є невід'ємною складовою частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору та переліку товару (додаток №1 до договору) визначено, що позивач передає відповідачу товар - платіжно-технічні комплекси самообслуговування (далі - ПТКС) у кількості 2510 одиниць. Вартість товару становить 24200000,00 грн. (разом з ПДВ).

В підтвердження факту передачі платіжно-технічних комплексів самообслуговування між сторонами складено та підписано наступні акти приймання-передачі товару: №1 від 20.05.2015, №2 від 21.05.2015, №3 від 22.05.2015, №4 від 23.05.2015, №5 від 24.05.2015, №6 від 25.05.2015, №7 від 26.05.2015, №8 від 26.05.2015, №9 від 27.05.2015, №10 від 28.05.2015, №11 від 29.05.2015, №12 від 29.05.2015, №13 від 29.05.2015. Вказана обставина не заперечувалась та не була спростована сторонами ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду.

Так, згідно із банківськими виписками по особовому рахунку позивача за період з 19.05.2015 по 20.05.2015 відповідачем здійснено оплату вартості товару за договором №01/04-15 від 29.04.2015.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 №358 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 № 114, згідно з яким у ПАТ "Банк національний кредит" з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 159 від 28.08.2015, згідно із яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича. Вказані обставини не заперечувались сторонами ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду. Більше того, зазначені обставини є загальновідомими та загальнодоступними, оскільки розміщені на офіційному веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит".

Так, після запровадження у банку тимчасової адміністрації, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та встановлено нікчемність договору № 01/04-15 від 29.04.2015, укладеного між позивачем та відповідачем, з підстав, визначених п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону, оскільки банк здійснив відчуження майна за ціною, нижчою більш як на 20 відсотків від вартості товарів.

Так, за доводами позивача та з долучених останнім документів вбачається, що вартість відчуженого банком майна відповідно до звіту з оцінки майна вих. №20/07-15/РД, складеного виконавцем Товариства з обмеженою відповідальністю "АКО ЕКСПЕРТ" суб'єктом оціночної діяльності Артеменком М.М., становить 44509154,45 грн, що на 45,63 % нижче від вартості проданого товару.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, місцевий господарський суд з огляду на необґрунтованість заявлених вимог, дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову ПАТ "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до ТОВ "САНТАЛА" про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу (при цьому підстави позову визначає позивач при зверненні до суду першої інстанції).

Так, звертаючись з позовом у даній справі, позивач як підставу позову зазначив лише ту обставину, що договір купівлі-продажу № 01/04-15 від 29.04.2015 є нікчемним в силу того, що банк здійснив відчуження власного майна за вартістю, що на 45,63 відсотка нижче від звичайної, а тому в розумінні п.3 ч. 3. ст. 38 ГПК України - є нікчемним.

Вказана обставина є єдиною підставою заявленого позову у даній справі.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що усні доводи апелянта в судовому засіданні 28.03.2018 (на якому здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу) щодо доповнення або зміни підстав позову (а як наслідок - підстав апеляційної скарги) не приймаються судом апеляційної інстанції. Оскільки такі зміни або доповнення можуть бути заявлені стороною в порядку, визначеному ч. 3 ст. 46 ГПК України, якою стороною дотримано не було. А тому доводи апелянта щодо підстав позову, які не були заявлені в установленому порядку - не розглядаються судом апеляційної інстанції. Саме тому судом апеляційної інстанції було відхилено усну заяву сторони про оголошення перерви. Отже, судом апеляційної інстанції розглядаються предмет та підстава позову в редакції, викладеній в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, якою було зазначено перелік майна (вих. № 04-08/3324 від 18.12.2015).

Щодо заявленої позивачем підстави нікчемності правочину, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Разом з цим, згідно з приписами ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема, у разі якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Так, зазначаючи про нікчемність договору, позивач зазначав, що вартість відчуженого банком майна відповідно до наданого позивачем звіту з оцінки майна вих. №20/07-15/РД, складеного виконавцем Товариства з обмеженою відповідальністю "АКО ЕКСПЕРТ" суб'єктом оціночної діяльності Артеменком М.М., становить 44509154,45 грн, що на 45,63 % нижче від вартості проданого товару.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

При цьому, у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

В подальшому, на підставі ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 02.09.2015 позивач направив відповідачу повідомлення вих. №7 від 27.08.2015 з пропозицією повернути банку в триденний строк все отримане відповідачем за договором №01/04-15 від 29.04.2015.

Так, з урахуванням заперечень відповідача щодо встановленої звітом вартості майна з метою встановлення ринкової вартості майна, що належить ПАТ "Банк національний кредит" (обладнання визначене в додатку № 1 до договору № 01/04-15 від 29.04.2015) судом першої інстанції ухвалою від 28.01.2016 було призначено судову товарознавчу експертизу у даній справі.

Згідно із висновком експерта №19/12-3/131 від 12.01.2017 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ринкова вартість товару в кількості 2510 одиниць визначеного в переліку, що міститься в додатку №1 до договору №01/04-15 від 29.04.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАЛА", станом на 29 квітня 2015 могла становити 21677582,72 грн без урахування ПДВ чи 26013099,26 грн. з урахуванням ПДВ.

Водночас, судом апеляційної інстанції також було задоволено клопотання апелянта про призначення у даній справі повторної експертизи.

Так, за результатами проведення повторної експертизи у даній справі експертом було встановлено, що ринкова вартість товару в кількості 2510 одиниць визначеного в переліку, що міститься в додатку №1 до договору №01/04-15 від 29.04.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАЛА", станом на 29 квітня 2015 могла складати 21 266 231,35 грн без урахування ПДВ або 25 519 477,41 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 73 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття постанови судом апеляційною інстанцією) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Положеннями ст. 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції було оцінено висновок експерта № 9826/17-53/9827/17-54 від 14.02.2018 як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 76-79 ГПК України, що враховується судом апеляційної інстанції при перегляді рішення місцевого господарського суду в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, за результатом проведення первісної експертизи, було встановлено, що ціна договору № 01/04-15 від 29.04.2015 нижча від ринкової вартості товару, визначеної у висновку експерта на 6,97%, тоді як за результатами проведення повторної експертизи, що ціна договору нижча від ринкової вартості товару, визначеної у висновку експерта (при проведенні повторної експертизи) на 5,45%.

Отже, за результатами проведення двох судових експертиз було встановлено, що відчуження майна банку відбулось за спірним договором за ціною, нижчою від ринкової вартості товару не більше ніж на 7%.

При цьому щодо доводів апелянта про наявність у висновку експерта словосполучення «вартість могла становити», що не дає ствердної однозначної відповіді щодо визначення вартості спірного майна, суд апеляційної інстанції приймає пояснення експерта, що враховуючи відсутність у розпорядженні судових експертів актів технічного стану на об'єкти дослідження, станом на 29.04.2015, з урахуванням припущень, що містяться у дослідницькій частині висновку, експертами встановлюється ймовірна вартість, що не суперечить поняттю ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Відхиляючи доводи апелянта про необхідність у визначенні вартості майна застосовувати прибутковий підхід, суд апеляційної інстанції з посиланням на висновок судового експерта за результатами проведення повторної експертизи, зазначає наступне.

Застосувати дохідний (у заяві позивача використано термін «прибутковий», який застосовувався до 1996 року) методичний підхід до визначення вартості неможливо, оскільки на дату проведення дослідження відсутня інформація щодо пропозицій до передачі в оренду, що унеможливлює встановлення ринкової орендної плати та ринкового потенційного доходу від використання (володіння) об'єктами оцінки.

Інформація щодо доходу (прибутку) від використання об'єктів оцінки в результаті операційної діяльності ПАТ «Банк національний кредит» не може бути використана при визначенні вартості за дохідним методичним підходом, оскільки повністю залежить від використання об'єктів дослідження в операційній діяльності конкретної банківської установи, а отже не відповідає поняттю ринкова вартість, (згідно Національного стандарту № 1 - це вартість у використанні). А тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та такими, що відхиляються судом апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки нікчемність договору № 01/04-15 від 29.04.2015 в розумінні п. 3 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підтверджена, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за ПАТ "Банк національний кредит" права власності на платіжно-технічні комплекси самообслуговування в кількості 2510 одиниць та про зобов'язання ТОВ "САНТАЛА" повернути ПАТ "Банк національний кредит" в натурі все майно, одержане на виконання наведеного договору купівлі-продажу № 01/04-15 від 29.04.2015.

Таким чином, не підлягають до застосування у даному випадку зазначені позивачем у позовній заяві положенням ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Інших ознак нікчемності позивачем зазначено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. А тому апеляційну скаргу, виходячи з меж, передбачених ст. 269 ГПК України, слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі № 910/29750/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі № 910/29750/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/29750/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 02.04.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім