Постанова № 73097785, 29.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. Справа № 909/815/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.

при секретарі Мокрій А.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Аліна і К ЛТД" б/н від 28.12.2017 (вх. №01-05/228/18 від 10.01.2018)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської від 10.10.2017 (суддя Фанда О.М., повний текст складено 17.10.2017)

у справі № 909/815/16

за позовом: Коломийської міської ради, м. Коломия, Івано-Франківська область

до відповідача: ТОВ "Аліна і К ЛТД", м. Коломия, Івано-Франківська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

про розірвання договору оренди землі від 22.06.2005,

за участю представників:

від позивача: Лесюк В.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлено);

від третьої особи: не з'явився (належно повідомлено).

Відповідно до п.п.9 п.1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в редакції Закону від 03.10.17 р. №2147-VIII справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 29.03.2018р. здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ст. 222 ГПК України.

Підстави відкладення розгляду справи викладені у відповідних ухвалах суду.

Відповідач та третя особа у судове засідання участі уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією списку №3 рекомендованих листів від 23.03.2018р.

28.03.2018р. представником ТОВ "Аліна і К ЛТД" адвокатом Ковріжних В.В. подано через канцелярію суду клопотання б/н від 28.03.2018р. (вх. №01-04/2152/18 від 28.03.2018р.) про відкладення розгляду справи з доданою до нього заявою про скасування довіреності від 27.03.2018р. У поданій заяві вказано, що у зв'язку з скасуванням 27.03.2018р. довіреності №7 виданої 28.12.2017р. ТОВ "Аліна і К ЛТД" на представництво його інтересів Герелюком Т.Б., між ТОВ "Аліна і К ЛТД" та адвокатом Ковріжних В.В. укладено Договір про надання правової допомоги №27-III/18/гс від 27.03.2018р. Зазначає, що з метою виконання професійного обов'язку з належної підготовки до розгляду справи, що потребує ознайомлення з матеріалами справи, проте не маючи на меті затягування судового процесу, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в межах строку встановленого ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись, вирішила клопотання відхилити, виходячи з наступного.

Як видно із вищезазначеного клопотання, скаржнику було відомо про те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018р.за участю представника відповідача Герелюк Т.Б. розгляд справи було відкладено на 29.03.2018р.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи передбачені ч. 2 ст. 202 ГПК України відсутні.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд не вважає поважною причину неявки представника відповідача у судове засідання, оскільки, представник відповідача адвокат Ковріжних В.В. ознайомився з матеріалами справи 28.03.2018р., що підтверджується відповідною відміткою на клопотанні про ознайомлення зі справою від 28.03.2018р., крім того ним подано відповідь на відзив б/н від 28.03.2018р. (вх. №01-04/2153/18 від 28.03.2018р.) з додатками. Також, у судовому засіданні 22.03.2018р. повноважним на той час представником відповідача Герелюк Т.Б., було надано пояснення по суті спору, а представником відповідача вже подавалось клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №01-04/1786/18 від 13.03.2018р.) та було відкладено розгляд справи на 22.03.2018р.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2016р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. у справі №909/815/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог Коломийської міської ради до відповідача: ТОВ "Аліна і К ЛТД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про розірвання договору оренди землі від 22.06.2005р.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2017 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2016 року у справі № 909/815/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Суд касаційної інстанції зазначив, що місцевим господарським судом не прийнятий до уваги лист Коломийської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 12.12.2016 з огляду на те, що ним не підтверджується заборгованість ТОВ "Аліна і К ЛТД" зі сплати орендної плати за земельну ділянку площею 4 242кв.м. на проспекті Чорновола, 26 в м. Коломия, оскільки ТОВ "Аліна і К ЛТД" є орендарем і інших земельних ділянок. В матеріалах справи наявні письмові пояснення на позовну заяву, до яких відповідачем додані копії квитанцій про сплату орендної плати та копії банківських виписок з рахунку (а.с. 122-144), яким суди попередніх інстанцій не надали будь-якої оцінки. Між тим, відповідач у своїх доводах стверджує про наявність сплати орендних платежів у спірних правовідносинах у більшому розмірі ніж передбачено договором. Суди помилково обмежились лише посиланнями на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016 у справі №809/595/16 без повної оцінки всіх наявних в матеріалах справи доказів, що призвело до не з'ясування у повному обсязі фактичних обставин спірних правовідносинах щодо наявності/відсутності систематичної несплати орендних платежів.

На новому розгляді справи рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 10.10.2017 р. № 909/815/16 (суддя Фанда О.М.) позов Коломийської міської ради задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 4 242,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Коломия, проспект Чорновола, буд.26 Івано-Франківської області, яка надана для комерційного використання - обслуговування торгового комплексу "Водолій", укладеного 22.06.2005 року між Коломийською міською радою та ТОВ "Аліна і К ЛТД" та зареєстований у Коломийському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2005 року №040529700092. Стягнуто з ТОВ "Аліна і К ЛТД" на користь Коломийської міської ради 1378,00 грн. судового збору за подання позову, 1 515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 1653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. Конституції України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ст.ст. 175, 193, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. ст. 1, 13, 21 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (надалі - Закон №161-XIV), ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), і зроблено висновок, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016, по справі № 809/595/16, яка набрала законної сили 29.06.2016р., встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов спірного договору оренди землі, а з оглянутих копій квитанцій про сплату орендної плати та копії банківських виписок з рахунку вбачається, що більшість поданих платіжних доручень містять в графі призначення платежу код бюджетної класифікації "140", "145", що свідчить про сплату простроченого або розстроченого податкового боргу, тобто відповідачем систематично невчасно та не в повному розмірі здійснювалась оплата орендної плати за землю, що доводить обгрунтованість позову.

ТОВ "Аліна і К ЛТД" не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права та без врахування висновків Вищого господарського суду України. Апелянт зазначає, зокрема, що суд першої інстанції досліджуючи Лист Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 09.10.2017року не встановив чи є такий лист достатнім доказом існування заборгованості по орендній платі, оскільки інших доказів (в тому числі розрахунків, рішень/приписів про усунення порушення та сплати заборгованості) органом ДФС не надавалось, а також порушив вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів. Зазначає, що всі рахунки, на підставі яких платник податків здійснює перерахування коштів до державного бюджету отримували в органах державної фіскальної служби, а відповідач вказував призначення платежу як орендна плата за договором, а не податковий борг чи земельний податок. Апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Аліна і К ЛТД" відмовити, погоджуючись з доводами викладеними у рішенні суду.

Коломийська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на ст. 87.9 Податкового кодексу України відповідно до якої у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом, а тому вважає що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, стосовно наявності податкового боргу по орендній платі за землю. Зазначає, що відповідачем самостійно здійснювався розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою з врахуванням довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та подавався до Коломийської ОДПІ. Посилається на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.03.2016р. у справі №922/538/14.

ТОВ "Аліна і К ЛТД" у відповіді на відзив зазначає, що відсутність конкретизованих і чітких даних щодо розміру середньої (базової) вартості 1 кв. м. земель м. Коломиї в період з 01.11.2009р. по 31.12.2010р., свідчить про здійснення Комийською міською радою неправильного та необгрунтованого розрахунку розміру орендної плати, який визначається залежно від нормативної грошової оцінки землі.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї та відповіддю на відзив, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

22 червня 2005 між Коломийською міською радою Івано-Франківської області (орендодавець) та ТОВ "Аліна і К ЛТД" (орендар) укладено договір оренди землі (далі- Договір), посвідчений нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І.М. та зареєстрований в реєстрі за №Д-433, зареєстрований у Коломийському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК 27.07.2005р. за № 040529700092 (а.с. 15-16, т.1).

Згідно п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання - обслуговування торгового комплексу "Водолій", відповідно до плану земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору, яка знаходиться в м. Коломия на проспекті Чорновола, 26, Івано-Франківської області.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4 242 кв. м.

Згідно п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 788 520,01 грн.

Відповідно до п.8 Договору його укладено строком на 50 років.

Відповідно до п.п.9,10,11 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 13 365,13 грн. за рік на поточний рахунок власника землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами до 15 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається один раз у два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п.36 Договору).

Відповідно до п.38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

22 вересня 2016 року Коломийська міська рада Івано-Франківської області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про припинення дії договору оренди землі від 22.06.2005 шляхом його розірвання та скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі від 22.06.2005, у зв'язку з порушенням ТОВ "Аліна і К ЛТД" зобов'язань щодо сплати орендної плати.

В ході провадження у справі позивачем подано заяву (вх. № 11842/16 від 17.11.2016р. ), згідно якої останній просив розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 4242 кв.м., що знаходиться в м. Коломия на проспекті Чорновола 26 Івано-Франківської області для комерційного використання-обслуговування торгового комплексу "Водолій", укладеного 22 червня 2005 між сторонами у справі(а.с. 78-80, т.1).

Предметом позову є вимога про розірвання договору оренди землі від 22.06.2005р.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 12 ЗК України вказано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом статей 122, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

До обов'язків землекористувачів згідно зі ст. 96 ЗК України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 7 статті 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди землі від 22 червня 2005р., умови якого передбачають передачу відповідачу в строкове платне користування земельної ділянки для комерційного використання - обслуговування торгового комплексу "Водолій", яка знаходиться в м. Коломия на проспекті Чорновола, 26.

Статтею 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу приписів ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону №161-XIV).

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №161-XIV орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.п.9,10,11 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 13 365,13 грн. за рік на поточний рахунок власника землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами до 15 числа наступного за звітним місяцем.

У позовній заяві позивач вказує на невиконання відповідачем зобов'язання згідно договору з сплати орендної плати.

На підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви лист Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22.09.2016р. №273/09/09-07-23-709, згідно якого податковий борг ТОВ "Аліна і К ЛТД" станом на 21.09.2016р. по орендній платі за землю склав 76,3 тис грн в т. ч. основний платіж 35,3 тис грн (податковий розрахунок за 2016р.), штрафна санкція за несвоєчасну сплату - 35,9 тис грн, розстрочка - 3,3 тис грн, пеня - 1,8 тис грн. (а.с. 21, т.1)

Згідно листа Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 14.11.2016р. №311/9/07-09-23/811 податковий борг ТОВ "Аліна і К ЛТД" станом на 11.11.2016р. по орендній платі за землю склав 88714,65 грн,, у тому числі за рахунок нарахованої штрафної санкції за 2016р. - 33835,20 грн; нарахування щомісячної плати за період червень-жовтень 2016 року - 39336,60 грн; нарахованої пені - 708,03 грн; наданої розстрочки за рішенням суду - основний платіж - 10201,98 грн та пені 4632,84 грн. До даного листа додатком додано довідку про помісячну заборгованість по орендній платі (а.с. 88, т.1).

Відповідно до довідки відділу земельних відносин Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 12.12.2016 №43/10-211 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2014р. становить 1758224,16. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки на 2015 рік становить 1,249; на 2016 рік - 1,433. Враховуючи наведене, розрахунковий розмір орендної плати за земельну ділянку площею 4242,0 кв. м. на вулиці Вячеслава Чорновола, 26 складає у 2014році - 52 746,72 грн, у 2015р. - 65880,66 грн, у 2016 році - 94406,98 грн. (а.с. 119, т.1).

Листом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №329/9/09-07-12/1633 від 12.12.2016р. підтверджується факт наявності податкового боргу по орендній платі за земельну ділянку ТОВ "Аліна і К ЛТД" станом на 09.12.2016 року і становить 96247,89 грн., в т.ч. основний платіж - 55056,56грн. за земельну ділянку по проспекту Чорновола, 26 в м. Коломиї загальною площею 4 242кв.м. (а.с. 120, т.1) До листа додано помісячну заборгованість по орендній платі та нарахування згідно поданих декларацій платника, згідно яких відповідачем задекларовано орендної плати за землю у 2011 році -30705,48 грн, у 2012 році - 52746,72 грн, у 2013р. - 52746,72 грн, у 2014 році - 52746,72 грн, у 2015 році 65881,23 грн, у 2016 році - 94407,83 грн. (а.с. 121, т.1).

Згідно копій квитанцій про сплату орендної плати та копії банківських виписок з рахунку (а.с. 123-144,197-203, т.1) вбачається, що більшість поданих платіжних доручень містять в графі призначення платежу код бюджетної класифікації "140", "145", що свідчить про сплату простроченого або розстроченого податкового боргу.

Крім того, згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016р. по справі № 809/595/16, яка набрала законної сили 29.06.2016, позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Аліна і К ЛТД" в дохід бюджету податковий борг в сумі 120786 грн. 49 коп., та встановлено, що податковий борг виник в результаті несплати: у сумі 65881,23 грн. орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за січень-грудень 2015 року; у сумі 15734,64 грн. орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за січень-лютий 2016 року, пеня в розмірі 39170,65 грн. (а.с. 67-71, т.1).

Як передбачено ч. 3 ст. 35 ГПК України ( у редакції чинній на час прийняття рішення Господарського суду Івано-Франківської від 10.10.2017 р.), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також згідно довідки Відділу земельних відносин Коломийської міської ради від 22.09.2017р. №67/10-23 інформація про будь-які інші договори укладені між позивачем та відповідачем, окрім оспорюваного у Відділі земельних відносин Коломийської міської ради відсутня (а.с.19, т.2).

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону №161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно із п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі N 6-146цс12 та постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 р. у справі N 6-977цс16.

Таким чином, з постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016р. по справі № 809/595/16, яка набрала законної сили, вбачається що періодом несплати орендної плати за землю є січень-грудень 2015 року, а також січень-лютий 2016 року, що свідчить про систематичність несплати орендної плати.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, досліджуючи лист Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 09.10.2017року, не встановив чи є такий лист достатнім доказом існування заборгованості по орендній платі, оскільки інших доказів (в тому числі розрахунків, рішень/приписів про усунення порушення та сплати заборгованості) органом ДФС не надавалось. Дані доводи апелянта є необгрунтованими, оскільки наявність заборгованості з орендної плати підтверджується листом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22.09.2016р. №273/09/09-07-23-709, листом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 14.11.2016р. №311/9/07-09-23/811, Листом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №329/9/09-07-12/1633 від 12.12.2016р. та доданими довідками про помісячну заборгованість по орендній платі.

Також апелянт зазначає, що вказував призначення платежу як орендна плата за договором, а не податковий борг чи земельний податок. Дійсно, відповідачем у призначенні платежу вказувалась орендна плата, оскільки саме її він зобов'язаний був сплачувати.

Крім того, згідно п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Суд зазначає, що відповідачем самостійно розраховувалась сума орендної плати за землю та зазначалась у відповідній податковій декларації, а несплата такої суми ставала підставою для стягнення податкового боргу.

Згідно ст. 87.9 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди землі від 22.06.2005 року, укладеного між Коломийською міською радою та ТОВ "Аліна і К ЛТД".

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржниками у апеляційних скаргах, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Усе викладене дає підстави для залишення без задоволення апеляційної скарги, оскаржуваного рішення суду без змін, у зв'язку із чим згідно із ст. 129 ГПК України на апелянта покладаються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської від 10.10.2017 р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТОВ "Аліна і К ЛТД".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.03.2018р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Хабіб М.І.

Суддя Юрченко Я.О.