Постанова № 73097783, 22.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 910/16651/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Петруня А.В.;

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТУМ"

на рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2017 р. (повне рішення складено 12.12.2017 р.)

у справі № 910/16651/17 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр гідроізоляції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТУМ"

про стягнення 150000,00 грн попередньої оплати за договором поставки № 300916 від 30.09.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр гідроізоляції" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" (далі - відповідач) про стягнення 150000,00 грн попередньої оплати за договором поставки № 300916 від 30.09.2016 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що: 1) на виконання умов договору відповідачем було виставлено рахунок № 1037 від 30.09.2016 р. на загальну суму 187144,00 грн; 2) позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 150000,00 грн за замовлений товар, що підтверджується банківською випискою з рахунку; 3) оскільки умовами договору передбачена можливість замовляти товар лише по мірі необхідності (п. 2.2.1 договору поставки), позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами поставити замовлений та оплачений товар; 4) також, у подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр гідроізоляції" направляло відповідачу письмові вимоги стосовно повернення сплаченого авансу, оскільки останній відмовлявся поставляти товар; 5) у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" у добровільному порядку не повернуло попередню оплату, позивач звернувся до суду з даним позовом на підставі ст. ст. 612, 663, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2017 р. порушено провадження у справі № 910/16651/17.

У процесі розгляду справи у суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" подано зустрічний позов з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр гідроізоляції" про зобов`язання виконати умови договору № 300916 від 30.09.2016 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2017 р. зазначену позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявникові без розгляду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.12.2017 р. (повне рішення складено 12.12.2017 р.) у справі № 910/16651/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр гідроізоляції" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Так в апеляційній скарзі відповідач звертає увагу колегії суддів на те, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин щодо направлення позивачу листів з вимогами прийняти товар та повідомити дату і час його прийняття, а також прийняти сплачені у якості попередньої оплати кошти.

Окрім цього, на переконання заявника апеляційної скарги судом першої інстанції також не було взято до уваги неправомірну відмову позивача від прийняття товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" на рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2017 р. у справі № 910/16651/17 та призначено її до розгляду на 01.03.2018 р.

Ухвалою від 01.03.2018 р. розгляд справи відкладено до 22.03.2018 р. у зв`язку з неявкою представників відповідача.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти доводів скаржника та просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду без змін.

У засідання суду, призначене на 22.03.2018 р., представники відповідача повторно не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених судом першої інстанції обставин убачається, що 30.09.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр гідроізоляції" (покупець) було укладено договір поставки № 300916, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (матеріали для будівництва), а останній зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 5.1 договору поставки сума договору визначається відповідно до рахунку № 1037 від 30.09.2016 р. та становить 187144,00 грн.

Пунктом 5.11 вказаного договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється наступним чином: позивач перераховує відповідачу 187144,00 грн.

На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 1037 від 30.09.2016 р. позивач у той самий день перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 150000,00 грн за замовлений товар, що підтверджується копією платіжного доручення (а. с. 22) та банківською випискою з рахунку (а. с. 20).

Пунктами 2.2.1 та 2.2.2 укладеного договору передбачено, що кількість, асортимент та час придбання товару покупець визначає з власних потреб і замовляє у будь-якій сприйнятливій для нього формі по мірі необхідності. Поставка товару здійснюється партіями відповідно до усних або письмових заявок покупця вручених особисто, та/або направлених факсимільним зв`язком, та/або направлених електронною поштою, та/або по мірі отримання постачальником товару від виробника.

У подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами поставити замовлений товар, однак останнім поставку товару здійснено не було.

Тому позивач звернувся до відповідача з вимогою № 00001/08/2017-2 01.08.2017 р. стосовно повернення сплаченого авансу у розмірі 150000,00 грн.

У зв'язку з тим, що зазначені кошти не були повернуті позивачу, останній звернувся до відповідача з вимогами (а. с. 44-51) поставити оплачений товар у семиденний строк після отримання даної вимоги, а також щодо повернення сплачених коштів в розмірі 150000,00 грн у строк, передбачений ст. 530 ЦК України.

Разом з цим, як правильно зазначено місцевим господарським судом, на день подання позивачем позовної заяви до суду товар Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" не був поставлений, так само, як і не були повернуті сплачені кошти у розмірі 150000,00 грн.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, в силу того, що укладеним між сторонами договором поставки не визначено строків поставки товару, позивачем на підставі ст. 530 ЦК України направлялися відповідачу письмові вимоги стосовно поставки товару, або ж повернення суми попередньої оплати. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр гідроізоляції" у вимогах також зазначало, що покупець втратив інтерес до подальшої поставки замовленого товару, а отже вимагає повернути кошти, сплачені у якості попередньої оплати. Разом з цим вимоги позивача були залишені Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" без задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, з огляду на підтверджене належним чином пред`явлення позивачем відповідачу письмових вимог стосовно повернення суми попередньої оплати за договором поставки № 300916 від 30.09.2016 р. у розмірі 150000,00 грн, останній зобов`язаний був повернути вказані кошти, однак цього не вчинив.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин щодо направлення позивачу листів № 76 від 20.06.2017 р. та № 84 від 17.07.2017 р. з вимогою прийняти товар та повідомити дату і час його прийняття. Скаржником зазначено, що дані листи були залишені без відповіді. Також відповідач зазначає, що 21.08.2017 р. ним було також направлено позивачу лист № 103 з вимогою прийняти товар або сплачені кошти у розмірі 150000,00 грн.

Проте апеляційний суд зазначає, що у матеріалах даної справи є лише копії вказаних листів, однак доказів їх надсилання позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" не надано. При цьому копія фіскального чеку та рекомендованного повідомлення (а. с. 100) не можуть свідчити про факт такого надсилання в силу відсутності опису вкладення. Тобто суд не може встановити те, що саме було надіслано позивачу у такому поштовому відправленні.

Також аргументом відповідача є те, що судом першої інстанції не було взято до уваги відмову позивача від прийняття товару. Проте, знову ж таки, дане твердження не підтверджується жодними доказами.

Колегія суддів зазначає, що позивач вичнив усі дії, пов`язані з належним виконанням взятих на себе зобов`язань, включно зі сплатою авансу та направленням вимог стосовно поставки замовленого товару. Однак лише дії самого відповідача призвели до порушення зобов`язань щодо поставки товару. При цьому дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр гідроізоляції" були правомірними та повністю узгоджуються з приписами ст. ст. 612, 693 ЦК України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином відповідач не довів та не підтвердив належними засобами доказування, що відсутність поставки товару відбулася з незалежних від нього причин, або ж з вини позивача.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТУМ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2017 р. у справі № 910/16651/17 - без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст складено 02.04.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко