Постанова № 73097758, 28.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. Справа№ 910/17982/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі у відповідності до протоколу судового засідання від 28.03.2018

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ємеліна Г.С.

на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017

у справі № 910/17982/17 (суддя О. В. Мандриченко)

за позовом Фізичної особи-підприємця Ємеліна Геннадія Сергійовича;

до Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма"Чорне Море"

(відповідач-1); Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач-2);

про припинення недобросовісної конкуренції та визнання недійсним повністю свідоцтва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/17982/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Ємелін Г.С. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/17982/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ємеліна Г.С. прийнято до провадження та призначено її розгляд на 28.03.2018.

28.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/17982/17 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

У судовому засіданні 28.03.2018 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідача-2 не з'явились, хоча про день і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача-2, які не з'явились у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Ємелін Геннадій Сергійович звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма"Чорне Море" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про припинення недобросовісної конкуренції та визнання недійсним повністю свідоцтва.

У своєму позові ФОП Ємелін Геннадій Сергійович просив суд: зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" припинити зловживання своїми правами шляхом вчинення дій, що становлять недобросовісну конкуренцію, а саме: звернення до Державної служби інтелектуальної власності України із заявкою № m201410766 про реєстрацію комбінованого позначення; визнати недійсним повністю Свідоцтво України від 25.12.2015 № 206962 на знак для товарів і послуг; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсними повністю свідоцтва України від 25.12.2015 № 206962 на знак для товарів і послуг та здійснити публікації про це в офіційному бюлетені "Промислова власність", а також стягнути з відповідача 14 800,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимоги.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з повним дослідженням матеріалів справи та є таким, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 164-166), з якого вбачається що Ємелін Г.С. був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності лише 04.11.2014.

При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги ФОП Ємелін Геннадій Сергійович зазначив, що є суб'єктом права інтелектуальної власності на літературний твір "Art Hall" та художній твір "Art Hall", створений 06.03.2004 автором - ОСОБА_3 за договором про створення на замовлення літературного та художнього творів - логотипів та передачу (уступку) майнових прав на логотипи від 06.03.2004. Позивач зазначає, що використовував (і використовує) зазначені вище літературний твір "Art Hall" та художній твір "Art Hall" у власній господарській діяльності з 2012 року, на підтвердження чого останнім долучено до матеріалів справи відгуки відвідувачів ресторану, скрін-шоти електронного листування позивача, а також скрін-шоти веб-сторінок позивача в соціальній мережі "Вконтакте".

На підтвердження використання літературного твору "Art Hall" та художнього твору "Art Hall" при проектуванні рекламної конструкції "Art Hall" для зовнішньої реклами належного позивачеві ресторану "Art Hall", останній надав суду копію проекту рекламної конструкції "Art Hall".

Позивач також посилався на свій YouTube-канал "Art hall ресторан" (дата реєстрації: 12.09.2013), через який останній здійснює інформування інтернет-спільноти про діяльність свого ресторану.

Також зазначає, що 28.09.2017 позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із заявкою № m201721587 про реєстрацію знака "Art hall". Через "Відділення інновацій" Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності" в мережі Інтернег http://iii.ua позивач замовив звіт про надання патентно-інформаційних послуг. Згідно інформації зі Звіту про надання патентно-інформаційних послуг від 28.09.2017, підготовленого Державним підприємством "Український інститут інтелектуальної власності" за договором від 28.09.2017 № 8839/1 щодо словесного позначення "Art hall" відносно послуг 43 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі - MKT1I) по базі зареєстрованих знаків та по базі поданих заявок на реєстрацію в Україні знаків для товарів і послуг (за національною процедурою та Мадридською Угодою), станом на 28.09.2017 виявлено, зокрема, наступне схоже позначення за Національною процедурою: комбіноване позначення, яке складається із словесного елемента "Art hall Restaurant" та зображувального елемента комбінованого знаку за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 206962 від 25.12.2015 (дата подання заявки - 01.08.2014), виданим Публічному акціонерному товариству "Туристично-виробнича фірма "Чорне морс" для товарів 43 класу МКТП, а саме: послуги барів; їдальні; кав'ярні, кафе; кафетерії; наймання (прокат) кухонного обладдя; послуги щодо готування страв та напоїв і доставляння їх споживачам; ресторани; ресторани самообслуговування; наймання (прокат) стільців, столів, скатерок, скляного посуду: шинки чи буфети (заклади швидкого і повсякчасного обслуговування).

Позивач зазначає, що у зв'язку з проведеною державною реєстрацією та видачею Державною службою інтелектуальної власності України 25.12.2015 відповідачу-1 свідоцтва України № 206962 на комбінований знак для товарів і послуг, в основі якого лежить позначення (текст), яке є відтворенням та переробкою літературного твору "Art Hall" та художнього твору "Art Hall", авторські права на які, на думку позивача, належать Фізичній особі-підприємцю Ємеліну Геннадію Сергійовичу з 06.03.2004, було порушено майнові права інтелектуальної власності позивача, а саме авторське право дозволяти використання літературного твору "Art Hall" та художнього твору "Art Hall".

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про акторське право і суміжні права" об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; твори ужиткового мистецтва, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про акторське право і суміжні права" охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині перші цією статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

У відповідності до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно до ст. 494 Цивільного кодексу України, суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.

У відповідності до ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, зокрема, обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону, зокрема, право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані.

У відповідності до ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2015 Державною службою інтелектуальної власності за ПAT "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" було зареєстровано знак для товарів та послуг - "Art Hall Restaurant", та видано Свідоцтво на знак для товарів та послуг № 206962 (заявка m2014 10766 від 01.08.2014).

Цей знак зареєстровано за 43 класом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг (далі - МКТП): послуги барів; їдальні; кав'ярні, кафе, кафетерії; наймання (прокат) кухонного обладдя; послуги щодо готування страв та напоїв і доставляння їх споживачам; ресторани; ресторани самообслуговування; наймання(прокат) стільців, столів, скатерок, скляного посуду; шинки чи буфети (заклади швидкого і повсякчасного обслуговування).

Знак для товарів і послуг "Art Hall Restaurant" використовується у господарській діяльності ПAT "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" як назва ресторану "Art Hall", що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20.

З огляду на викладене, ПAT "Туристично-виробнича фірма "Чорне море", у відповідності до законодавства України, з 02.08.2014 набуло майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "Art Hall Restaurant" (комбінований), що не заперечується сторонами.

Статтею 5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, яка прийнята Всесвітньою організацією інтелектуальної власності 24.07.1971, визначено: "щодо творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо надаваними цією Конвенцією. Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній".

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України "Про акторське право і суміжні права" об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва. У великому тлумачному словнику сучасної української мови термін "твір" має наступне визначення: " 1. Те, що зроблено, створене ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі, виріб, витвір. Продукт творчої діяльності людини. Наслідок літературної, наукової, музичної творчості людини". Законодавством України передбачено охорону не лише всього твору, але і його окремих частин, якщо вони відповідають умовам охороноздатості. Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Назва є невід'ємною частиною твору, яка надає йому індивідуального характеру та дає можливість ідентифікувати його.

Відповідно до п. 2 ст. 444 ЦК України особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення. У Законі України "Про акторське право і суміжні права" зазначено, що автором твору є "фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір". Критерій творчого характеру у авторському праві розкривається через суміжне поняття - оригінальність. У доктрині авторського права при дослідженні творчості та її розмежування з іншими видами діяльності виділяють таку ознаку, як оригінальність твору. Ця ознака характеризує творчу працю та дозволяє відокремлювати твори як результати творчої діяльності від інших об'єктів.

У відповідності до ст. 433 Цивільного кодексу України, об'єктами авторського права є твори, а саме:

1) літературні та художні твори, зокрема:

романи, поеми, статті та інші письмові твори;

лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

музичні твори (з текстом або без тексту);

аудіовізуальні твори;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

фотографічні твори;

твори ужиткового мистецтва;

ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) комп'ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4) інші твори.

Значення терміну "Літературні і художні твори" міститься у ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризький Акт від 24.07.1971 змінений 02.10.1979). Так, термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектурі або наукам.

Літературні і художні твори є складною структурою, цілісною системою із власними процесами та відносинами, типами зв'язку та взаємозв'язку. Літературні і художні твори - це свідомо споруджена автором будова, передача результатів образного мислення; що говорить про те, що усвідомилось для автора в його образному мисленні. Це сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли у процесі творчої діяльності автора і знайшли своє відображення у певній об'єктивній формі.

Враховуючи зазначене, словосполучення "Art Hall", яке, на думку позивача, є літературним твором та художнім твором, складається з загальновживаних слів, є згальновживаним словосполученням, тобто це словосполучення не створене в результаті творчої діяльності автора, не має творчого характеру та не є оригінальним, а має лише інформативний характер, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Згідно приписів статті 418 "Поняття права інтелектуальної власності" ЦК України: "Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом".

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, зазначивши, що оскільки словосполучення "Art Hall" складається лише з позначень, що є описовими, його зображення та сфера його застосування не може вважатися твором у розумінні ст.8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та захищатися в судовому порядку саме як твір. Договір про створення на замовлення літературного та художнього творів - Логотипів та передачу (уступку) майнових прав на Логотипи від 06.03.2004, що укладений між фізичною особою Ємеліним Геннадієм Сергійовичем та фізичною особою ОСОБА_3, копія якого міститься в матеріалах справи, не може бути доказом належності вказаного загальновживаного словосполучення (що складається із загальновживаних слів) до об'єктів авторського права, а саме, до художніх та літературних творів.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належності вказаних у позові літературного твору "Art Hall" та художнього твору "Art Hall" до об'єктів авторського права, яким надається правова охорона, в розумінні статей 1 і 8 Закону України "Про авторське право та суміжні права", зокрема притаманності їм ознак творчості (як результату творчої діяльності), а тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ємеліна Геннадія Сергійовича вірно були відхилені судом першої інстанції як необґрунтовані та недоведені.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів встановлені у даній справі судом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/17982/17. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255, 269, 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ємеліна Г.С. залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/17982/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/17982/17 направити до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний: 02.04.2018.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

О.М. Остапенко