Постанова № 73097747, 29.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. Справа№ 910/14419/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Михайленко С.О.,

від позивача: Реута Н.В. довіреність № 201 від 06.02.17

від відповідача: Самбовський В.М. довіреність № 359 від 30.01.18

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УТН"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 (повний текст складено 01.12.2017)

у справі №910/14419/17 (суддя С.А. Ковтун)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УТН", Полтавська область, м. Кременчук

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ,

про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-УТН" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі п.10 укладених між сторонами договорів поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України відповідач, як кредитор, повинен передати позивачу, як поручителю, документи, які підтверджують обов'язок боржника. Оскільки відповідач ухиляється від вчинення вказаних дій, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що обраний позивачем спосіб правового захисту є неефективним, оскільки вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення його прав.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-УТН" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року у справі №910/14419/17 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. За твердженнями апелянта, він на підставі договору поруки та норм чинного законодавства виконав обов'язок боржника за кредитними договорами щодо оплати кредиту та відсотків, а тому набув прав кредитора за цими договорами. Однак, суд першої інстанції, в порушення вимог статті 556 Цивільного кодексу України не здійснив захисту прав та законних інтересів позивача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року у справі №910/14419/17 апеляційну скаргу залишено без руху з підстави неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-УТН" 30.01.2018 року подано до Київського апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 року у справі №910/14419/17 відкрито апеляційне провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 21.02.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 року розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УТН" призначено на 29.03.2018 року.

В судовому засіданні 29.03.2018 року представник позивача надав усні пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача надав усні пояснення, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.10.2016 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-УТН" (поручитель) було укладено договори поруки № 4Л15107И/П (боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Лабі трейд"), № 4Б15115И/П (боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Брук-оіл"), № 4К13002И/П (боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Колумбіні"), № 4Н15076И/П (боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаенерджи") (далі - Договори поруки; а.с. 13, 16, 19, 22).

Відповідно до п. 1. Договорів поруки предметом їх є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідним боржником зобов'язань за відповідними кредитними договорами, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

Пунктом 4 Договорів поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 5. Договорів поруки у випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору. (п. 6. Договорів поруки).

Згідно п. 8. Договорів поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Як встановлено п. 10. Договорів поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Відповідно до платіжного доручення № 479 від 26.10.2016 р. з призначенням платежу "исполнение обязательств по кред.договору № 4Л15107И от 16.12.15 согласно договора поручительства № 4Л15107И/П от 25.10.2016 г." позивач сплатив на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 1 114 753 262, 89 грн. (а.с. 14).

Відповідно до платіжного доручення № 477 від 26.10.2016 р. з призначенням платежу "исполнение обязательств по кред.договору № 4Б15115И от 16.12.15 согласно договора поручительства № 4Б15115И/П от 25.10.2016 г." позивач сплатив на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 512 631 133, 89 грн. (а.с. 18).

Відповідно до платіжного доручення № 480 від 26.10.2016 р. з призначенням платежу "исполнение обязательств по кред.договору № 4Н15076И от 30.11.15 согласно договора поручительства № 4Н15076И/П от 25.10.2016 г." позивач сплатив на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 2 355 336 546, 34 грн. (а.с. 20).

Відповідно до платіжного доручення № 478 від 26.10.2016 р. з призначенням платежу "исполнение обязательств по кред.договору № 4К13002И от 11.01.13 согласно договора поручительства № 4К13002И/П от 25.10.2016 г." позивач сплатив на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 384 254 794, 32 грн. (а.с. 23).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, інших обставин справи та доказів їх існування сторонами до матеріалів справи надано не було.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись зі вказаним позовом позивач зазначає, що він як поручитель, здійснив погашення за боржників за кредитними договорами суми боргу перед відповідачем, тобто ним виконано зобов'язання за Договорами поруки.

Водночас оскільки відповідач не визнає факт погашення позивачем зазначеного боргу та факт переходу до нього права вимоги за договорами поруки відповідно п. 10 Договорів поруки та п. 1 ст. 556 ЦК України обов'язків, а саме не надає позивачу документів, які підтверджують обов'язок кредитора, позивач звернувся зі вказаним позовом.

З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; /…/. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

З умов Договорів поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу, як не містить і доказів на підтвердження обсягу зобов'язань боржників станом на момент сплати позивачем відповідних коштів на рахунок позивача.

У відповідності до п. 8 Договорів поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Правовий аналіз норм ч. 2 ст. 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.

Поряд з цим позивачем не доведено того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення або невизнання відповідачем його прав або охоронюваних законом інтересів, а тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі за визначених позивачем обставин.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Отже, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять такого безумовного визнання відповідачем факту повного виконання зобов`язання позивачем.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів скаржника, що суд першої інстанції порушив законні права позивача оскільки спірне рішення було винесено без присутності представника ТОВ «Арго-УТН» колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2017 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.09.2017 року. (а.с. 1).

Згідно із відміткою на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 30.08.2017 року, вказана ухвала була направлена сторонам 07.09.2017 року.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує отримання позивачем вказаної вище ухвали 14.09.2017 року. (а.с. 3).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2017 року у зв`язку з поданням позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, було відкладено розгляд справи на 09.10.2017 року. (а.с. 46-47).

Згідно із відміткою на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 18.09.2017 року, вказана ухвала була направлена сторонам 21.09.2017 року.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує отримання позивачем вказаної вище ухвали 26.09.2017 року. (а.с. 48).

Як вбачається з протоколу судового засідання від 09.10.2017 року, в судовому засіданні був присутній представник позивача Реута Н.В. (а.с. 88).

Проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів, було відкладено розгляд справи на 30.10.2017 року. (а.с. 89).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2017 року у зв`язку з поданням позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, було відкладено розгляд справи на 09.11.2017 року. (а.с. 104).

Як вбачається з протоколу судового засідання від 09.11.2017 року, в судовому засіданні був присутній представник позивача Реута Н.В. (а.с. 107).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів для повідомлення позивача про час і місце судового засідання та, відповідно, для надання останньому можливості взяти участь в судовому засіданні та подати відповідні заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УТН" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року у справі № 910/14419/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14419/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.04.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко