Рішення № 73097415, 22.03.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р.Справа № 922/3943/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк народний капітал", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця Гончар Андрія Анатолійовича, м. Харків

про стягнення 555 779,04 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Куштим О.М. (ордер № 000025 від 13.12.2017 р.)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк народний капітал" 24.11.17 звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Гончар Андрія Анатолійовича про стягнення заборгованості, яка виникла станом на 10.11.2017 р., за кредитним договором № 49/15-К від 27.10.2015. Відповідно до позовної заяви сума заборгованості становить 555779,04 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 509, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України та ст.ст. 193, 230, 231 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 листопада 2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі № 922/3943/17 та призначено її розгляд у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2017 постановлено розгляд справи № 922/3943/17 здійснювати в порядку загального позовного провадження, розпочати у справі підготовче провадження та призначити підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2018 було продовжено строк проведення підготовчого провадження, в порядку ч.3 ст. 177 ГПК України, на 30 днів до 18.03.2018 р. та відкладено підготовче засідання на 10:30 21.02.2018 р., в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача.

Під час підготовчого провадження представником відповідача надано до матеріалів справи відзив на позов, підстави не визнання позову відповідачем, в яких викладені заперечення проти позовних вимог, в яких відповідач вказує, що до моменту отримання копії позовної заяви відповідач був впевнений, що повністю розрахувався з позивачем за договором, підтвердженням чого, є те, що 17.01.2017 року позивач без будь-яких заперечень добровільно закрив поточний рахунок, з якого відповідач повинен був по умовам договору повертати кредитні кошти; при цьому, за твердженнями відповідача, спірний договір є штучним, оскільки відповідачем 30.03.2016 р. дійсно було отримано від позивача кредитні кошти, але згідно кредитного договору № 19/15-к від 27.10.2015 р., які двома траншами: 14.04.2016 року та 15.04.2016 р. в розмірі 3000000 грн. та 3530000,00 грн. відповідачем були повернуті банку зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитом, щодо отримання від позивача інших грошових коштів за цим договором, то відповідач не може пригадати таких подій. При цьому відповідач вказує на відсутність в матеріалах справи будь-яких первинних банківських документів бухгалтерського оформлення, на підтвердження факту отримання грошових коштів відповідачем за спірною кредитною угодою.

В свою чергу позивачем надано на адресу суду: відповідь на відзив відповідача, в якому повністю заперечує проти доводів відповідача та вказує, що відповідач володіє усією необхідною інформацією щодо своєї заборгованості перед позивачем та навмисно вводить суд в оману маніпулюючи банківською термінологією; та додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, зокрема заявки ФОП Гончара А.А. про отримання кредитних коштів, розпорядження та меморіальні ордери про наданні кредиту, платіжні доручення про часткове погашення кредиту за спірним договором та виписки з особистого рахунку відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3943/17 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 14.03.2018 року об 11:00.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.03.2018 р., в порядку приписів ч. 2 ст. 202 ГПК України, було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті до 22 березня 2018 року об 11:00 год.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.03.2018 р. позивач явку свого повноваженого представника не забезпечив, у наданому на адресу суду клопотанні (вх. 6952), просив суд провести розгляд справи по суті без участі представника позивача, за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав зазначених у заявах по суті спору наданих до матеріалів справи. Крім того, наголошує, що ПАТ "Банк народний капітал" з моменту відкликання банківської ліцензії (09.03.2017 р.) та початку його ліквідації фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилась, в зв'язку з чим втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам. таким чином, в силу ч. 9 ст. 17 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та ч. 2 ст. 46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відкликання банківської ліцензії (початок процедури ліквідації банку) означає і припинення позивачем як банком нарахування відсотків за Кредитним договором як складової банківської діяльності , зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій, а тому нарахування і вказування у розрахунку заборгованості сум нарахованих відсотків з березня 2017 року - є неправомірним. Вказане підтверджується наступною судовою практикою: постановою Вищого господарського суду України у справі № 5023/5556/12, № 5023/2491/11

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши промову представника відповідача у судових дебатах, судом встановлено наступне.

27 жовтня 2015 року, на підставі заяви Фізичної особи - підприємця Гончара Андрія Анатолійовича, між Публічне акціонерне товариство "Банк народний капітал" (позивач, кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Гончаром Андрієм Анатолійовичем (відповідач, позичальник) було укладено Кредитний договір № 49/15-К та відповідні Додаткові угоди № 1 від 16.11.2015 року, № 2 від 30.03.2016 року, № 3 від 10.08.2016 року до Кредитного договору № 49/15-К від 27.10.2015 року.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, кредитор з "27" жовтня 2015 року відкрив позичальнику поновлювальну відкличну кредитну лінію, а саме надає останньому грошові кошти у загальній сумі 7 000 000, 00 (Сім мільйонів) гривень 00 копійок (далі - Кредит) на поточну діяльність, а позичальник зобов'язується повністю повернути кредитору отриманий Кредит до "25" жовтня 2017 року (включно) та сплачувати 17,00 (Сімнадцять) процентів річних від суми Кредиту у порядку, визначеному цим Договором.

Згідно п. 3.1. Кредитного договору Кредитор надає кредит на підставі письмових заяв позичальника шляхом переказу необхідної частини коштів з позичкового рахунку НОМЕР_2, відкритого в AT "Банк народний капітал" м. Києва, МФО 322432 на поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий в AT "Банк народний капітал" м. Києва, МФО 322432 або сплати платіжних документів, наданих позичальником, безпосередньо з позичкового рахунку.

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору нараховані за правилами Кредитного договору проценти за ставкою, вказаною в п. 1.1 Кредитного договору, крім випадків, передбачених п.п. 3.2.1, 3.2.2 договору.

Згідно п. 3.4. Кредитного договору проценти за користування Кредитом позичальник щомісячно сплачує платіжним дорученням на рахунок кредитора не пізніше останнього робочого дня місяця зі своїх поточних рахунків.

Пунктом 3.6. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний до 25 жовтня 2017 року (включно) погасити Кредит шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок, вказаний у п.3.1. цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору нараховані за правилами Кредитного договору проценти за ставкою, вказаною в п. 1.1 Кредитного договору, крім випадків, передбачених п.п. 3.2.1, 3.2.2.

Згідно п. 3.4. Кредитного договору проценти за користування Кредитом Позичальник щомісячно сплачує платіжним дорученням на рахунок Кредитора не пізніше останнього робочого дня місяця зі своїх поточних рахунків.

Пунктом 3.6. Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний до 25 жовтня 2017 року (включно) погасити Кредит шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок, вказаний у п.3.1. цього Договору.

Як зазначає позивач, ним було виконано в повному обсязі зобов'язання за Договором та надано відповідачу:

- на підставі його заяви від 16.11.2015 грошові кошти у розмірі 570000,00 грн., що підтверджується відповідним розпорядженням банку та меморіальним ордером № /1 від 16.11.2015 р. (т. 2, арк. с . 3-4);

- на підставі його заяви від 30.03.2016 грошові кошти у розмірі 6530000,00 грн., що підтверджується відповідним розпорядженням банку та меморіальним ордером № /1 від 30.03.2016 р. (т. 2, арк. с . 7-8).

В свою чергу відповідачем було лише частково погашено отриманий кредит, а саме на підставі платіжного доручення № 118 від 01.12.2015 р. повернуто 50000,00 грн.; на підставі платіжного доручення № 153 від 15.01.2016 р. повернуто 50000,00 грн.; на підставі платіжного доручення № 6 від 14.04.2016 р. повернуто 3000000,00 грн.; на підставі платіжного доручення № 7 від 15.04.2016 р. повернуто 3530000,00 грн. (т. 2, арк. с . 5-6, 9).

Таким чином, як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач користуючись грошовими коштами, свої зобов'язання за кредитним договором № 49/15-К від 27.10.2015 р. щодо погашення кредиту у строк встановлений у п. 3.6 договору (до 25.10.2017 р.) та сплати процентів за користування грошовими коштами належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на 10.11.2017 р. у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 538735,89 грн., з яких: 470000,00 грн. - прострочена заборгованість по сплаті основної суми кредиту; 68735,89 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.01.2017 р. по 10.11.2017 р. включно.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Статтею 1054, частиною 1 ст. 1055, частиною 1 ст. 1056 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи заяв відповідача, меморіальних ордерів та банківських виписок, банк належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за умовами кредитного договору № 49/15-К від 27.10.2015 надав позичальнику двома траншами послідовно в межах встановленого у договорі ліміту кредит у розмірі 570000,00 грн. та в подальшому ще у розмірі 6530000,00 грн.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача щодо перевищення банком граничного розміру кредиту, встановленого у п.1.1. договору, оскільки після надання позивачем першого траншу та до звернення до банку з другою заявкою, відповідачем було погашено кредит на суму 100000,00 грн.

Після надання другого траншу, відповідачем було погашено кредит на загальну суми 6530000,00 грн.

Таким чином, відповідач у строки, встановлені умовами договору кредит повернув частково, в результаті чого за ним рахується прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 470000,00 грн.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 р. за №559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

З огляду на наведене, меморіальні ордери та банківські виписки по рахунку ФОП Гончара Андрія Анатолійовича є належними доказами в розумінні ст. ст. 76 ГПК України, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та не виконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеним кредитним договором.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору № 49/15-К від 27.10.2015 термін користування кредитними коштами встановлюється до 25.10.2017 (включно).

Враховуючи викладене, не надання відповідачем доказів належного виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 470000,00 грн. є обґрунтована, законна та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

10.08.2016 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 49/15-К від 27.10.2015, сторони дійшли згоди з 10 серпня 2016 року встановити процентну ставку по поновлювальній відкличній кредитній лінії в розмірі 17% річних.

Як вбачається з наданої позивачем банківської виписки по рахунку ФОП Гончара Андрія Анатолійовича, останній з січня 2017 року перестав оплачувати проценти за користування кредитними коштами, так 05.01.207 р. відбулось останнє погашення відповідачем процентів за грудень 2016 року у розмірі 6767,49 грн.

Отже, позивачем правомірно здійснено розрахунок заборгованості ФОП Гончара Андрія Анатолійовича за відсотками (17 % річних) за користування кредитом за період з 01.01.2017 по 10.11.2017, яка становить 68735,89 грн.

Одночасно судом встановлено, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 07 березня 2017 року № 127-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 09 березня 2017 року №903, "Про початок процедури ліквідації АТ "НК БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" з 09 березня 2017 року до 08 березня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "НК БАНК" Андронова Олега Борисовича.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальними і пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" банки є учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Участь банків у Фонді є обов'язковою. Банк набуває статусу учасника Фонду в день отримання ним банківської ліцензії. Фонд виключає банк з числа учасників Фонду в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Так, в силу ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту);

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку ;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014р.);

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Враховуючи вищенаведені правові норми твердження відповідача про те, що нарахування відсотків після 07.03.2017 (дата відкликання ліцензії банку та призначення уповноваженої особи ФГВФО Андронова О.Б.) не відповідає вимогам Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" судом відхиляються, виходячи з наступного.

Припинення зобов'язання передбачено лише у випадках, встановлених статтями 598, 599 цього ж Кодексу, на вимогу однієї із сторін і на підставах, встановлених договором або законом, а також виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту правовідносин, які склались між сторонами, вбачається обов'язок банку надати банківські послуги (кредитні кошти), які виконані останнім належним чином, та, відповідно, зобов'язання боржника сплатити передбачені кредитним договором проценти, які відповідач припинив сплачувати з січня 2017 року.

Отже, посилання відповідача на п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ч. 9 ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як на підставу припинення зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами після відкликання банківської ліцензії, є помилковими, та суперечать п. 4-1 ч. 2 ст. 46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", адже виконання позичальником (відповідачем у справі) свого договірного обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом сприяє збільшенню ліквідаційної маси та не припиняється внаслідок відкликання банківської ліцензії. При цьому суд наголошує, що законодавством України не передбачено припинення кредитного зобов'язання боржника перед банком у випадку прийняття рішення про відкликання ліцензії банку, оскільки зобов'язання відповідача випливають з правочину - кредитного договору, який на момент розгляду справи є дійсним. Відтак в даному випадку відкликання ліцензії ПАТ "Банк народний капітал" не впливає на дійсність кредитного договору укладеного між сторонами, а тому позивачем правомірно нараховано проценти після 07.03.2017. Проценти за користування кредитом за правовою природою є винагородою банку за надання кредитних коштів, відтак проценти нараховуються та сплачуються доти, доки позичальник користується кредитом.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми процентів за користування кредитом за період 01 січня 2017 року по 10 листопада 2017 року у розмірі 68 735,89 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних від простроченої суми кредиту у розмірі 618,08 грн. за період з 26.10.2017 по 10.11.2017 та 3 % річних від простроченої суми процентів у розмірі 802,85 грн. за період з 01.02.2017 по 10.11.2017, які перевірені судом та визнані арифметично вірними і правомірно заявленими.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 5 536,99 грн. за період з 26.10.2017 по 10.11.2017 та пені за прострочення сплати процентів у розмірі 6 840,14 грн. за період з 01.02.2017 по 10.11.2017, розраховану окремо за кожен місяць нарахування відсотків.

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору у випадку прострочення сплати процентів за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення оплати, від несвоєчасно сплаченої суми процентів за кожний календарний день прострочення.

Згідно п. 9.2. Кредитного договору у випадку прострочення погашення суми наданого Кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення погашення, від несвоєчасно погашеної суми Кредиту за кожний календарний день прострочення.

Пунктом 9.5. Кредитного договору передбачено, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим договором припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з цим судом встановлено, та провамірно зазначено відповідачем, позивачем в порушення приписів п. 9.5 кредитного договору, розрахунок пені за прострочення сплати процентів здійснено з порушенням встановленого шестимісячного строку.

Судом здійснено власний розрахунок пені за прострочення сплати процентів, з урахуванням умови п. 9.5 кредитного договору та вимог діючого законодавства, відповідно до якого пеня за прострочення сплати процентів за вказаний позивачем період дорівнює 5812,61 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд визнає, що позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на основну суму заборгованості у розмірі 5 536,99 грн. та вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення пені за прострочення сплати процентів у розмірі 5812,61 грн.

Щодо стягнення пені за прострочення процентів у сумі 1027,53 грн., суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, як заявленого в порушення п. 6 ст. 232 ГК України та п. 9.5 кредитного договору.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гончар Андрія Анатолійовича (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк народний капітал" (03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 4, іден код. код 20026740) заборгованість в розмірі 555779,04 грн., в тому числі: по сплаті основної суми боргу за кредитом у розмірі 470000,00 грн., по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 68735,89 грн., пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 5536,99 грн., пені за прострочення сплати процентів у розмірі 5812,61 грн., 3% річних від простроченої суми кредиту у розмірі 618,08 грн., 3% річних від простроченої суми процентів у розмірі 802,85 грн., інфляційне збільшення суми заборгованості за процентами у розмірі 3245,09 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гончар Андрія Анатолійовича (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк народний капітал" (03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 4, іден код. код 20026740) 8321,27 грн. судового збору.

4. В частині позовних вимог про стягнення 1027,53 грн. пені за прострочення сплати процентів - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Харківського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.03.2018 р.

Суддя М.І. Шатерніков