Рішення № 73097275, 26.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2377/17

Господарський суд Одеської області у складі головуючого судді Гуляк Г.І., при секретарі судового засідання Тодорові А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна";

до відповідача Публічне акціонерне товариство "ПІВНІЧТРАНС"

3-тя особа відповідача: ОСОБА_2;

про стягнення 49500грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Строчковський О.М. - за дорученням;

Від третьої особи: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до відповідача Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС» про відшкодування шкоди в порядку регресу 49500 гривень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС» про відшкодування шкоди в порядку регресу 49500 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 979,1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2017р. було порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 23.10.2017 року о 11:00.

Представник відповідача 23.10.2017 року надав заяву про залученнядо участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ухвалою суду від 23.10.2017 року залучено до участі у справі третю особу - ОСОБА_2 та відкладено розгляд справи на 06.11.2017 року.

06.11.2017 року представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі представників позивача.

Розгляд справи було відкладено ухвалою суду від 06.11.2017 року та призначено до розгляду на 27.11.2017 року.

27.11.2017 року представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи 504/739/16ц, яка судом розглянута та відмолено у задоволені.

18.12.2017 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю, з підстав викладених у відзиві на позов, який судом долучено до матеріалів справи.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений у новій редакції.

При цьому, згідно з пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2017р. було ухвалено справу №916/2377/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

15.01.2018р. за вх.суду№810/18 представник позивача надав заяву про розгляд справи у відсутності представників позивача.

Враховуючи ту обставину, що суддя Гуляк Г.І. перебувала на лікарняному, розгляд справи призначений на 15.01.2018 року не відбувся та ухвалою суду від 16.01.2018 року було призначено засідання суду на 29 січня 2018 року. Ухвалою суду від 29.01.2018 року розгляд справи було відкладено на 19.02.2018 року.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28 лютого 2018 року.

Представник позивача 20.02.2018 року надав відповідь на відзив, в якому представник позивача просить суд провести розгляд справи без участі представників позивача, позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні від 26.03.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/2377/17.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як зазначає позивач, 29 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ПІВНІЧТРАНС» та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №323583, предметом якого є страхування транспортний засіб «DACIA Logan»державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

За умовами якого, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" взяла на себе обов'язок, в разі настання події яка є страховим випадком і в наслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, здійснити виплати страхового відшкодування. Страхувальник в свою чергу зобов'язався, дотримуватися умов договору страхування, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

1 лютого 2016 року в місті Одеса трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «CHEVROLET» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (постраждалий в ДТП) та забезпеченого автомобіля «DACIA Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням працівника ВАТ «ПІВНІЧТРАНС» ОСОБА_2.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської обалсті ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Як зазначив позивач у своєму позові, 09.02.2016 року ОСОБА_5 звернувся із заявою про настання страхового випадку, водій пошкодженого транспортного засобу «DAEWOO-CHEVROLET Aveo», а позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в сумі 49500 гривень, згідно платіжного доручення №41410 від 14.04.2016 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що надані позивачем до позовної заяви документи не відповідають вимогам оформлення документів, так на думку відповідача не є належним доказом платіжне доручення про відшкодування потерпілому ОСОБА_5 коштів, а також розмір матеріальних збитків є недоведеними.

У відповіді на відзив відповідача позивач зазначив, що перед виплатою страхового відшкодування 23.02.2016 року було зроблено звіт №PZU/0464/16 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля «DAEWOO-CHEVROLET Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до якого вартість відновленого ремонту складає 165 786,91 гривень, у зв'язку із лобовим зіткненням автомобіль має дуже серйозні пошкодження, що підтверджується фото звітом.

Крім того представник позивача зазначив, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3235483 від 29.09.2015 року, відповідно до п.4 полісу ліміт страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 50 000 гривень, франшиза складає 500 гривень. У зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту складає 165 786,91 гривень, а ліміт на виплату страхового відшкодування становить 50 000 гривень та франшиза 500 гривень, тому позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 49 000 гривень.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 49 500 гривень.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1 Закону України "Про Страхування" страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Страхування" в Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування, як зокрема страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2016 р. між позивачем та відповідачем підписано поліс №АЕ/3235483 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого був застрахований транспортний засіб "«DACIA Logan», державний номер НОМЕР_1. Страховим випадком за договором є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок зокрема дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що 08.12.2014р., автомобілем «DACIA Logan» державний номер НОМЕР_1, що належить ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» під керуванням ОСОБА_2 скоєна дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAEWOO-CHEVROLET Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті якої автомобіль «DAEWOO-CHEVROLET Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження.

Відповідно до постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.03.2016 року ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.

Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Судом встановлено, що 13.04.2016 р. було складено страховий акт №UA2016020300020/L01/01 відповідно якого, потерпілому ОСОБА_5 власнику автомобіля «DAEWOO-CHEVROLET Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_2, нараховане страхове відшкодування в сумі 49 500. Згідно платіжного доручення №41410 від 14 квітня 2016 року позивач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 49500 гривень.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що транспортний засіб «DACIA Logan» державний номер НОМЕР_1, належить ПАТ «ПІВНІЧТРАНС», під час скоєння ДТП даним транспортним засобом керував ОСОБА_2 водій ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» згідно подорожного листа службового лекового автомобіля від 01.02.2016 року за №004204.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, передбачає загальні підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодій кількох джерел підвищеної небезпеки, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 49500 гривень обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задовленню.

Посилання відповідача щодо недостовірності наданих позивачем до позовної заяви документів судом до уваги не приймається, оскільки позивачем було надано до матеріалів справи оригінали документів, що обґрунтовують позовні вимоги.

Щодо посилань відповідача на те, що під час оцінки збитку не було проведено автотоварознавчої експертизи, те, що огляд пошкодженого транспортного засобу здійснювався без представника відповідача та одночасне посилання позивача на ст.ст. 1166 та 1187 Цивільного кодексу України слід зазначити.

Відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Однак відповідачем ані у запереченнях на позовну заяву, ані у відзиві на позовну заяву, ані у запереченнях на відповідь позивача на відзив на позов, не зазначено доказів на обґрунтування заперечень щодо позовних вимог ані норм права, які ці докази обгрунтовують.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до відповідача Публічного акціонерного товариства "ПІВНІЧТРАНС" про відшкодування шкоди в порядку регресу 49500 гривень, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ПІВНІЧТРАНС" /65025 м. Одеса 21 км. Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 05523553/ на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04112 м. Київ вул.. Дегтярівська, буд..62, код ЄДРПОУ 20782312) страхове відшкодування в сумі 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот ) гривень, судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 квітня 2018 р.

Суддя Г.І. Гуляк