Рішення № 73097052, 02.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2018Справа № 910/1229/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1229/18

за позовом приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

до 1) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика

"Свято-Варваринська"

про стягнення 11 055,98 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач-1) та 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська" (відповідач-2) про стягнення 11055,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 здійснене незбережне перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційних актів №482803/359, № 482803/360 від 04.11.2017р., № 482803/374, № 482803/375 від 12.11.2017р., у зв'язку з чим позивачу заподіяно збитків у вигляді вартості втраченого майна в розмірі 11 055,98 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/1229/18 від 06.02.2018р. позовну заяву приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до 1) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська" про стягнення 11055,98 грн. залишено без руху.

19.02.2018р. від приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" через канцелярію суду надішли документи на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2018р.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідачів подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини у строк до 19.03.2018р.

Відповідач-1 ухвалу суду від 19.02.2018р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 27.02.2018р., відповідач-2 - 26.02.2018р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, долучених до матеріалів справи.

12.02.2018р. від відповідача-2 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли пояснення по справі, у яких зазначено про неможливість надати на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2018р. довідку про вартість концентрату вугільного, який було відвантажено позивачу згідно залізничних накладних № 52721529, № 52851474, оскільки ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" не є власником вугільного концентрату та не визначає ціну на нього, а надає послуги зі збагачення рядового вугілля та здійснює завантаження на умовах договору між ним та ПрАТ «Донецьксталь».

26.03.2018р. від відповідача на адресу Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів отримання збитків позивачем, а саме документів на підтвердження оплати вантажу, а також про порушення п. 3 Правил заявлення та розгляду претензій при зверненні до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Инкостил Груп" (постачальник) та приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) укладено договір поставки № 17/131, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію виробництва філії "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" ПрАТ «Донецьксталь»: вугільний концентрат марки К з граничними показниками якості: зола (макс) - 9,0%, волога (макс) - 10,5%, сірка (макс) - 0,8%, якщо інше не погоджено в додаткових угодах або специфікаціях.

Згідно п. 2 специфікації від 31.03.2017р. до договору поставки № 17/131 від 31.03.2017р. постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти концентрат вугілля кам'яного для коксування марки К групи К1 ТОВ "Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська", кількість - 104 530 т, ціна з ПДВ за тону - 5 667,97 грн., загальна вартість з ПДВ - 592 473 113,16 грн.

У п. 3 специфікації від 31.03.2017р. до договору поставки № 17/131 від 31.03.2017р. зазначено, що ціна та вартість товару в гривнях вказана інформаційна, розрахована виходячи з офіційного курсу НБУ на 00-00 дати укладення Специфікації (26,829390 грн. за долар).

У п. 4 специфікації від 31.03.2017р. до договору поставки № 17/131 від 31.03.2017р. зазначено, що ціна товару в гривні встановлюється з еквіваленту доларової ціни товару по офіційному курсу НБУ гривні до долару на 00-00 дати поставки.

На виконання умов договору поставки № 17/131 від 31.03.2017р., відповідно до залізничних накладних № 52721529, № 52851474 вантажовідправником - ТОВ "Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська", надіслано концентрат вугільний марки К у вагонах № 65756314 - 66,80 тон, № 66749359 - 67,40 тон, № 60665437 - 68,50 тон, № 53187738 - 69,60 тон. Одержувачем вантажу виступало приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод".

04.11.2017р. на станції Авдіївка Донецької залізниці було складено комерційний акт № 482803/359 про недостачу вантажу у вагоні № 65756314 у кількості 2 750 кг та комерційний акт №482803/360 про недостачу вантажу у вагоні № 66749359 у кількості 1 400 кг.

12.11.2017р. на станції Авдіївка Донецької залізниці було складено комерційний акт № 482803/374 про недостачу вантажу у вагоні № 60665437 у кількості 1 750 кг та комерційний акт № 482803/375 про недостачу вантажу у вагоні № 53187738 у кількості 1 500 кг.

Позивач зазначив, що відповідач-1, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 11 055,98 грн., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних № 52721529, № 52851474.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідачем-1 взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних № 52721529, № 52851474.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Як встановлено судом, ТОВ "Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська" здійснило відправлення по залізничним накладним № 52721529, № 52851474, зокрема, вагонів № 65756314, № 66749359, № 60665437, № 5318773 з концентратом вугільним марки К одержувачу приватному акціонерному товариству "Авдіївський коксохімічний завод".

При надходженні вагонів на станцію Авдіївка Донецької залізниці залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах № 65756314, № 66749359, № 60665437, № 5318773 не відповідає масі, вказаній у накладних.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами:

- у комерційному акті № 482803/359 зазначено, що після прибуття вагону на станцію проведено комісійне переважування маси вантажу та встановлена вагова нестача у вагоні № 65756314. При переважуванні вага виявилась меншою на 2 750 кг, ніж зазначено в документах. Вантаж прибув у справному вагоні, люки, двері щільно закриті, течі вантажу немає. Поверхня вантажу на рівні бортів, розрівняна, маркована поперечними борознами, плівкою проти видування не покривалась. У вагоні над 1-2 люками поглиблення 300 см х 280 см х 30 см, маркування порушено.;

- у комерційному акті № 482803/360 зазначено, що після прибуття вагону на станцію проведено комісійне переважування маси вантажу та встановлена вагова нестача у вагоні № 66749359. При переважуванні вага виявилась меншою на 1 400 кг, ніж зазначено в документах. Вантаж прибув у справному вагоні, люки, двері щільно закриті, течі вантажу немає. Поверхня вантажу на рівні бортів, розрівняна, маркована поперечними борознами, плівкою проти видування не покривалась. У вагоні над 1-2 люками поглиблення 300 см х 280 см х 30 см, маркування порушено.;

- у комерційному акті № 482803/374 зазначено, що після прибуття вагону на станцію проведено комісійне переважування маси вантажу та встановлена вагова нестача у вагоні № 60665437. При переважуванні вага виявилась меншою на 1 750 кг, ніж зазначено в документах. Вантаж прибув у справному вагоні, люки, двері щільно закриті, течі вантажу немає. Погрузка у вагоні на рівні бортів, маркована катком-ущільнювачем та поперечними смугами, плівкою проти видування не покривалась. У вагоні над 1-2 люками поглиблення 1,5 м х на ширину вагона х 1,0 м, маркування порушено.;

- у комерційному акті № 482803/375 зазначено, що після прибуття вагону на станцію проведено комісійне переважування маси вантажу та встановлена вагова нестача у вагоні № 53187738. При переважуванні вага виявилась меншою на 1 500 кг, ніж зазначено в документах. Вантаж прибув у справному вагоні, люки, двері щільно закриті, течі вантажу немає. Погрузка у вагоні на рівні бортів, маркована катком-ущільнювачем та поперечними смугами, плівкою проти видування не покривалась. У вагоні над 1-2 люками поглиблення 1,0 м х на ширину вагону х 1,0 м, над 7 люком поглиблення 1,5 м х 1,0 м х 0,5 м, маркування порушено.

При цьому, відповідачем-1 усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутності його вини у незабезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

Зі змісту графи 20 залізничних накладних № 52721529, № 52851474 вбачається, що рівень вологості вантажу складає 10,5 %, а отже, вантаж зданий до перевезення у вологому стані, а тому, при визначенні розміру недостачі маси вантажу необхідно враховувати норму недостачі (суму норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) - 2 %.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вартість 1 тони вантажу у вагонах № 65756314, № 66749359 відповідно до рахунку № 32529 від 03.11.2017р. становить 4 741,27 грн., у вагонах № 60665437, № 53187738 відповідно до рахунку № 33714 від 11.11.2017р. - 4 675,64 грн.

Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку вартості вагової нестачі вантажу і встановив, що останній проведений з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто (2 %) та кількості фактичної недостачі, у зв'язку з чим сума втраченого вантажу у вагонах № 65756314, № 66749359, № 60665437, № 53187738 становить 11 055,98 грн.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про порушення пункту 3 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерством транспорту України від 28.05.2002р. №334, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130-137 Статуту) претензії про відшкодування за втрату, псування або пошкодження вантажу пред'являються щодо кожної відправки окремо. На однорідні вантажі, завантажені на одній станції одним відправником на одну станцію призначення на адресу одного одержувача, допускається пред'явлення однієї претензії на групу відправок, але не більше п'яти, а на вантажі, на які складено один комерційний акт на маршрут або групу вагонів, - на всі відправки, зазначені в акті.

У п. 2.9 Роз'яснень ВГСУ від 29.05.2002р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", зазначено, що статут не обмежує права позивача об'єднати кілька вимог в одній позовній заяві. У вирішенні відповідного питання слід керуватися статтею 58 ГПК. Суддя має право повернути позовну заяву без розгляду, якщо в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору. В одній позовній заяві до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача) не повинні об'єднуватись вимоги, які відповідно до чинного законодавства не підлягають задоволенню за рахунок залізниці, наприклад, відшкодування за пошкодження вантажу і штраф за поставку неякісної продукції, або які не пов'язані між собою наданими доказами.

15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Відповідно до ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем цілком правомірно та обґрунтовано подано позовну заяву до суду, при цьому положення процесуального законодавства щодо об'єднання позовних вимог порушені не були, що було досліджено на стадії прийняття позовної заяви до розгляду.

Також, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність належних та допустимих доказів розміру дійсної вартості втраченого вантажу, а саме доказів оплати рахунку, з огляду на наступне.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

З огляду на вищевикладене, надана позивачем до матеріалів справи копія договору поставки № 17/131 від 31.03.2017р., рахунків № 32529 від 03.11.2017р. та № 33714 від 11.11.2017р. визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагонах № 65756314, № 66749359, № 60665437, № 5318773.

Крім того, суд зазначає, що факт оплати позивачем вказаного рахунку не входить до предмету доказування у даній справі з огляду на заявлені предмет та підставу позову, та встановлення судом обставин завдання відповідачем позивачу збитків та факту недостачі вантажу, переданого відповідачу для здійснення перевезення.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, факт порушення відповідачем-1 правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем-1 не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача-1 вартості недостачі маси вантажу у розмірі 11 055,98 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Оскільки вимог до відповідача-2 позивачем не заявлено, то суд відмовляє в позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська".

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; код ЄДРПОУ 00191075) суму збитків у розмірі 11 055 грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн.

3. В задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.04.2018р.

СуддяА.І. Привалов