Рішення № 73097022, 26.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2018Справа № 910/17772/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Художник-1" доФізичної особи-підприємця Вороніна Максима Валерійовича провизнання договору недійснимПредставники: від позивачаМішутушкіна О.В. - представник за ордеромвід відповідачаГребенченко О.А. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Житлово-будівельного кооперативу "Художник-1" з вимогами до Фізичної особи-підприємця Вороніна Максима Валерійовича про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 20.12.2016.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір оренди нерухомого майна від 20.12.2016, укладений між Житлово-будівельним кооперативом "Художник-1" та Фізичною особою-підприємцем Вороніним Максимом Валерійовичем є недійсним оскільки підписаний зі сторони орендодавця за відсутності належних на те повноважень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 порушено провадження у справі № 910/17772/17, розгляд справи призначений на 13.11.2017.

Судове засідання, призначене на 13.11.2017, не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

14.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

16.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 розгляд справи призначено на 21.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2017, у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, розгляд справи призначено на 29.01.2018.

21.12.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заява про подання документів до матеріалів справи, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

21.12.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду.

Судове засідання, призначене на 29.01.2018, не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, сторін викликано у судове засідання, яке відбудеться 26.02.2018.

Судове засідання, призначене на 26.02.2018, не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, сторін викликано у судове засідання, яке відбудеться 26.03.2018.

У судове засідання 26.03.2018 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача надали пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 26.03.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2016 між Житлово-будівельним кооперативом "Художник-1" в особі Голови Правління Смірнова Андрія Анатолійовичем, що діє на підставі статуту та рішення Правління від 14.12.2016 (орендодавець за договором), та Фізичною особою - підприємцем Вороніним Максимом Валерійовичем (орендар за договором) укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) наступне нежитлове приміщення: підвал, розташований за адресою: м. Київ, провулок Бастіонний, буд. 9, загальна площа якого становить 70,00 кв.м. з окремим входом.

Позивач стверджує, що договір оренди нерухомого майна від 20.12.2016 є недійсним, оскільки підписаний Головою Правління Житлово-будівельного кооперативу "Художник-1" без необхідного обсягу цивільної дієздатності (за відсутності належних на те повноважень).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як встановлено судом, укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

В силу статті 16 Закону України "Про кооперацію" виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про кооперацію" виконавчий орган кооперативу здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Як вбачається з преамбули договору оренди нерухомого майна від 20.12.2016 Житлово-будівельний кооператив "Художник-1" при укладенні/підписанні договору діяло в особі Голови Правління Смірнова Андрія Анатолійовичем, що діє на підставі статуту та рішення Правління від 14.12.2016.

Відповідно до пункту 42 Статуту Житлово-будівельного кооперативу "Художник-1", зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Печерської районної ради депутатів трудящих за № 568 від 17.10.1966 (діючого станом на момент підписання оспорюваного договору), органами управління кооперативу є загальні збори кооперативу і правління кооперативу.

Правління кооперативу обирається загальними зборами в кількості не менше трьох членів строком на два роки. … Правління кооперативу з свого складу обирає голову правління та його заступника (пункту 46 статуту).

Згідно з пунктом 47 статуту Правління є виконавчим органом кооперативу, підзвітним загальним зборам. В обов'язки правління, серед іншого, входить укладання договорів та угод від імені кооперативу.

Пунктом 48 статуту визначено, що зобов'язання, довіреності, договору, угоди та грошові документи повинні бути підписані головою правління / або його заступником / і крім цього, членом правління у відданні якого знаходиться фінанси кооперативу.

Викладене свідчить про те, що саме правління кооперативу укладає угоди між кооперативом та іншими особами та діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Голова правління здійснює повсякденне керівництво діяльністю кооперативу, забезпечує виконання рішень загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) та правління.

Тобто, враховуючи зазначене, правління Житлово-будівельного кооперативу "Художник-1" з метою укладання оспорюваного договору повинно було винести рішення про його укладання та уповноважити голову правління кооперативу підписати даний договір.

Матеріали справи, в тому числі і матеріали реєстраційної справи Житлово-будівельного кооперативу "Художник-1", не містять доказів того, що правління Житлово-будівельного кооперативу "Художник-1" приймало рішення від 14.12.2016 чи будь-яке інше рішення про укладання оспорюваного договору та про уповноваження голову правління на його підписання.

Окрім того, встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач після укладання спірного договору визнав та схвалив оспорюваний договір в порядку частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України договору оренди нерухомого майна від 20.12.2016 укладеного між Житлово-будівельним кооперативом "Художник-1" та Фізичною особою-підприємцем Вороніним Максимом Валерійовичем, а тому позовні вимоги про визнання даного договору недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 20.12.2016 укладеного між Житлово-будівельним кооперативом "Художник-1" (01014, місто Київ, провулок Бастіонний, будинок 9, ідентифікаційний код 22894096) та Фізичною особою-підприємцем Вороніним Максимом Валерійовичем (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вороніна Максима Валерійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Художник-1" (01014, місто Київ, провулок Бастіонний, будинок 9, ідентифікаційний код 22894096) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 30.03.2018

Суддя Н.Б. Плотницька