Рішення № 73097017, 02.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2018Справа № 910/22694/17Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (01001, м.Київ, пл.І.Франка, 5)

до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м.Київ, вул.Михайла Омеляновича-Павленка, 15)

про стягнення 107 877 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кирищук В.П. за дов.

від відповідача: Мітін І.І. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаним позовом, посилаючись на неналежне виконання Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією зобов'язань з оплати наданих послуг по договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання № 0520812200001 від 11.12.2014, у зв'язку з чим позивач просить стягнути 74 252,75 грн. основного боргу, 61 815,18 грн. інфляційних втрат, 7570,40 грн. три відсотки річних.

Ухвалою суду від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22694/17, розгляд справи призначено на 09.01.2018.

09.01.2018 в судовому засіданні відповідачем подано заперечення на позов, в яких проти позову заперечує та просить залучити до участі у справі третю особу.

Ухвалою суду від 09.01.2018 у зв'язку з набранням нової редакції з 15.12.2017 Господарського процесуального кодексу України, судом вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання у справі призначене на 30.01.2018.

29.01.2018 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив.

30.01.2018 судом оголошено перерву до 20.02.2018.

20.02.2018 в судовому засіданні позивачем подано доповнення до відповіді на відзив.

20.02.2018 судом оголошено перерву до 27.02.2018.

27.02.2018 в судовому засіданні відповідачем подано заперечення та позивачем уточнений розрахунок позовних вимог, який прийнятий судом до розгляду.

Ухвалою від 27.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2018.

Розглянувши в судовому засіданні заяву відповідача про залучення третьої особи судом встановлено наступне.

Вказана заява мотивована тим, що відповідно до п.5 протоколу доручень №15 КМДА від 08.04.2015 при укладенні договорів з енергопостачальними компаніями, а також при захисті законних інтересів бюджетних установ комунальної власності м. Києва, слід не допускати нарахування та стягнення штрафних санкцій та пені при нарахування основного боргу. В зв'язку з чим позивач просить залучити третю особу - виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію).

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Таким чином, розглянувши подану заяву, суд вказує на те, що відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо того, яким чином рішення в даній справі може вплинути на права або обов'язки виконавчого органу Київської міської ради, а відтак, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про залучення таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2018 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

В судовому засіданні 27.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2014 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та відповідачем - Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією було укладено Договір № 0520812200001 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктом господарювання.

Згідно з п. 1 Договору виконавець (позивач) зобов'язався своєчасно надавати споживачеві (відповідачу) відповідної якості послуги централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору опалювальна площа приміщення становить 750,20 м. кв.

На підставі п. 10 договору, відповідач, який не має засобів обліку, оплачує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з нормативами споживання гарячої води, визначеними в залежності від кількості та виду водозбірних пристроїв, встановлених у приміщенні та графіку роботи приміщень. Нормативи споживання визначаються відповідно до умов даного договору, з урахування рішень органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, зокрема СНІП 2.04.01-8/5 «Внутрішній водопровід та каналізація».

Пунктом 13 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач зобов'язаний був щомісяця до 20 числа сплачувати позивачу за надані в попередньому місяці послуги з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Згідно з п. 32 Договору, останній укладається до 31.12.2014 року і набирає чинності з 01.08.2014 р. та відповідно до п. 33 договору, пролонгується на наступний рік.

Згідно наданого позивачем уточненого розрахунку, на підставі даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за листопад 2014 - травень 2015 підтверджується факт постачання позивачем відповідачу у вказаний період теплової енергії за договором на суму 140114,62 грн., з яких 21055,62 грн. за листопад 2014 року (до укладення договору), 25206,72 грн. за грудень 2014, 25206,72 грн. за січень 2015, 25206,72 грн. за лютий 2015, 35964,59 грн. за березень 2015, 7474,25 грн. за квітень 2015 року.

Відповідачем було здійснено оплату спожитої теплової енергії:

1)в сумі 25206,72 грн. за січень 2015 платіжним дорученням № 391 від 07.07.2015,

2)в сумі 7474,25 грн. за квітень 2015 платіжним дорученням № 392 від 07.07.2015,

3)в сумі 35964,59 грн. за березень 2015 платіжним дорученням № 661 від 11.11.2015,

4)в сумі 25206,72 грн. за січень 2015 платіжним дорученням № 677 від 18.11.2015.

Станом на час розгляду справи сума боргу становить 46 262,34 грн. та відповідачем не заперечується.

Доказів оплати вказаної суми, в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню 46 262,34 грн. основного боргу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період листопад 2014 по листопад 2017 у сумі 5 677,02 грн. та 55 937,19 грн. інфляційних втрат за період листопад 2014 по листопад 2017.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційної суми боргу, та встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при нарахування інфляційних втрат, та безпідставно включено до нарахування суму 21055,62 грн. за листопад 2014 року (до укладення договору).

За розрахунками суду з урахуванням оплат здійснених відповідачем сума інфляційних втрат складає 29161,85 грн., а сума 3 % річних задовольняється в межах розрахунку позивача.

Відповідач свого контр розрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності до заявлених вимог з посиланням на ст.ст. 256-258 ЦК України, оскільки станом на час подання позовної заяви - 14.12.2017 минув строк позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення боргу за листопад 2014.

Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, згідно статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що пунктом 18 правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, від 21.07.2005 №630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. З розрахунку ціни позову вбачається, що спірний період починається з листопада 2014, а обов'язок сплати за надані послуги за кожен місяць виникає 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, тобто строки позовної давності при поданні позову до суду 14.12.2017, не пропущено.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 46262,34 грн. основного боргу, 29161,85 грн. інфляційних втрат, 5677,02 грн. 3% річних, в решті позову відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1.Стягнути з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд.15, код 37401206) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 46 262 (сорок шість тисяч двісті шістдесят дві) грн. 34 коп. основного боргу, 29161 (двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят одна) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 5 677 (п'ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 02 коп. 3% річних та 1216 (одну тисячу двісті шістнадцять) грн. 52 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02.04.2017

Суддя О.М.Ярмак