Рішення № 73096998, 22.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2018Справа № 910/17959/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-3", м. Київ

про стягнення 582 593,74 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивач: Таргонська В.В. (представник за довіреністю №36 від 29.12.2017р.);

від відповідача: Яцимирський М.О. (представник за довіреністю від 10.07.2015р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-3" суми заборгованості за Договором № 04240/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 582 593,74 грн., з яких 392 881,81 грн., 4 241,60 грн. пені, 78 576,36 грн. штрафу, 91 636,16 грн. інфляційних втрат та 15 257,81 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором в частині оплати наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2014р. по 31.07.2017р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню та штраф, передбачені умовами договору, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого частково заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що внаслідок змін у законодавстві він не є та не може бути ані балансоутримувачем житлового фонду, ані виконавцем послуг з водопостачань та водовідведення та як наслідок відповідач не може виступати стороною договору, укладеного з позивачем, натомість відповідач вказує на те, що позивач був зобов'язаний укласти прямі договори на водопостачання та водовідведення зі споживачами цих послуг (власниками квартир). Крім того, відповідач зазначає на те, що протягом спірного періоду (з 01.10.2014р. по 31.07.2017р.) до нього не надходили розрахункові документи за договором, надані позивачем акти про зняття показань з приладів обліку не відповідають встановленим законом вимогам до первинних документів, на платіжних вимогах відсутні відмітки банку про їх отримання, відповідач не вчиняв будь-яких дій щодо визнання свого боргу перед позивачем, а відтак на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання відповідача за договором є припиненим у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 21.11.2017р.

В судовому засіданні 21.11.2017р. оголошено перерву до 05.12.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів. В судовому засіданні 05.12.2017р. оголошено перерву до 23.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2018р.

У підготовчому засіданні 23.01.2018р. судом оголошено перерву до 20.02.2018р.

15.02.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вказує на те, що намагання відповідача перекласти відповідальність щодо обов'язку укладення прямих договорів на мешканців квартир не має законних підстав, оскільки за приписами чинного законодавства України саме за рішенням уповноваженого органу управління багатоквартирним будинком договір укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги та оскільки відповідного повідомлення до позивача не надходило, відповідач був в і до сьогоднішнього дня залишається колективним споживачем в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 6 закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач також заперечує проти доводів відповідача щодо неналежності актів про зняття показань з приладів обліку та вказує на те, що такі акти відповідають вимогам до первинних документів з посиланням на судову практику.

19.02.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на відповідь позивача, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти доводів позивача, вказує на хибне трактування останнім норм закону України «Про житлово-комунальні послуги» (редакцій закону), а також судової практики щодо належності актів про зняття показань з приладів обліку.

В підготовчому засіданні 20.02.2018р. за згодою представників сторін на підставі ст. ст. 177-185, 234 ГПК України судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.03.2018р., яка занесена до протоколу судового засідання.

21.02.2018р. до суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просить суд не брати до уваги відзив на відповідь, наданий відповідачем та не приймати доводи, викладені в ньому, 20.03.2018р. - від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного суду від 15.02.2018р., однак вказані клопотання у зв'язку з закриттям підготовчого провадження та закінченням строків на їх подання залишаються судом без розгляду та не будуть враховані при вирішенні спору по суті.

В судовому засіданні 22.03.2018р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечував.

В судовому засіданні 22 березня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 1997 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено Договір № 04240/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - Договір) , за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (Правила).

Кількість поданої води згідно п. п. 3.1. - 3.3. Договору передбачено визначати за показниками водолічильників, а у разі їх відсутності - за середньодобовою витратою або іншим способом. Кількість стічних вод згідно п. 3.4. Договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками водолічильників або іншим способом.

В п. 3.6. Договору передбачено, що абонент розраховується за користування водою та послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, визначених постачальником у платіжні вимозі.

Строк дії договору за змістом п. 5.1. Договору встановлений на один рік з моменту його підписання сторонами та вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін письмово не заявить про закінчення строку його дії.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором в частині оплати наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2014р. по 31.07.2017р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, за наявності якої позивачем також заявлено до стягнення з відповідача штрафні та фінансові санкції.

Вимоги позивача обґрунтовані долученими до матеріалів справи актами зняття показань з приладу обліку, розшифровками рахунків абонента, копіями платіжних вимог-доручень по абоненту, розпорядженням на підтвердження даних щодо водо лічильників відповідача, копіями витягів з реєстру підприємств, яким зменшена заборгованість по житлових субсидіях.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення вимог позивача вказує на те, внаслідок змін у законодавстві він не є, в тому числі й протягом спірного періоду (з 01.10.2014р. по 31.07.2017р.) та не може бути ані балансоутримувачем житлового фонду, ані виконавцем послуг з водопостачань та водовідведення та як наслідок відповідач не може виступати стороною договору, укладеного з позивачем, від позивача до нього не надходили розрахункові документи за договором, надані позивачем акти про зняття показань з приладів обліку не відповідають встановленим законом вимогам до первинних документів, на платіжних вимогах відсутні відмітки банку про їх отримання, він не вчиняв будь-яких дій щодо визнання свого боргу перед позивачем, а відтак на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання відповідача за договором є припиненим у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором про надання послуг.

Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Спір у даній справі виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язань за Договором №04240/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення від 05.03.1997р.

Разом з тим, відхиляючи доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення даного позову, суд виходить з наступного.

26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 квітня 2014 року № 1198-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (далі - Закон № 1198-VII), яким внесено зміни, зокрема, до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

За змістом ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає, що суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012р. № 279 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення», яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017р. включно та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 22.03.2017р. № 307 (чинна з 19.05.2017р.) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення підлягає ліцензуванню.

Водночас відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення та не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.

За змістом ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Таким чином, неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення. Відтак, відповідач втратив підстави виступати стороною в Договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов'язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

До аналогічних висновків приходив Верховний Суд України у своїй постанові від 25 травня 2017 року у справі №910/31573/15 та Верховний суд у постанові від 15.02.2018р. у справі № 910/973/16.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи все вищенаведене суд зазначає, що позивачем не доведено наявності у відповідача обов'язку сплатити йому спірні суми вартостей спожитих відповідачем послуг протягом спірного періоду, тому у позові в частині стягнення суми основного боргу суд відмовляє та оскільки не доведено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати вартості таких послуг, суд відмовляє у позові і в частині нарахованих позивачем штрафних та фінансових санкцій.

Судовий збір в розмірі 8 783,91 грн., у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов