Рішення № 73096633, 02.04.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.2018 Справа № 905/211/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

Секретар судового засідання Хадієва М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика № 105» (ідентифікаційний код 31832110, адреса: 85486, Донецька область, м. Селидове, смт. Цукурине, вул. Шахтна, буд. 40)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075915, адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (ідентифікаційний код 40150216, адреса: 84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22)

про: стягнення 453 688,92 грн.

за участю представників

від позивача: Колягіна Т.Є. - довіреність

від відповідача: Гарбузова Т.О. - довіреність

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення безпідставно набутих грошових кошів у розмірі 453 688,92 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень 92 коп.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем було списано з його рахунку плату за користування вагонами №№ 66697285, 67876086, 67862789, 67903922, 63239727, 67568747 у розмірі 38 422,80 грн.; в рамках кримінального провадження № 12016050500000259 від 15.02.2016 вказані залізничні вагони були передані слідчим на відповідальне зберігання позивачу із подальшою забороною щодо вивантаження продукції без окремого дозволу слідчого. У період з 30.06.2017 по 07.07.2017 ці вагони знаходились на під'їзних коліях позивача, внаслідок чого утворилась затовареність, а отже відсутня можливість приймати та відправляти інші вагони; відповідачем було нараховано збір за зберігання вантажу у розмірі 415 266,12 грн., який також списано з особового рахунку позивача. На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика № 105», відповідач безпідставно списав з його рахунку грошові кошти у загальному розмірі 453 688,92 грн., які позивач на підставі ст. 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги від 30.12.2015 № ДФ/10095 з додатками та додатковими угодами, залізничні накладні, відомості Лиманського виробничого структурного підрозділу філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Українська залізниця», накопичувальні картки, відомості плати, акти загальної форми, листування від 01.07.2017 № 58, від 19.07.2017 № 119, протокол обшуку від 30.06.2017, статутні документи підприємства.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, наведених у письмовому відзиві від 23.02.2018 № 2022/154. Зокрема, відповідач зазначає, що відомості користування вагонами, акти загальної форми та накопичувальні картки підписані представником вантажовласника (позивачем) без зауважень, що стало підставою для списання відповідних сум з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика № 105». Відповідач зауважує, що особовий рахунок позивача з присвоєнням коду платника, який відкриває підрозділ залізниці, не є рахунком, тотожним рахункам, які відкриваються установами банків чи іншими фінансовими установами. Наслідки неправильного (помилкового) відображення залізницею руху коштів на відкритому особовому рахунку вантажовласника та порядок відновлення відповідно порушених прав вантажовласника чітко визначено в пункті 4.2 договору № ДФ/10095 від 30.12.2015. Цим договором не передбачено обов'язку відповідача, у разі неправильного (помилкового) відображення залізницею руху коштів на відкритому особовому рахунку вантажовласника, повертати йому відповідні попередньо добровільно перераховані кошти. Не передбачено такого обов'язку й іншими діючими нормативними актами. Пунктом 4.2 договору чітко обумовлений обов'язок відповідача у такому разі внести відповідні зміни у особовий рахунок вантажовласника. Таким чином, позивач мав звернутись до відповідача з вимогою про відновлення цієї суми на своєму особовому рахунку, а заявлені позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підтвердження заперечень надано суду: телефонограми, витяг з книги телефонограм.

У відповіді на відзив № 17/55 від 19.03.2018 позивач зазначає, що відповідно до п.12 Правил користування вагонами і контейнерами та п. 8 Правил зберігання вантажу, обов'язковою умовою нарахування плати за користування вагонами у разі їх затримки, та збору за зберігання, є вина вантажовласника. Відповідач був обізнаний, що внаслідок дій третіх осіб, що відбулись поза волею позивача, останній був позбавлений можливості своєчасно вивантажити спірні вагони, тому твердження відповідача про відсутність доказів вказаних обставин спростовуються наданими до матеріалів справи документами. Наполягає на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні, що відбулось 02.04.2018, позивач підтримав позовні вимоги та додатково на підтвердження позовних вимог надав суду висновок Торгівельно-промислової палати України.

Відповідач підтримав заперечення проти задоволення позову з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (виконавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика № 105» (вантажовласник) укладено договір № ДФ/10095 від 30.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги.

Відповідно до п.1.1 Договору предметом договору є надання "Виконавцем" "Вантажовласнику" послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

"Вантажовласник" зобов'язується пред'являти "Виконавцю" у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним, або прибувають на його адресу. Передача замовлень на перевезення вантажовідправниками та їх узгодження залізницею здійснюється через автоматизовану систему "Месплан" (АС "МЕСПЛАН") з накладанням ЕЦП, у цьому випадку місячне замовлення у паперовому вигляді не надається. (п.2.1.Договору)

"Виконавець" зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі "Вантажовласника", подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками "Вантажовласника" та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору (п.2.2 Договору)

Відповідно до п.2.3 Договору "Виконавець" зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з "Вантажовласником" за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати Вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Цукуріха. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум "Виконавець" відкриває для Вантажовласника особовий рахунок № 3813026 з привласненням залізничного коду № 2712.

Розрахунки за цим договором від імені "Виконавця" здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Українська Залізниця". Розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. (п. 3.1, п. 3.2 Договору).

У міру виконання перевезень та надання послуг "Виконавець" відображає в особовому рахунку використання "Вантажовласником" коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, збирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів і т. ін. (п.3.3 Договору)

Також, п.4.2 Договору передбачено, що у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів вантожовласником "Виконавець" вносить відповідні зміни до особового рахунку "Вантажовласника".

Між сторонами підписано доповнення № 1 від 30.12.2015, в якому визначені вид послуг та вартість в грн.

З урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 14.12.2016 договір укладено строком до 31 березня 2017 року включно (п.7.4 Договору).

Додатковою угодою від 28.03.2017 продовжено строк дії договору № ДФ/10095 від 30.12.2015 до 31 грудня 2017 року включно (п.7.4 Договору).

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До матеріалів справи долучено копії накладних: № 50749233 від 29.06.2017 про відправлення вагону 63239727, № 50749258 від 29.06.2017 про відправлення вагону 67568147, № 50749266 від 29.06.2017 про відправлення вагону 67862789, № 50749290 від 29.06.2017 про відправлення вагону 67903922, № 50749316 від 29.06.2017 про відправлення вагону 67876086, № 50749365 від 29.06.2017 про відправлення вагону 66697285.

Вантажовідправник - ДП «Селидіввугілля». Станція відправлення - Кураховка. Вантажоодержувач - ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105». Станція призначення - Цукуриха.

На кожній з накладних міститься відмітка, що відправка відбулась, вантаж прибув 29.06.2017, але вантажоодержувачу не виданий - графа 52 накладної «Календарний штемпель видачі вантажу» не заповнена.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно п. 1.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (далі Правила № 644) отримана залізницею при відправленні сума платежів указується цифрами у відповідних графах перевізних документів.

Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (п.1.3 Правил розрахунків).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем нараховано позивачу плату за користування вагонами №№ 66697285, 67876086, 67862789, 67903922, 63239727, 67568747 у розмірі 38 422,80 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять дві гривні 80 коп.), яка списана з особового рахунку позивача, що підтверджується виписками Лиманського виробничого структурного підрозділу філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Українська залізниця» з особового рахунку ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105», відомістю плати за користування вагонами № 07070331 та не заперечується сторонами.

Матеріали справи містять протокол обшуку, складений 30.06.2017 старшим слідчим СУ ГУМП в Донецькій області на підставі внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12016050500000259 від 15.02.2016 та ухвали слідчого судді Мар'їнського районного суду Донецької області. Згідно цього протоколу у присутності учасників обшуку у вагонах №№ 67568147, 63239727, 67903922, 67262789, 67896086, 66697285 відібрано зразки вугілля, вугілля з вагонів вилучено та передано на відповідальне зберігання заступнику директора ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105».

Матеріали справи містять лист ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105» № 58 від 01.07.2017 про повідомлення у тому числі Донецької залізниці ПАТ «Укрзалізниця» про наслідки проведеного обшуку та з проханням вжити заходів по не нарахуванню збору за користування вагонів. Доказів направлення чи вручення цього листа відповідачу матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно наявних у справі актів загальної форми № 302 від 30.06.2017, № 307 від 07.07.2017, № 309 від 08.07.2017, № 310 від 08.07.2017, № 312 від 11.07.2017, № 313 від 11.07.2017, № 314 від 12.07.2017, № 315 від 13.07.2017, № 316 від 13.07.2017, № 317 від 14.07.2017, № 318 від 15.07.2017 на віднесення на відповідальність вантажовласника ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105» (Форма ГУ-23), в розділі «Опис обставин, що викликали складання акта» значиться, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. Вагони простоюють на коліях станції в очікуванні звільнення вантажного фронту.

Вказані акти загальної форми підписано з боку ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105» Блохиною Н.А., без заперечень.

Відповідачем були направлені позивачу телефонограми № 1 від 03.07.2017 про нарахування збільшеного збору за збереження вантажу у 2-х кратному розмірі, про що свідчить витяг з книги телефонограм.

Також складені накопичувальні картки № 26070168 від 26.07.2017, № 28070173 від 28.07.2017, № 31070176 від 31.07.2017, № 04080180 від 04.08.2017, № 17080192 від 17.08.2017, № 19080195 від 19.08.2017 на суму 415 266,12 грн., що містяться в матеріалах справи. Ці накопичувальні картки підписані з боку ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105» без заперечень.

Кошти у загальному розмірі 453 688,92 грн. були списані з рахунку позивача в рамках договору № ДФ/10095 від 30.12.2015, вказана обставина не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України він визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами.

Відповідно до ст. 35 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорам.

Відповідно до п. 2.1- 2.6, 2.8-2.10 Порядку № 644 розрахункові підрозділи залізниць (далі - розрахункові підрозділи) здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Для зарахування платежів та обліку виручки залізниць від перевезень вантажів в установах банку, які обслуговують розрахункові підрозділи, відкриваються поточні рахунки зі спеціальним режимом використання (далі - розподільчі рахунки). Розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника. Після присвоєння коду розрахунковий підрозділ видає платнику довідку (додаток 2), у якій вказуються найменування платника і номер присвоєного коду. У всіх перевізних документах, накопичувальних картках, відомостях плати за користування вагонами та контейнерами, відомостях плати за подавання, забирання та маневрову роботу проставляється код платника.

Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. Після закінчення звітного місяця розрахунковий підрозділ видає платнику виписку з особового рахунку та податкову накладну. З розподільчих рахунків розрахункового підрозділу не повинні здійснюватися ніякі витратні операції. Залишки коштів на розподільчих рахунках щодня в повній сумі перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідної залізниці. Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Аналізуючи зазначені норми Правил розрахунків, суд дійшов висновку, що згадані особові рахунки відправників, одержувачів, не є рахунками, тотожними рахункам, які відкриваються установами банків чи інших фінансових установ. Адже: по-перше, ні залізниця, ані її розрахунковий підрозділ не є банківською установою; по-друге, кошти у вигляді попередньої оплати від згаданих осіб надходять на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу відповідної залізниці, відкритому у банківській установі. Цей рахунок, є одним з рахунків саме залізниці.

У разі незгоди платника з підставами або розміром списаних з його особового рахунку він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.

Наслідки неправильного (помилкового) відображення Відповідачем руху коштів на відкритому ним особовому рахунку Позивача та порядок відновлення відповідно порушених її прав у такому випадку, чітко визначено п. 4.2 Договору, а саме шляхом внесення відповідних змін до особового рахунку "Вантажовласника". В договорі відсутній обов'язок Відповідача у разі неправильного (помилкового) відображення даних у особовому рахунку Позивача повертати йому кошти. Не встановлено такого обов'язку й іншими діючими нормативними актами.

Пунктом 4.2 Договору обумовлений обов'язок Відповідача у такому разі внести відповідні зміни у цей особовий рахунок.

Таким чином, виявивши необґрунтоване відображення у своєму особовому рахунку спірної суми, як використаної, Позивач мав звернутися до Відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на особовому рахунку.

Позов про стягнення з відповідача списаних коштів у цій сумі задоволенню не підлягає, оскільки позивачем обрано спосіб захисту, що не відповідає приписам ст.16 Цивільного кодексу України і ст.20 Господарського кодексу України та прямо суперечить умовам укладеного сторонами Договору.

Звертаючись до суду із відповідним позовом позивач просить стягнути з відповідача суму безпідставно набутих грошових кошів у розмірі 453 688,92 грн., що складається з плати за користування вагонами №№ 66697285, 67876086, 67862789, 67903922, 63239727, 67568747 у розмірі 38 422,80 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 415 266,12 грн., посилаючись на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України та відсутність своєї вини у затримці вивантаження вказаних вагонів.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи.

Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

Правову кваліфікацію матеріально-правової природи вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, виходячи з обставин справи, повинен дати суд.

Представленими доказами встановлено, що правовідносини між сторонами спору врегульовані умовами договору № ДФ/10095 від 30.12.2015, який діяв до 31.12.2017 включно.

Відтак, суд визнає, що між сторонами у цьому спорі виникли господарські правовідносини, які регулюються нормами зобов'язального права, що застосовуються до окремих видів угод, а договірний характер цих правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України. Тому зазначені грошові кошти не можуть бути витребувані у відповідача як безпідставне збагачення. Інших підстав для стягнення спірної суми позивачем не заявлено.

За таких обставин доводи позивача, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні положень статті 1212 ЦК України, визнаються судом безпідставними.

Враховуючи встановлені фактичні обстави по справі, оцінивши і співставивши надані докази в їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження позивача, що вимога про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів у розмірі 453 688,92 грн. є фактично за своєю суттю вимогою про повернення на його особовий рахунок грошових коштів у розмірі 453 688,92 грн. в порядку визначеному договором № ДФ/10095 від 30.12.2015, оскільки, за своєю правовою природою вказані вимоги не є тотожними, а фактично різними способами захисту, один з яких випливає з позадоговірних зобов'язань, а інший має договірну природу.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовляється повністю, тому судові витрати покладаються на позивача, як це встановлено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 73 - 80, 86, 129, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика № 105» до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення безпідставно набутих грошових кошів у розмірі 453 688,92 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень 92 коп.) відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту у порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 02.04.2018

Суддя Н.В. Величко