Рішення № 73096405, 22.03.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 Справа № 904/10472/17за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Комунального підприємства Царичанської районної ради "ФАКЕЛ", смт. Царичанка, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 2 263 047,95грн.

Cуддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Козиряцька О.О.

Представники:

від позивача Пац В.О. дов. № 14-84 від 14.04.2017

від відповідача Баранець Я.О. дов. № 1-2018 від 17.01.18

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Царичанської районної ради "ФАКЕЛ" (далі - Відповідач) заборгованості у розмірі 2 263 047,95 грн., в тому числі: 1 411 715,98 грн. пені, 99 130,06 грн. три проценти річних,752 201,33 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням із боку відповідача зобов'язань за договором №1355/15-БО-3 купівлі-продажу природного газу від 29.12.2014 в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року відкрито провадження у справі № 904/10472/17, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, в силу приписів ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», у зв'язку із погашенням Відповідачем заборгованості за спожитий природний газ станом на 28.11.2016 року, нараховані Позивачем неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Ухвалою суду від 01.03.18 підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи по суті на 22.03.18.

В засіданні 22.03.18 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 22.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Царичанської районної ради "ФАКЕЛ" (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 1355/15-БО-3 постачання природного газу.

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2015 природний газ, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу в період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2015 газ обсягом до 1270 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів визначених в графіку, що міститься в договорі (а.с. 15).

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t)=20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика)(101,325 кПа). (п. 2.3. Договору).

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% від узгодженого сторонами згідно з пунктом 2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (пп. 2.1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка продається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.

Згідно з пунктом 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Умови пункту п. 5.2 договору, змінювалися сторонами шляхом укладення додаткових угод № 1 від 12.02.2015, № 2 від 16.03.2015, № 3 від 10.04.2015, № 4 від 18.05.2015, № 5 від 30.06.2015, № 6 від 29.07.2015, № 7 від 20.10.2015, № 8 від 22.10.2015, № 10 від 25.11.2015. (а.с. 21 - 26, 28-29, 30).

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 7 055 933,42 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 32-38).

Як зазначає позивач, оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив вимоги п. 6.1 договору.

Згідно наданих у справу доказів, остаточний розрахунок щодо оплати вартості природного газу, відповідач здійснив 28.11.2016, що підтверджується випискою з операцій за спірним договором за період з 31.01.2015 по 28.11.2016 (а.с. 41).

У зв'язку з порушенням строків оплати за поставлений природний газ, Позивач вимагає стягнення 1 411 715,98 грн. пені, 99 130, 64 грн. три проценти річних, 752 201,33 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем здійснено розрахунок пені за загальний період прострочення з 17.02.2015 по 14.07.2016 по кожному акту окремо.

На підставі наведеної норми матеріального права, Позивачем здійснено розрахунок 3% річних за загальний період прострочення з 17.02.2015 по 27.11.2016, по кожному акту окремо.

Крім того, Позивач вимагає стягнення суми інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов'язання з березня 2015 по березень 2016 включно.

30.11.2016 набрав чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною третьою статті 7 Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту наведених норм матеріального закону, слід дійти висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, застосування приписів якої не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічні висновки щодо застосування відповідної норми права, викладені в постанові Верховного Суду по справі № 927/1152/16 від 07.02.2018 року.

З огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення пені, трьох процентів річних та втрат від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, і така заборгованість була погашена Відповідачем до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», заявлені до стягнення нарахування підлягають списанню в силу приписів статті 7 названого Закону, а отже, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на Позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.04.2018

Суддя О.В. Ліпинський